Через два роки Україна відзначатиме 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Я сподіваюся і вірю, що ми гідно вшануємо цю велику людину – пророка української нації.
- Чудово сказав про значення Тараса Шевченка і його безсмертної творчої спадщини Іван Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим».
- І це справді так, оскільки у своїй творчості яскраво відобразив волелюбні думки і настрої свого народу. Саме тому його висока пристрасна поезія знайшла живий відгук у серцях людей, а його безсмертний «Кобзар» присутній у домівках всіх українців. Саме з цією книжкою ми вчимося читати, вчимося мислити і діяти, боротися і перемагати!
- Через два роки Україна також вшановуватиме 153-річчя з дня смерті великого Кобзаря.
- Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаються у вінок щемної синівської любові до свого духовного батька, людини-велета, котра все життя поклала на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення. Глибинний зміст містить знамените кредо поета, котре й нині не втрачає своєї актуальності:
- … Возвеличу
- Малих отих рабів німих!
- Я на сторожі коло їх
- Поставлю слово.
- Бо ж насправді мова наша – чи не найголовніша зброя у збереженні українських національних надбань. Тож нехай кожен з нас завжди шанує свою батьківщину, мову, українську сутність. За це боролося не одне покоління наших предків. До цього закликав Тарас Шевченко. Тож нехай це буде недаремно!
