Пенсійна система України та її реформа
З 1 січня 2004 р. в Україні, в зв’язку із набранням чинності Законів “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2023 №1058-IV та “Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09.07.2023 №1057-IV, була введена нова пенсійна система - трьохрівнева.
Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення.
Перший рівень – це всім нам відома з радянських часів пенсійна система, правда дещо реформована. Він є системою пенсійних виплат, внески в яку платять всі працюючі громадяни та їх роботодавці. За рахунок цих коштів власне і виплачуються пенсії та встановлюється її мінімальний рівень. Солідарна система збережена для пенсійних виплат сьогоднішнім пенсіонерам та тим, хто досягне пенсійного віку у найближчі роки. В реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної плати, з якого здійснювались страхові внески, і страхового стажу, впродовж якого вони сплачувались.
З 1 жовтня 2011 року громадяни мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 60 років (державними службовцями 62-65 років) та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок – 30 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону №1058-IV) – 856 грн. на сьогодні. Таким чином, для отримання за новим законодавством хоча б мінімальної пенсії за віком потрібно пропрацювати 30 чи 35 років (для жінок і чоловіків відповідно) із щомісячною заробітною платнею в розмірі не менше мінімальної, звісно офіційно працевлаштованим!
А що ж для тих, хто не “заробив” такого страхового стажу? А це і підприємці, і ті хто працюють неофіційно або на неповну ставку. Закон України “Про пенсійне забезпечення” передбачає: “При досягненні громадянами пенсійного віку, але ненабуття ними необхідного страхового стажу з поважних причин, їм призначається соціальна пенсія в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком”. Аж 256 гривень! Чи достатньо людині такої суми на місяць?
А що для тих, хто не заробив і 15 років страхового стажу? – Відповідь очевидна: пенсії не буде.
Ведення і обслуговування солідарної системи здійснює Пенсійний фонд України.
Створення Другого рівня пенсійної системи буде означати впровадження в нашій країні системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть її полягатиме в тому, що частина обов’язкових внесків (загальний рівень відрахувань залишиться незмінним) буде накопичуватись в єдиному Накопичувальному фонді і буде обліковуватись на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян. Ці кошти будуть інвестуватися в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів. Управління пенсійними коштами будуть здійснювати компанії з управління активами (КУА), які будуть вибиратися на конкурсній (тендерній) основі. Безпосереднє збереження пенсійних активів буде здійснювати банківська установа – зберігач, яка нестиме відповідальність за цільове використання цих активів.
Кошти на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках будуть власністю цих громадян і вони можуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку (або у випадках, передбачених законом, раніше цього терміну, наприклад у випадку інвалідності).
Впроваджуватись другий рівень буде лише після формування необхідних економічних передумов і створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду і регулювання в цій сфері, а також необхідної інфраструктури (орієнтовно 2013-2014 роки).
У накопичувальному фонді братимуть участь особи, яким на момент запровадження відрахувань до цього фонду не виповнилось 35 років. Особи, старші 35 років, не братимуть участі у державному накопичувальному фонді.
Законом визначено, що розмір відрахувань до накопичувального фонду не може перевищувати 7% суми заробітної плати (доходу).
Законопроектами також передбачається, що громадянам буде надано право перевести їх обов’язкові пенсійні заощадження із Накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень).
Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, яка створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюють:
1. Недержавні пенсійні фонди (НПФ), шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністратором пенсійних фондів і вкладниками;
2. Банки, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків (але не більше суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, на даний час 150 000 грн.);
3. Компанії убезпечення (страхування) життя (КУЖ), шляхом укладання договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті.
Виключне право забезпечувати нашим громадянам саме довічні пенсії надано лише Компаніям Убезпечення Життя. Також, згідно із Законом, громадяни мають право перевести свої заощадження із пенсійних програм у Банках і НПФ до такої пенсійної програми у Компанії Убезпечення Життя.
Розуміючи глибину проблематики “пенсійної ситуації”, держава заохочує громадян до активної участі у Третьому рівні пенсійної системи (Недержавного пенсійного забезпечення). Наприклад, фізична особа, яка уклала договір довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення, може скористатися податковою знижкою і повернути до 15% від платежів за такими договорами. А підприємство-роботодавець, яке уклало довгострокові договори страхування життя для своїх працівників, може віднести такі платежі на валові витрати в межах до 25% фонду заробітної плати, а за договорами недержавного пенсійного страхування ще й не сплачувати єдиний соціальний внесок з таких платежів.
До того ж, уже зараз точиться дискусія про те, що навіть максимальний розмір відрахувань у Другому рівні Пенсійної системи (7%) - це надто мало у абсолютному вираженні і, як наслідок, невелика “добавка” (близько 15-30%) до пенсії, адже це відрахування лише із офіційної заробітної плати, величина якої залишає бажати кращого.
Також лунають слушні зауваження наших країн-сусідів, які пройшли шлях пенсійної реформи, що не варто витрачати значні бюджетні кошти, яких і так не вистачає, на створення і обслуговування Другого рівня Пенсійної системи. Доцільніше було б покласти ці обов’язки на недержавні установи, які вже до цього готові, тобто на третій рівень – Недержавного пенсійного забезпечення. Таким чином, держава зможе заощадити значні кошти і натомість отримати довгострокові інвестиції у економіку від власних громадян, а не від зовнішніх кредиторів. Та й відсотки за ці інвестиції сплатити потім своїм же громадянам, а не віддати за кордон, таким чином, знову інвестувавши кошти у свою економіку. А досвід останніх років показав, що найбільш підготовленими до питання такої передачі і найбільш стійкими до фінансових коливань є компанії убезпечення життя. Та й на відміну від банків і НПФ компанія убезпечення життя може не лише накопичувати та примножувати кошти своєму клієнту до дати виходу на пенсію (до речі, тут вік виходу на заслужений відпочинок визначає сама людина), а ще й забезпечити йому та його близьким захист та підтримку для подолання фінансових наслідків від непередбачуваних подій в житті, таких як: травматичні ушкодження, критичні захворювання, втрата працездатності, ухід з життя годувальника сім’ї. Причому цей захист забезпечується з першого дня дії договору і в сумах у сотні разів більших від вже сплачених коштів у таку свою пенсійну чи накопичувальну програму, тобто в межах страхових сум за своїм договором.
Слід також додати, що Директивою 2002/83 Євросоюзу від 05.11.2023 до додаткових функцій компаній з убезпечення життя відноситься управління активами недержавних пенсійних фондів.
І ще один немаловажний чинник стосовно гарантій збереження інвестицій громадян: кошти резервів із страхування життя можуть використовуватись компанією убезпечення життя виключно для виконання зобов’язань за договором убезпечення життя та не можуть бути включенні до ліквідаційної маси в разі банкрутства чи ліквідації і підлягають передачі іншій компанії для виконання зобов’язань перед клієнтом або самій застрахованій особі. Отож, можливі фінансові негаразди компанії ніяким чином не відображаються на самих клієнтах компанії!
На останок варто ще раз зазначити, що в Україні законодавством визначено три суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення. Дане законодавство та Господарський кодекс України передбачають рівні можливості на ринку для всіх учасників недержавного пенсійного забезпечення, обмежують монополізм та сприяють змагальності у сфері їх господарювання. І лише споживач пенсійних послуг, зважуючи на шальках терезів зміст, прибутковість та надійність послуги, має визначати, кому і на яких умовах доручати свої пенсійні заощадження.
А ось те, що це потрібно робити, аби потім не залишитись без пенсії, сумнівів уже не викликає ні в кого. І чим раніше, тим краще!
Олександр Кедрун,
керівник відділу
Рівненської філії
страхової компанії
“ФІДЕМ ЛАЙФ”.
Коментарі