Нещодавно я стала свідком однієї, на перший погляд, просто неприємної події. Та, коли б задуматись, можна зрозуміти значущість цієї проблеми. Вона вразила мене і змусила для себе зробити низку висновків. Ділюсь інформацією і з вами.
Звичайного зимового вечора я поверталась додому. Думки мої були десь далеко і спинити їх міг, напевно, тільки приїзд маршрутки. Та все ж знайшлася деталь, яка змогла привернути мою увагу. Поруч на зупинці стояв маленький хлопчик з мамою. Було чудово видно, що сніжна погода радувала його, і від щастя хлопча ходило навколо мами, дивилося на кучугури, піднімало сніг і розглядало його. Щастю малого не було меж, і з вуст хлопчика ні на хвилину не зникала посмішка. Але було помітно, що мамі дії сина чомусь не до вподоби, і вона ледь стримується, аби не надавати прочухуна дитяті. Та наступний вчинок маляти вивів матір із стану рівноваги. Сміттєвий бак, що знаходився біля хлопця, привернув його увагу. Хлопчик зробив крок до нього і, не торкаючись, нахилився, щоб поглянути, що ж там всередині. Ми ж усі прекрасно знаємо, як цікавить малих дітей усе, що є навколо них. Та не встиг малий ще нічого побачити, як мати відтягнула його, шарпонувши за рукав. Слідом у його сторону гарячим струменем полилася лайка, і, що найбільше збурило мене, слова матері: “Ти чого мене перед людьми ганьбиш?” Ну і на завершення мама закріпила свою промову ляпасом по щоці. Дитя почало плакати і сльози текли по холодних приморожених щоках. Мене чомусь це так вразило і розізлило. Хіба дитя ганьбить тебе? З вигляду порядна жінка, доросла, але вчинок її змусив подивитися на неї з іншого боку... Усі, хто це побачив, мовчали. Мовчала і я. Чомусь не наважилась зробити зауваження, адже все ж це виховання, а в кожного методи різні. Але, панове, хіба ми не повинні виховувати наших дітей гуманними методами, без грубості й образ? У наш час виховання дітей здійснюється такими “методами”, що інколи неприємно слухати. Є, звичайно, виключення, де й сім’я зразкова, і злагода в родині. Але, на жаль, так не завжди.
Увесь шлях додому мені не давали спокою думки з приводу побаченого. Я справді була дуже обурена вчинками “мамочки”, а розуміючи, що таких батьків чимало і їх виховні процеси такі ж грубі, цей факт засмутив мене іще більше. До того ж діти, як відомо, засвоюють усе дуже швидко, тож, напевно, що саме такими методами й вони виховуватимуть свою малечу.
Особисто мене усе це зачепило за живе і підштовхнуло до висновку: якщо не хочемо, щоб наше майбутнє покоління було грубим і жорстоким, давайте шукати важелі впливу і змінювати своє завтра вже сьогодні.
Вікторія КУЛЯША,
учениця 11-Б класу
ЗОШ № 6 м. Здолбунова.
