Вид на Охрид.
Ця країна зачаровує з першого ж знайомства з нею. Бо хіба можна не закохатися в чудову природу самого центру Балкан? В країну, більшу частину території якої займають гори, що чимось нагадують наші рідні Карпати? Але, якщо карпатські вершини сягають трохи більше кілометра (Говерла має висоту 2061 метр над рівнем моря), то гори Македонії є набагато величніші і сягають мало не трьохкілометрової висоти із густо засніженими шапками вершин навіть серед спекотного македонського літа. Особливого шарму цим горам задають круті глибоко розчленовані схили, при основі яких плещуться ріки і води двох найбільших озер Балкан - Охридського та Преспанського.
Однак ця чудова природа не тільки заворожує. Вона й насторожує. Насторожує частими землетрусами, яких тут буває мало не до десятка на рік. У 1963-му дуже сильний землетрус повністю зруйнував столицю Македонії - місто Скоп’є. Тепер воно відбудоване і сяє у всій своїй красі з величезним, двадцятидвохметровим пам’ятником Олександру Невському на центральній площі, який водночас є ще й дуже красивим фонтаном, що у вечірні години переливається всіма барвами веселки, білим, як сніг, пам’ятником царю Самуїлу, іншими скульптурами визначних людей Македонії. А ще вражає гостей столиці величний Хрест, який чимось схожий на витвір великого Ейфеля у Парижі і світиться над нічним містом з гори Водно, маючи свою власну висоту в 66 метрів.
Будинок в Охриді.
Македонці - православні християни, за винятком 30 відсотків албанців, які є мусульманами. Останні живуть досить компактно, маючи цілі села, в яких біліють по дві-три, а то й чотири мечеті з високо піднятими в небо гострими шпилями мінаретів. Але православних храмів і монастирів - невеликих, але величних своєю красою, втричі більше і їх число сягає майже півтори тисячі.
Шлях до незалежності був для Македонії довгим і нелегким. Навіть у двадцятому столітті. Давня історична область, яка носила назву Македонія, після Балканських воєн 1912-1913 років була поділена між собою Сербією, Болгарією та Грецією. Сербська частина включала територію майбутньої Югославії, але постійно вимагала автономії. Під час Другої світової війни вона залишалась окупованою Болгарією і лише в 1945 році стала республікою в межах Югославії. У 1992 році Македонія оголосила себе незалежною. В цьому ж році була прийнята в ООН, але із зміненою назвою - Колишня Югославська Республіка Македонія. На цьому наполягла Греція, яка взагалі має претензії до цієї країни через те, що північна провінція Греції носить ту ж саму назву, що й Македонія. Існують і територіальні претензії на відновлення Республіки Македонія в межах історичної області Македонія. Але це вже велика політика і вдаватися до неї не будемо.
Православна церква в Скоп’є.
Коли подорожуєш країною, відразу ж впадає у вічі те, як македонці люблять і шанують свій прапор. Червоні полотнища із зображенням жовтого сонячного диска із вісьмома променями, що розходяться увсібіч, можна побачити скрізь. Вони гордо майорять на височезних флагштоках, підсвітлені знизу прожекторами, і ніби промовляють: не треба влаштовувати свят Державного Прапора, його просто треба любити так, як люблять македонці.
Люди у Македонії дуже дружелюбні. Вас радо пригостять тут виноградом, інжиром, ківі, смачнющими яблуками (все це росте тут, налите енергією сонця, бо клімат же середземноморський), наллють келих такого ж смачного вина, обов’язково замітивши при цьому, що вина Македонії ні на йоту не гірші від французьких. І це, до речі, підтверджують і щорічні фестивалі вина, які влаштовуються у центрі Скоп’є на березі ріки Вардар. Стверджую це й сам, бо побував на цьому фестивалі і був приємно вражений вишуканим смаком сонячного напою.
Розкопки університету Св. Климента в Охриді.
До речі, у власних садибах македонців можна спробувати й ракії — виноградної горілки, яку тут дозволено виробляти для власних потреб.
А ще дуже смачна у Македонії звичайнісінька питна вода. Вона з гірських джерел, і тому завжди найвищої якості навіть у трубах міських водопроводів.
Нам з дружиною пощастило проїхати по всій Македонії - від Болгарії до Албанії, побувати в містах Куманово, Крива Паланка, Тетово, Охрид. Вражає велич Охридського озера і самого міста, які в 1980 році були включені в список об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У місті багато церков і монастирів, ведуться розкопки древнього університету святого Климента, які засвідчують, що це був справжній центр культури у древності. Відновлені сучасними македонцями і фортеця царя Самуїла, древній амфітеатр, церкви і монастирі, які віддзеркалюються у водах Охридського озера, котре македонці називають своїм морем. Саме озеро знаходиться на висоті 693 метри над рівнем моря і займає площу 367 квадратних кілометрів. Найбільша його довжина сягає за 30 кілометрів, а ширина - до 15 кілометрів. Середня глибина озера - 155 метрів, а найбільша - 288. По озеру проходить кордон між Македонією та Албанією.
Хрест, який височіє над Скоп’є.
Про чистоту озера свідчить те, що тут водиться форель, а вона, як відомо, живе лише в чистій воді.
Охрид - визнане місце відпочинку для багатьох європейців. Тут, на його берегах, розташовано багато готелів, сімейних пансіонатів, апартаментів, ресторанів. Є аеропорт. Ціни досить помірні в порівнянні з нашими кримськими.
Характерно, що македонці дуже поважають свій нинішній уряд. Кажуть, що середній вік урядовців 36 років і що вони багато роблять для розвитку Македонії і її столиці. Лише найкращі слова можна почути і про колишнього Президента Македонії Бориса Трайковського, котрий загинув в авіакатастрофі.
Вид на каньйон “Матка” і ГЕС.
За державним устроєм Македонія є парламентською республікою. Главою держави є Президент, а уряд очолює Прем’єр-міністр.Закононодавчим органом в Македонії є однопалатна Асамблея. Вся країна налічує 84 громади (општини), з них 10 у столиці. Населення у Македонії трохи більше двох мільйонів чоловік. Майже 600 тисяч з них живуть у столиці. Грошова одиниця - денар. За один євро треба віддати 60 денарів або 43 денари за один долар. Ціни на продукти харчуванння нижчі, ніж у Києві.
Візи для відвідування Македонії не потрібно, так як і для поїздки в Ізраїль. Реєстрація приїжджих в поліції займає не більше п’яти хвилин. Кажуть, що й в інших державних установах усі питання вирішуються без зайвої бюрократичної тяганини.
На території монастиря Пресвятої Богородиці.
Обов’язково кілька слів хочеться сказати про герб Македонії. На ньому зображені два нахилені один до одного снопи пшениці, листки тютюну і маку, перев’язані стрічкою. Внизу - частина національного традиційного костюма. В центрі утвореного всім цим круглого простору — гори і річки, озера і сонце, промені якого сполучені з червоною п’ятикутною зіркою. Все це символізує багатство країни, її свободу і опір. Прийнятий був герб ще в 1946 році, тоді як нинішній Державний прапор — у 1995-му.
Зображення сонячного диска на прапорі Македонії - не випадкове. Адже сонячних днів у цій країні 300 на рік. І хоч тут скрізь гори, умови для розвитку сільського господарства дуже сприятливі. Македонія експортує в країни Європейського Союзу фрукти, дуже ранні овочі, багато вина. Тут вирощують і експортують тютюн, мак, навіть чай. Щоправда, останній виробляється з лісових трав і ягід, зібраних в екологічно чистих місцях.
Мечеть в албанському селі.
Цікаво, що лише в Македонії росте унікальний сорт винограду Вранець (Вороний) і саме з нього виробляють неповторне вино вищої проби, яке здатне конкурувати з найкращими світовими брендами.
Розвиваються в Македонії будівельна галузь, металургійна, фармацевтична та гірничодобувна промисловість.
Уряд Македонії багато уваги приділяє розвитку освіти. 90 відсотків випускників шкіл вступають до вищих навчальних закладів.
В країні одні з найнижчих в Європі податки і кредитні ставки, а тому тут стрімко розвивається бізнес, сприятливий інвестиційний клімат. Будь-який іноземець може відкрити в Македонії власну компанію протягом чотирьох годин.
Каньйон-водосховище.
Македонія - один з кандидатів на вступ до ЄС. І вона активно готується до цього, вишукуючи і займаючи свої ніші в економіці Європи. Кажуть, що за 20 років незалежності вона пішла далеко вперед і досягла набагато більших успіхів, ніж Україна, хоча стартові можливості після розпаду Югославії і СРСР були в наших країнах однаковими.
Можна ще багато й багато розповідати про Македонію, її природу і людей, побут македонців, бо тут і справді є чим захоплюватись і чого повчитися. Але рамки звичайних туристичних нотаток не зовсім підходять для цього. Проте кожен, хто хоч раз побував у цій країні Балканського півострова, обов’язково захоче знову колись сказати: “Здраво, Македоніjа!” Автор цих рядків - тим більше, бо в столиці цієї країни живуть мої донька і внучка.
Володимир ДРОЗЮК.
Фото автора.
