Крокуючи до ювілею
Дослідження новітньої доби - це не тільки книги. Мізочани використовують різні форми збору історичного матеріалу — опитування науковців, свідків подій та фіксація їх за допомогою відео. Саме це зробив колектив однодумців завдяки ідеї Б. Гаркави. Причому, це не була вказівка зверху створити фільм під важливу дату - колектив працював на власному ентузіазмі, що викликає ще більшу повагу і захоплення. Так у 2011 р. вийшов фільм «Мізоч: минуле і сучасне». Вірю, що старання Б. Гаркави, І. Мартинюк, О. Пальчевської будуть гідно оцінені сучасниками.
Зазначу, що раніше було знято відео про «Помаранчеву революцію» в селищі, є інші відео і проекти про культурні заходи. Свій диск має гурт «Несистема».
Щодо висвітлення власне самих сторінок історії періоду незалежності, то ситуація не є однозначною. Процеси в селищі, що принесла ця доба, впродовж останніх 20 років були як позитивні, так і негативні. Найбільш руйнівними для селища стали 90-ті роки, коли позитивні зміни в суспільному житті відбувалися надзвичайно повільно, інколи непомітно. Хтось назве цей час «роками стагнації та руїни», ще хтось - «голодні 90-ті». В першому і у другому випадках обоє будуть праві. Саме в цей період з економічної карти Мізоча не без допомоги конкурентів зникли два найпотужніші підприємства - цукровий завод та завод електроосвітлювальної арматури. Ті ж, що лишилися, ледь животіли, щоб вижити в непростих умовах ринкової економіки. Споруди підприємств не лишилися поза увагою новітніх варварів, які порозбирали цеглу та металобрухт. Причому, клуб (зал, спортзал, бібліотеку) цукрозаводчики розібрали під вікнами тодішнього селищного голови. Роздумів для моралізаторства більш, ніж достатньо. Зазначу лише, що робилося це (і робиться) руками самих мізочан. Згадуючи, як добре було при радянській владі, коли в Мізочі у кожного була робота та працювало з десяток підприємств, самі ж ідуть руйнувати ці підприємства та нарікають, що нічого не працює. Незавидна доля неодмінно спіткала б й інші споруди селища, аби тим не знайшлося власників. Саме завдяки цьому і збереглася велична споруда торгового комплексу «Дружба» у центрі Мізоча.
Однак 90-ті минули, канули в Лету і перші одинадцять 2000-х. Змінилося й саме селище. Здається, воно почало надолужувати те, що втратило. І чим далі, тим більше якісних змін. Причому, за моїми власними спостереженнями та суб’єктивним аналізом, найдинамічніші перетворення відбуваються саме у останні кілька років. Були й втрати - у 2008 р. припинено рух дизель-поїздів до Мізоча. Однак, радують і здобутки - у 2010 р. відкрито навчальний центр з підготовки та навчання водіїв. Поволі минає традиційний скептицизм, коли бачиш, як стають на ноги ще вчора кволі, а нині рентабельні та прибуткові підприємства. Важливо, що зміни торкнулися й свідомості, менталітету мізочан. Селище поволі прокидається, скидає пута економічної, культурної сплячки. Нарешті, стало доречним слово «розвиток» при характеристиці суспільно-економічного життя. Маємо всі підстави про це говорити, зважаючи на те, що відбувається. Впевнений, що багато подій 2011-го увійдуть в історію. Проаналізувавши їх, можна скласти таку десятку:
1. Візит предстоятеля Української Православної Церкви блаженнійшого митрополита Володимира
Відбувся 16 січня 2011 р. під час архіпастирської поїздки по західних областях України. Владика відвідав школу-інтернат та передав 20 тис. грн. на облаштування медпункту. Гроші були зібрані під час благодійного ярмарку «Три мішечки. Від Миколая до Різдва», що проходив на Майдані Незалежності в Києві. До зібраних коштів Первосвятитель додав ще 10 тис. власних на потреби дітей. Митрополит відвідав також Свято-Різдво-Богородичний храм, де приклався до Святого Престолу та Євангелія, звернувся до прихожан зі словом повчання. Бачити, чути та отримати благословення від Блаженнійшого Митрополита Володимира для віруючих мізочан було епохальною подією, а для селища - історичною. Адже людина такої суспільної ваги у Мізоч приїздила вперше.
2. Урочисте святкування Дня селища, приурочене до 250-річчя Магдебурзького права в Мізочі
Свято такого масштабу проводилось у селищі вперше. Дійство розпочали ходою колективів підприємств, організацій, закладів. Урочисто було вручено громаді герб та прапор Мізоча. Концерт аматорських колективів зібрав артистів музичної школи, будинку школярів та молоді, НВК, будинку культури, лікарні, лауреатів всеукраїнських та міжнародних пісенних конкурсів. Виступали і спортсмени - чемпіони світу та Європи з бойового самбо та дзюдо. Концертно-розважальне шоу тривало весь вечір. Працювала «Алея майстрів», а також було організовано фотовиставку «Мій Мізоч: минуле та сьогодення».
3. Присвоєння звання «Почесний громадянин Мізоча»
За історію часів незалежності це високе почесне звання достойнику присвоїли вперше. Селищний голова Б. Похилюк в рамках святкування Дня Мізоча озвучив рішення виконкому Мізоцької селищної ради про присвоєння звання «Почесний громадянин Мізоча» Олександру Мойсейовичу Андріюку - за видатні заслуги у соціально-економічному розвитку селища, за благодійницьку допомогу селищним закладам.
За радянських часів, 1967 року, почесним громадянином Мізоча стала Герой Соціалістичної Праці Зінаїда Савеліївна Шах.
4. Рекордні демографічні показники
У 2011 р. у Мізочі народилася 51 дитина - найбільше за останні 15 років. Померло 47 осіб - найменший показник за всю істоію незалежності.
Вперше за останні 20 років кількість народжених перевищила кількість померлих.
5. Випуск книги з історії Мізоча
Вже згадана книга Андрія Фелонюка «Юзеф Дунін-Карвицький та Магдебурзьке право в Мізочі на Волині» випущена до Дня селища. У виданні використані матеріали архівів Польщі, 80% з яких опубліковано вперше.
6. Створення фільму «Мізоч: минуле і сучасне»
У документальній стрічці використані розповіді науковців, представників інтелігенції селища, керівників установ та організацій.
7. Відкриття третього корпусу ДНЗ «Малятко»
Реконструкція третього корпусу садочка «Малятко» проходила поетапно. У 2008 р. на це було використано 145 тис. грн., у 2009 р. - 50 тис. грн., у 2010 - 50 тис. грн., у 2011 р. - 125920 грн., а також 150 тис. грн. на ремонт доріг по вул. 1 Травня та Гоголя, прилеглих до реконструйованого корпусу.
8. Тридцятиріччя музичної школи
На святкування ювілею було запрошено перших вчителів та випускників закладу. Про створення школи розповів перший її директор В. Вознюк, про нинішній стан та напрямки діяльності - теперішній, - А. Ольховець. Вчителі та учні школи порадували святковим концертом.
9. Спортмайданчик
Мізоцька селищна рада подала на районний конкурс проект «Спортивний майданчик» (автор Л. Черниш) за тематичним напрямком «Облаштування місць відпочинку та дозвілля». Проект здобув І місце, і селищна рада отримала грант на суму 14 тис. грн. Ще 15 тис. грн. було витрачено з місцевого бюджету на облаштування території стадіону, баскетбольного майданчика, трибуни, роздягальні для спортсменів тощо.
10. Успіх мізоцького боксера
1-4 грудня 2011 року у м. Львові проходив ІХ всеукраїнський турнір з боксу на призи срібного призера Олімпійських ігор 2000 року Андрія Котельника. Всього на ринг вийшло 149 боксерів. Нашу область представляв Володимир Царук з Мізоча. У півфіналі спортсмен отримав перевагу над боксером зі Львова, однак у фіналі поступився супернику з Івано-Франківська. Так, Володимир привіз привіз додому звання віце-чемпіона.
Такі звершення приніс 2011-й. Ці успіхи стали можливими насамперед завдяки простим мізочанам, конкретним людям, які працюють над собою та приносять славу містечку «між семи пагорбів». На таких рівняються, ними захоплюються. Їх у Мізочі вдосталь. Серед них і дипломант конкурсу «Коронація слова-2004» Ігор Устянчук, майстер спорту зі спортивної ходьби Віктор Парфенюк (2009), «мізоцькі козаки», що займаються бойовим мистецтвом «Спас» - переможці та призери міжнародних змагань, володар гран-прі, лауреат міжнародних та всеукраїнських пісенних конкурсів Любов Рибак, керівник естрадно-симфонічного оркестру «Brevis» Геннадій Фіськов, прибічники здорового способу життя, «моржі» Микола Слободюк та Олександр Германюк, заслужений майстер народної творчості України Ольга Нечаєва. А скільки кандидатів та докторів наук - перелік прізвищ можна продовжити не на один десяток.
Чим селище ще відоме? У 2002 році в мізоцькому ставку спіймано найбільшого в Україні «королівського» коропа вагою у 42 кг. Уродженець Мізоча, генерал армії Росії Анатолій Гребенюк куруватиме будівництво олімпійських об’єктів у Сочі ( до ХХІІ зимової Олімпіади). У 2009 р. підприємство «Мізочпродукт» стало переможцем у всеукраїнському конкурсі «100 найкращих товарів України». А в лютому цього ж року в Мізочі сталося справжнє чудо - у місцевої жительки Марії Довгаль оновились одразу три ікони!
Впевненим кроком Мізоч наближається до свого міні-ювілею. Пролетить десятиліття, і селищу виповниться 700. Яким воно буде? Можливо, і справді - містом. Покаже час. Але з впевненістю можна сказати, що багато залежить від самих мізочан. Адже тільки сума зусиль кожного з нас може забезпечити Мізочу ті злет та розвиток, на які він заслуговує. Погоджуюсь із закликом селищного голови Б. Похилюка: «Потрібні суттєві зміни!». Разом з тим, хотілося б, щоб все більше мізочан взяли за девіз інші його слова: «Я селища кращого не знаю!».
Роман МИХАЛЬЧУК.
