У відповідь на Заяву депутатів міської ради від
ВО "Свобода", "Фронту Змін" та "Нашої України", опублікованому 17.06.2023 р.
Про категоричну незгоду із діями міського голови та окремих депутатів Здолбунівської міської ради під час розгляду на 8-ій сесії міськради питання щодо встановлення погруддя Степанові Бандері у місті Здолбунові після останньої сесії заявили шість депутатів. “Окремих депутатів” разом із міським головою виявилося “всього-навсього” 21 з 27 присутніх! Про рівень презентації свідчать оголошені цифри, тож про співвідношення “протестуючих” і “окремих” більше мова не йтиме.
Тоді, мої шановні колеги-заявники, дозвольте запитати вас: чому на попередній сесії міськради за встановлення пам’ятника Степанові Бандері проголосували усі присутні депутати, крім 2-х депутатів від Партії Регіонів, які утрималися?! На сесії 8 червня “за” те, щоб відмовити в спорудженні пам’ятника, проголосувало вісім чоловік із 27-ми. Здавалося, що тут варто лише запропонувати конструктивний проект рішення щодо уточнення місця встановлення, й процес спорудження погруддя пішов би вже від 8 червня! Саме із цією метою напередодні сесії мною, згідно з чинним регламентом, було підготовлено проект рішення про спорудження погруддя в сквері на Шкільній – в 50-ти метрах від місця поруч флагштоку, де вирішили встановити пам’ятник на громадських слуханнях 1 травня ц.р. Оскільки в проекті рішення, підготовленому міськрадою, йшлося про “відмову у виділенні місця” через потребу “завершення виготовлення проекту забудови даної території, а саме облаштування проїзду автотраспорту по кільцю в районі пересічення вулиць Паркової, Шкільної, Шевченка”, та знаючи, що такі “проекти” виготовляють не менше півроку, а то й роками, в подальшому процес встановлення погруддя могли б взагалі “спустити на гальма”. Тож мною було підготовлено проект рішення, публічно оголошений присутнім, і навіть в усній формі запропоновано перенести розгляд питання встановлення погруддя Бандері на наступну сесію, аби лишень не зупинити процес через конфлікт “глухого з німим”.
Натомість колеги зі “Свободи” й “НУ” звинуватили мене ледь не в зраді національних інтересів. При тому, зауважу, проект про “відмову у виділенні місця” був провалений; не підтримали запропонований і мною проект так само більшістю. Таким чином, по процедурі питання просто автоматично перенеслося на розгляд подальшими сесіями міськради. Тоді для чого було виходити з сесійної зали? Продемонструвати незгоду, чи небажання займатися нагальними питаннями здолбунівських ОСББ чи батодітних родин? А, можливо, питанням у переведенні фірми «Промтехсервіс» з 7-відсоткової на 3-відсоткову ставку орендної плати за землю, що призведе до недоотримання надходжень в міський бюджет десятків тисяч гривень?! Тоді, можливо, декому з галасуючих міських обранців пам’ятник Бандері не потрібен взагалі? Чи це питання, в силу намірів встановити його поближче до церкви Московського патріархату, перетворилося виключно на політичне?! Нехай відповіді на ці запитання дадуть самі виборці. Бо ж саме громадяни, а конкретно в цьому випадку – мешканці Здолбунова, повинні бути джерелом демократії в суспільстві.
Із повагою депутат
Здолбунівської
міськради від партії УДАР Віталія Кличка
Олег ТИЩЕНКО.
