Саме таку річницю цього року святкуватимуть жителі села Білашів. За цей час ця місцевість пережила все: голод, розруху, процвітання. Яка ж вона історія довгожителя?
Перша згадка про село Білашів датована 18 березня 1512 року. Серед архівних матеріалів знайдено акт, за яким Семен Олизарович отримує від князя Любарта Гедиміновича «Имение Белашов», яке до того утримував Острозький замок.
У селі було знайдено сліди поселенців ранньослов’янської епохи. Саме в цей час почали розвиватися землеволодіння, гончарство. Свідками середньовічних і давньоруських подій є старовинні могильники, речі побуту.
Архів подає акт 1585 року, в якому вміщено листи королівського коморника Миколи Рокицького з приводу введення єпископа Кирила Герлецького в Луцько-Острозьку єпархію. Саме йому була віддана на вічне користування місцевість, серед якої «двор і село Белашов».
В наступних актах 1648-1654 років «Белашов» згадується як одна з частин в околиці, де діють загони повсталих християн. Тоді населення захищало своє майно від «контрибуції». В ті часи відбувалося майже повне спустошення села. До цього ще призвели воєнні розрухи, голодомори, епідемії. У результаті цього в 1676 році в селі залишається 3 вбогих садиби.
За поділом майна 1753 року, «Белашов» відходить князю Станіславу Любомирському, а в 1767 році стає власністю спадкоємця польського магната Дуніна-Карвицького, який тут та в Мізочі (зараз сусіднє селище) сформував «лісозаказник» та «звіринець». Незважаючи на повстання та знищення майже всього населення, врешті-решт село відновлюється. В 1890 році «село Белашов при ключах волости Мизочской» мало 133 двори, 1042 жителя, церковно-приходську школу.
Карта 1915 року подає село польським записом «Бялашув». В назві Білашів, як підмічають дослідники, є закінчення «ів», яке вказує на приналежність до чогось чи до когось, спонукаючи до запитання «чий?». Село Білашів містить в назві поняття «населений пункт, який заснував або ж присвоїв Білаш».
Білашів має старовинні іменні місця. Серед них: Грабки - чагарник, пасовище; Коров’я - місце де випасається худоба; Милове - луг, став, де святили воду; Паненська - вулиця де проживали охоронці панського лісу; Попівщина - колишня земля священика, церкви та інші.
Колись М. Рильський сказав: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». Наразі село готується до святкування, яке відбудеться у серпні цього року. Як зазначає сільський голова В. П. Зайшлий, у день святкування відбудеться відкриття дитячого садочка та будуть організовані інші заходи.
Детальнішу інформацію можна знайти на сайті бібліотеки села Білашів.
Наталія КРУГЛИК.
