Святий наш Отче, хай хвала Тобі
луна по всій землі і в наших душах
за те, що бережеш Своїх рабів
від сатани на морі і на суші.
За те, що дав нам хліб на всі віки,
щоб ситими вставали ми з-за столу,
за те, що терпиш наші помилки,
а інколи — блюзнірство і крамолу.
Я ж нині вже неначе й не грішу,
а за минуле нишком щиро каюсь,
бо все те в сивій пам’яті ношу
і сам на себе потай ображаюсь.
А за прощення я прошу Тебе
(бо хто ж мені у тому допоможе?),
щоб завжди зрів я небо голубе,
єдиний мій і всемогутній Боже!
Василь Ярмолюк.
