ЦЕ Ж ЖИВА УКРАЇНА МОЯ

Ти осяяла ніч, завітавши до мене
В батьків сад (Вже була на порі).
Там манливі слова своїм листям зеленим
Шепотів він для нас до зорі...
Блискотливий струмок жебонів край левади,
А в Горині купавсь молодик.
Голосисто стозвуко сюрчали цикади,
До яких я ще звечора звик.
Ми пірнали удвох в якусь даль срібногриву,
Було тісно цікавим вістям...
Може, в ніч таку змій спокушав леді Єву,
Коли з нею лишавсь сам на сам.
На калинах палали коралики голі,
В кришталеву вмокнувшись росу.
Мов на чатах, стояли високі тополі,
Оглядали чарівну красу.
А соліст соловей щебетав без упину -
Незбагненно натхненний співець.
Хто ж іще так, як він, зачарує людину -
Покоритель і душ, і сердець.
Я не мислю, хто б зміг в хаті солодко спати
В зірну ніч, коли все так сія,
Коли світ у барвисті одягнутий шати...
Це жива Україна моя!

* * *
Як милий образ міражу,
Як цвіт серед руїни,
Я в серці ревно бережу Любов до України.
Її божественну красу, її чарівну вроду
Крізь все життя я пронесу
Як дар моєму роду.

Comments are now closed for this entry