Вибух реактора на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції назавжди змінив життя мільйонів людей. І не лише в Україні - відлуння трагедії відчутне по всій планеті.
1. 26 квітня 1986 року о 1 год. 24 хв. на четвертому енергоблоці ЧАЕС стався збій у роботі, що повністю зруйнував реактор. Будівлі енергоблока частково обрушились, при цьому загинули 2 людини - оператор ГЦН (головний циркуляційний насос) Валерій Ходемчук (тіло не знайдено, завалено під уламками двох 130-тонних барабан-сепараторів) і співробітник пуско-налагоджувального підприємства Володимир Шашенок (помер від перелому хребта і численних опіків о 6 годині 26 квітня в Прип’ятській МСЧ).
У приміщеннях і на даху четвертого енергоблока почалася пожежа. У подальшому залишки активної зони розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і часточок пального розтеклась підреакторними приміщеннями. У результаті аварії стався викид в довкілля радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період піврозпаду складає 8 днів), цезію-134 (2 роки), цезію-137 (33 роки), стронцію-90 (28 років).
2. Відразу після вибуху на місце прибули пожежники і розпочали гасіння. Рівень радіації був настільки високий, що вже о 2.00 у ліквідаторів з’явилися ознаки променевої хвороби: «ядерна засмага», блювота, шкіра знімалася разом із рукавицями.
Командирам двох перших караулів - лейтенантам Віктору Кібенку і Володимиру Правику, які брали участь у боротьбі з пожежею, посмертно присвоєно звання “Герой Радянського Союзу”.
3. Ліквідація аварії не пройшла без жертв: 2 жовтня 1986 р., зачепившись за кран, розбився вертоліт Мі-8 з екіпажем з 4-х чоловік. Вертоліт упав за декілька метрів від реактора, всі члени екіпажу згоріли живцем.
4. Грінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» запевняють, що в результаті аварії тільки серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, у Європі зафіксовано 10 тис. випадків каліцтв у новонароджених, 10 тис. випадків раку щитовидної залози і очікується ще 50 тис.
5. Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія, до складу якої увійшов хімік-неорганік академік В. Легасов. Саме він інструментально довів, що реакція всередині зруйнованого реактора зупинилася. Для підтвердження своєї правоти академік виїжджав прямо на уламки реактора на бронетранспортері.
6. Офіційне повідомлення про аварію пролунало в ефірі лише 28 квітня. Почалась евакуація людей з 30-кілометрової зони довкола АЕС, однак час був втрачений, люди отримали серйозні дози радіаційного опромінення (деякі були евакуйовані після 1 травня).
Людям не дозволялося брати з собою речі. Щоб не створювати паніки, оголосили, що всі зможуть повернутися назад через три дні.
7. Для ліквідації аварії на станції були задіяні солдати строкової служби, резервісти. Усі вони потім були названі ліквідаторами. Працювали позмінно. Увібравши максимально допустиму дозу, вони їхали із «зони», а на їх місце прибували інші.
За різними статистичними даними, загальна кількість ліквідаторів складає від 600 до 800 тис. чол.
8. Викид радіоактивних речовин призвів до засихання дерев довкола АЕС на площі близько 10 км.
9. 29 березня 2000 року прийнята Постанова Кабінету Міністрів України № 598 «Про довгострокове припинення експлуатації енергоблока № 3 і остаточне закриття Чорнобильської АЕС».
15 грудня 2000 року о 13 год. 17 хв., за наказом Президента України, під час трансляції телемосту ЧАЕС-Національний палац «Україна» поворотом ключа аварійного захисту (АЗ-5) назавжди зупинений реактор енергоблока № 3 Чорнобильської АЕС. Станція припинила генерацію електроенергії.
10. У результаті бета-розпаду Pu-241 на радіоактивно забруднених територіях відбувається створення америцію-241.
Нині внесок Am-241 в загальну альфа-активність складає близько 50%. Зростання активності ґрунтів, забруднених трансурановими ізотопами, за рахунок Am-241 продовжуватиметься до 2060 року. Його внесок складе 66,8%. У 2086 р. альфа-активність ґрунту на забруднених плутонієм територіях Республіки Білорусь буде в 2,4 раза вище, ніж у початковий післяаварійний період.
http://www.atp.mil.gov.ua