Президенту України Віктору Януковичу
Прем'єр-міністру України Миколі Азарову
Голові Верховної Ради України
Володимиру Литвину
Рівненській обласній раді
Хмельницькій обласній раді
Гощанській та Острозькій районним радам
9 червня 2010 року міністр палива і енергетики України Юрій Бойко і гендиректор російської державної корпорації "Росатом" Сергій Кирієнко підписали угоду про співпрацю в будівництві третього і четвертого енергоблоків ХАЕС. Стаття 1 даної угоди передбачає, що Сторони здійснюють співробітництво в проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію енергоблоків N 3 та 4 Хмельницької АЕС з урахуванням застосування існуючих конструкцій з реакторними установками типу ВВЕР-1000 проекту В-392.
Відповідно, президент НАЕК "Енергоатом" Ю. Недашковський заявив, що третій і четвертий енергоблоки ХАЕС будуть саме добудовувати, а не будувати нові, оскільки результати дослідження будівельних конструкцій під енергоблоки, що залишилися з радянських часів, свідчать про те, що вони надійні і гарантовано можуть простояти 45 років. Раніше він також повідомив, що обрана на тендері російська реакторна установка ВВЕР-1000/392 може експлуатуватися 60 років. Коментуючи рішення добудовувати третій і четвертий блоки ХАЕС, президент НАЕК відзначив: "Питання не в грошах, а в економії часу на будівництво".
Проте нас, депутатів Здолбунівської районної ради Рівненської області, що є представниками і частини територіальних громад району, що проживають у зоні спостереження Хмельницької АЕС і які першими у разі позапроектних ситуацій на АЕС відчують на собі усі наслідки техногенного впливу, турбує питання саме надійності і безпечності станції та її складових, а не економії часу на будівництво. На даному етапі розвитку людства, як показує практика, ядерна енергетика не є достатньо безпечною через свою важкокерованість, непрогнозовані загрози, невирішеність проблем масштабних ядерних аварій, утилізації відходів та виведення з експлуатації АЕС, які вичерпали свій ресурс. Але усі ми є споживачами електричної енергії і розуміємо необхідність відшукання певного балансу між безпекою і потребами. У ситуації з добудовою енергоблоків Хмельницької АЕС баланс явно зміщений не на користь надійності і безпеки громадян України, адже уряд планує здійснити зазначену добудову реакторами ІІ покоління за рівнем безпеки, у той час як в Китаї від таких установок відмовились на користь реакторів ІV покоління.
Одна справа, коли проектується сучасна, надійна реакторна установка з урахуванням останніх технічних досягнень по надійності експлуатації, довговічності й з дотриманням нинішніх нормативів безпеки. І зовсім інше, коли неозброєним оком проглядається намагання за досить значні кошти реанімувати старий, морально застарілий проект на залишках будівельних конструкцій, які навіть не були свого часу законсервовані. Добудова блоків, які спроектовані у 90-х роках ХХ століття, на бетонних конструкціях, що вже простояли десятки років без консервації виявляється навіть дорожчою за побудову нових генеруючих установок з "нуля" на основі сучасного проекту і будівельних норм. А що робити через 45 років, якщо залізобетон під впливом випромінювання і вібрацій виявиться непридатним, а блок розрахований працювати до 60 років? Адже для реакторного і машинного залів планують використати старі бетонні корпуси, збудовані ще наприкінці 80-х років. Водночас, існують сучасні технології, використовуючи які, можна без проблем прибрати старі будівельні конструкції навіть поруч із двома діючими атомними енергоблоками.
Окрім зазначеної вище, на нашу думку, є ще одна суттєва проблема. Хмельницька АЕС розташована у верхів’ї річки Горинь, об’єм річного стоку якої не дозволяє здійснювати охолодження нових енергоблоків, не руйнуючи при цьому екосистему ріки та режиму забезпечення питною водою місцевого населення. Вже при двох діючих блоках ХАЕС відчуває гострий дефіцит води у маловодні роки. Поряд з тим, існує проблема утилізації низькоактивних стічних вод, які продукуються на атомних станціях (зливні, стічні води пралень та ін.). При добудові 3 і 4 енергоблоків на нинішніх засадах ці хронічні проблеми матимуть тенденцію до поглиблення аж до кризового стану.
На сьогоднішній день економіка України, просто експлуатуючи залишки потенціалу, закладеного у минулому, є надзвичайно енерговитратною. Масштабна аварія на японській АЕС “Фукусіма -1” знову нагадала світу про небезпеку атома та змусила шукати безпечнішу альтернативу енергозабезпечення світової економіки. Згідно з Програмою економічних реформ на 2010 - 2014 роки, в нашій державі має скорочуватися споживання енергії на 5% щороку за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій. Така економія дала б змогу кожного року збільшувати ВВП щонайменше на 10% — без додаткових потужностей генерації енергії, включаючи АЕС. За попередніми оцінками, при вищезгаданих темпах зростання та економії до 2030 року в Україні доцільно збудувати АЕС загальною потужністю 5—6 ГВт, а не 16 — як заплановано в Енергетичній стратегії України до 2030 року, що безнадійно застаріла і потребує коригування.
На Раді національної безпеки і оборони України, що відбулась 8 квітня 2011 року, Президент України наголосив, що Кабінет Міністрів України має вжити всіх заходів для забезпечення високого рівня безпеки вітчизняних АЕС. З огляду на це, просимо Вас доручити об'єктивно вивчити порушене питання з урахуванням висловлених вище проблем, запровадити мораторій на добудову технічно застарілих 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС і розглянути альтернативний варіант стосовно проектування і побудови на майданчику Хмельницької АЕС одного нового, сучасного і ефективного енергоблока ІІІ або ІV покоління "з нуля", що зняло б цілий ряд нині існуючих проблем і оптимізувало як витрати державної скарбниці, так і забезпечило достатній рівень безпеки жителям навколишніх територій на майбутні десятиліття.
Схвалено
рішенням районної ради
від 26 травня 2011 року.
