Про древнє село Дермань Здолбунівського району написано багато. Його прославляли у своїх безсмертних творах Борис Тен, Улас Самчук, бралися за перо, щоб сказати своє слово про цей благословенний куточок Волині, його людей і менш відомі письменники та журналісти. Але історичних розвідок, ґрунтовних і всеохоплюючих, не заангажованих часом, не так вже й багато. Тому “Нариси історії села Дермань”, які видрукував місцевий вчитель Дмитро Іванович Кравчук, бачаться справді тим ліхтариком, який, за висловом давньогрецького філософа, світить з минулого у майбутнє, не перериваючи живого зв’язку поколінь.
Праця Д. І. Кравчука заслуговує на увагу вже тим, що автор зібрав воєдино величезний матеріал про історію і культуру, соціально-економічне і політичне життя села, що він не обмежився набором сухих фактів, а пов’язав їх єдиним перевеслом з долями багатьох людей Дерманя - сучасників і їх предків, зумів на цьому величезному полотні життя зобразити їх у всій величі і красі, щедро здобривши свою працю фольклорним матеріалом, виплеканим тими самими людьми, які творили і творять Історію села.
Характерною рисою праці Д. І. Кравчука є те, що він, на відміну від багатьох сьогоднішніх скороспілих літописців, не закреслює тих фактів, котрі, на догоду окремим невігласам від історії, можна було б і замовчати. Але хіба в цьому випадку можна було б назвати цю працю нарисами з історії? Ні! І це чітко усвідомлює автор, не бажаючи знову перекручувати те, що ми називаємо своїм минулим. Вона, історія, нарешті має бути правдивою, роздати всім по заслугах, не оминаючи гострих кутів, не замовчуючи того, що мало місце у нашому житті.
Органічно вплітаються в загальну канву історичних нарисів документальні живі картинки трагічного і смішного, що було в Дермані в минулому. Багато чого із задокументованого Д. І. Кравчуком знаю особисто, бо, як і автор нарисів, також народився в цьому селі, жив і працював серед героїв історичних оповідок, знав і знаю окремих особисто,
Яскравим підтвердженням монументальності праці Д. І. Кравчука, його серйозного і виваженого підходу до історичних фактів і подій минулого є навіть перелік використаних джерел, який свідчить, що автор, приступаючи до своєї праці, “перелопатив” гору літератури, по крупинці збираючи зерна правди, історичні факти, співставляючи їх, виважуючи на терезах тієї ж правди.
Володимир ДРОЗЮК,
член Національної спілки журналістів України,
заслужений журналіст України.
