Шлунково-кишкова кровотеча - це патологічний стан, при якому відбувається попадання крові в просвіт стравоходу, шлунка, кишківника, в результаті чого виникає ряд змін, вираженість яких залежить від джерела, інтенсивності кровотечі та вихідного стану пацієнта.
За даними МОЗ України, кількість пацієнтів із шлунково-кишковими кровотечами щорічно збільшується, та це не залежить від віку пацієнтів.
Кровотеча може бути гострою, що виникає раптово, та хронічною, що починається непомітно та, як правило, триває довго.
Нині налічується близько 200 причин шлунково-кишкової кровотечі. Найчастіше (у 60% випадків) кровотеча виникає на грунті виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Іншими причинами можуть бути пухлини травного каналу, ерозивний гастрит, синдром Меллорі-Вейса (лінійні розриви підслизової шлунка), цироз печінки, а також захворювання серцево-судинної системи та крові.
Гострі шлунково-кишкові кровотечі характеризуються кількома основними ознаками.
Блювота більш характерна для кровотечі, джерело якої розташоване у стравоході та в шлунку, рідше - у дванадцятипалій кишці. Шлунковий вміст з домішками «кавова гуща» залежить від причини та інтенсивності кровотечі.
Рідкий «дьогтеподібний» кал спостерігається при кровотечах з дванадцятипалої кишки та масивній шлунковій кровотечі.
До ознак гострої крововтрати відносять слабість, запаморочення, збліднення шкіри, шум у вухах, серцебиття, холодний піт, непритомність. Розвиток цих ознак пов’язаний зі зменшенням обсягу циркулюючої крові, розвитком гіпоксії (кисневе голодування тканин) в першу чергу головного мозку.
Небезпека гострої шлунково-кишкової кровотечі полягає у тому, що під час її виникнення у пацієнтів немає больового синдрому, а на перераховані вище ознаки кровотечі, при невеликій крововтраті, деякі пацієнти, а тим більше їх родичі, не звертають уваги. Все це призводить до втрати часу, погіршення прогнозу захворювання та до фатальних наслідків.
Необхідно пам’ятати: в жодному разі не слід займатися самолікуванням, тому що деякі медичні препарати можуть спровокувати кровотечу, наприклад, стероїдні протизапальні засоби.
При найменших ознаках порушення функцій шлунково-кишкового тракту треба звернутись до дільничного (сімейного) лікаря та пройти інструментальне дослідження (фіброгастроскопію з біопсією) для виключення можливості шлунково-кишкової кровотечі.
При ознаках шлунково-кишкової кровотечі, про які було згадано вище, правильним є негайне звернення за допомогою, бажано виклик швидкої допомоги. На сьогодні незаперечною є госпіталізація хворих з ознаками шлунково-кишкової кровотечі в хірургічний стаціонар, а головною складовою успіху - своєчасне забезпечення лікувально-діагностичного процесу.
На закінчення слід зазначити, що, якими б чудовими не були хірурги, ендоскопісти та анестезіологи, без своєчасного звернення хворого та госпіталізації його в спеціалізований лікувальний заклад, де буде організовано надання необхідної допомоги, про поліпшення результатів лікування хворих з шлунково-кишковими кровотечами не варто й мріяти.
Володимир ПЛОЩАНСЬКИЙ,
районний хірург, завідувач хірургічного відділення
Здолбунівської ЦРЛ.
