ЖУРНАЛІСТСЬКА БЛАГОДІЙНІСТЬ
Майже два роки триває збір коштів для онкохворих дітей Рівненської області. З цією метою під патронатом голови облдержадміністрації Василя Берташа було організовано акцію «Подаруй можливість жити». Допомогти збирати кошти вирішили і рівненські журналісти, які невтомно перевтілюються з «акул пера» в професійних акторів. Нині п’єсу Марка Кропивницького «Пошились в дурні» зіграли на сцені Дубенського районного будинку культури.
Журналіст телеканалу РТБ Оксана Жужельська, журналіст газети «Сім днів» Олександр Поліщук, керівник інтернет-проектів видавничого дому «ОГО» Юрій Дюг, редактор культурного відділу газети «Рівне вечірнє» Андрій Матвіїв, головний редактор газети «Вісті Рівненщини» Василь Бурченя, член Національної спілки журналістів України та активний громадський діяч Сергій Штурхецький – таким акторським складом виступали перед глядачами Дубенщини рівненські журналісти. Дубенчанка Євгенія каже, що донедавна могла лише читати статті відомих журналістів і рада, що тепер побачила їх на власні очі: «Якби заздалегідь не знала, то ніколи б і не подумала, що грають непрофесійні актори. Чудова вистава!»
Репетиції зранку, репетиції ввечері до пізньої ночі, а між ними – біг галопом на роботу. В такому ритмі жили рівненські журналісти майже два роки. Стати на професійну стежку акторства спонукала не швидка слава, а бажання допомогти онкохворим дітям. За цей період вдалося зібрати 160 тисяч гривень. Робили пожертви всі – від простих громадян, які приходили на вистави, до впливових бізнесменів та відомих політиків області.
«Гроші збирали абсолютно всі: і посадовці, і освітяни, і медики, і силовики…» - каже керівник прес-служби Рівненської ОДА Юлія Гуменюк: «Чимало пожертвували і в Дубенському районі. Зокрема, голова Дубенської РДА Данило Корилкевич зголосився взяти участь у цьому проекті і пожертвував 30 тисяч гривень особистих коштів на лікування дітей, хворих на рак».
Ідея збору коштів таким чином, як і все геніальне, виникла несподівано: обираючи подарунок для журналістів з нагоди їхнього професійного свята, обласне керівництво вирішило надати їм можливість зіграти у виставі на професійній сцені. Тоді і виникла думка: якщо цьому бути, то чому б не робити це з метою благодійництва? Щоб вразити благодійників майстерною і якісною грою, залучили не лише акторів Рівненського облмуздрамтеатру, але і його директора та художнього керівника, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, народного артиста України Володимира Петріва. Вимогливий і проникливий, він особисто відбирав майбутніх акторів, навчав, як треба стояти, як говорити, дихати, як переконати глядача, змусити його співпереживати.
«Я трохи запізнився. Заходжу на малу сцену театру і бачу, що там вже йде відбір», - згадує редактор культурного відділу газети «Рівне вечірнє» Андрій Матвіїв, який зіграв у виставі «Пошились в дурні» п’яницю Ничипора: «Так ось, сидить собі режисер Володимир Петрів, я відкриваю двері, він мене бачить і одразу тицяє пальцем: «Так, всьо, ти будеш алкоголіка грати!» Знаєте, в нас із ним дуже теплі стосунки… саме такі, які тільки можуть бути у директора театру і журналіста, коли останній щось гостреньке напише. Тому він віддячив мені за всі мої матеріали і дав мені роль алкоголіка» (сміється).
Про акторські будні та про те, якої думки був про все це безпосередній роботодавець, розповів журналіст рівненської газети «Сім днів» Олександр Поліщук: «З дев’ятої до одинадцятої ранку – репетиція. З одинадцятої до другої дня – репетиція з головним режисером. Потім на три-чотири годинки на роботу. А з шостої до десятої вечора – знову зубрити і репетирувати роль. Нас терпіли і леліяли наші роботодавці, бо розуміли, що ми не просто для себе беремо участь у цьому проекті, а для онкохворих дітей, щоб зібрати гроші їм на лікування».
Не лише благодійництво та акторство поєднало рівненських журналістів, але й міцна дружба. Якщо колись, можливо, спілкувалися між собою лише по роботі і найбільшій потребі, то тепер – з потреби простих дружніх відносин. Про це і ще про те, чи подобається йому роль хитрого волосного писаря Скакунця, розповідає керівник інтернет-проектів видавничого дому «ОГО» Юрій Дюг:
«Думали, що зіграємо тільки дві вистави. Але ж бачте, як усе затягнулося і дружба наша теж – кінця їй краю немає (усміхається).
Рік тому було трішки не по собі, що роль така маленька. Але тепер я зрозумів, що вона чудова: компактна, харизматична і, найголовніше – можна добре повеселити глядачів».
А на запитання, чи збираються робити постановку якоїсь нової вистави жартівливо каже, що на різноманітних прес-конференціях вони такі вистави виробляють, що що іще більше хотіти?
Актор Рівненського облмуздрамтеатру Станіслав Лозовський, який супроводжував акторів-журналістів на Дубенщину, оцінює своїх підопічних на 10+ за 12-ти бальною шкалою. «Не дванадцять тому, що ідеалу взагалі нема. Завжди є куди рости, до чого прагнути. Тому журналісти приклали максимальних зусиль, щоб зіграти дійсно якісно. Найскладніше було навчити приходити на репетиції», - сміється Станіслав: «А якщо серйозно, то не пам’ятаю якихось складних моментів. Наші журналісти легко відгукуються на будь-які наші пропозиції та ініціативи. Єдині складнощі – це складнощі, які притаманні навіть професійним акторам: заплакати, засміятися так, щоб все виглядало природно».
Можливо, вистава, яка пройшла на Дубенщині за участю рівненських журналістів стане останньою. Адже у кожного проекту є своя золота пора, та й втома вдається взнаки. Але покидатимуть сцену «акули пера» з легким серцем: є гідна заміна: їхню ініціативу перейняли не лише райони області, але й інші регіони України. І йдучи на подібні вистави, ніколи не слід вважати себе пересічною людиною, десять-двадцять гривень з кишені якої не вирішать проблему тисяч хворих. Бо коли ми так будемо думати, то не допоможемо нікому. Нехай навіть по одній гривні кидатимемо в скриньки, які стоять в супермаркетах, аптеках та інших громадських місцях. Адже для багатьох із нас – це не гроші. А комусь вони можуть подарувати можливість жити…
Олександра РЕБРИК
