Лише кілька сторінок його трудової книжки помічені лаконічними записами. Утім кожен з них здатен зупиняти і спресовувати час. Як, скажімо, отой, найпам’ятніший: прийнятий лікарем Здолбунівського будинку-інтернату для людей похилого віку 3 серпня 1976 року. Сьогодні уже директор цього закладу Олег Юрійович Висоцький – один із небагатьох керівників, котрий упродовж 26 років чесно і сумлінно несе цю нелегку ношу.
Мандруючи спогадами за плином трудових літ, Олег Юрійович, чесно дивлячись людям у вічі, має моральне право сказати: я ніколи не поступався людськими та лікарськими принципами, не відсиджувався у тіні, не ховався за широкі спини, не зраджував і не полишав у біді друзів та підлеглих. Так, наче Божу молитву, він несе у серці й завжди сповідує добру, по-інтелігентськи мудру науку прадавнього тернопільського роду Висоцьких.
Дитинство героя нашої розповіді збігло у Тернополі. Тут він закінчив середню школу № 6. Звідси пішов навчатися до місцевого медичного інституту за спеціальністю “лікувальна практика”. Думав залишитись працювати після вузу у рідному місті. Однак доля розпорядилася по- іншому і закинула його в Здолбунів, де спочатку проходив інтернатуру в центральній районній лікарні, а потім розпочав свою трудову діяльність лікарем в будинку-інтернаті для людей похилого віку. Аж до 1983 року Олег Юрійович стояв на сторожі охорони здоров’я підопічних цього закладу. За цей час тут організував більш-менш пристойну матеріальну базу медичного обслуговування престарілих громадян. Завдяки наполегливості молодого спеціаліста в інтернаті було відкрито фізіотерапевтичний, стоматологічний, масажний кабінети.
Останній щабель фахового зростання Олега Юрійовича - посада директора інтернату, якій він присвятив 26 років. Весь цей час вірою і правдою служив людям. Збагачувався прагматизмом, життєвою мудрістю, досвідом, а риси характеру, успадковані від батьків, на жаль, уже покійних, - новими гранями. Часто О. Висоцькому доводилось бути одночасно і агрономом, і інженером, і ветлікарем. Адже будинок-інтернат має зразкове підсобне господарство, в якому налічується понад 40 гектарів землі, 100 голів свиней, трохи менше великої рогатої худоби. Діє своя хлібопекарня, працює швейна майстерня, під час закладання на зиму овочів і фруктів – консервний цех. Одне слово, усе це є надійною основою для забезпечення харчування підопічних.
Не забуває керівник закладу і про медичне обслуговування стареньких. До їх послуг – нова медична апаратура, оснащені всім необхідним для процедур кабінети. Налагоджені ділові зв’язки з медичними фахівцями з Голландії.
По праці, як кажуть, честь і шана. У 1999 році О. Ю. Висоцький був удостоєний почесного звання “Заслужений працівник охорони здоров’я України”. У нагородному списку директора інтернату є Почесні грамоти Кабінету Міністрів України, Міністерства соціального захисту України. Крім того, Олег Юрійович шість разів обирався депутатом міської ради. Ще й досі виборці пам’ятають його хороші справи.
Усі радощі й печалі О. Ю. Висоцького розділяє і його дружина Лілія, сини Юрій та Володимир. Діти пішли стежкою батька, обравши фах медичного працівника. До речі, лікарська династія Висоцьких налічує 6 чоловік. Брат Ігор – доктор медичних наук, сестри Ольга та Галина - також лікарі.
- Для нас з дружиною буде найбільшою втіхою, - зізнається Олег Юрійович, - якщо генетичний лікарський код родини передасться і внукам.
Євген Шилан.
На фото: О. Ю. Висоцький.
Фото автора.
