Ігор РОГАШКО за роботою.
Довго не наважувався взятись за перо, щоб написати цю розповідь про людину непростої долі, про майстра, який проживає у Глинську, Ігоря Рогашка. А про його прекрасні столярні вироби дізнався з вуст односельців. Зацікавилися сільським умільцем і бібліотекарі центральної районної бібліотеки Людмила Скірканіч та Галина Чиншова. Більше того, керівництво доручило їм зібрати життєпис Ігоря і підготувати буклет.
У грудні минулого року нам вдалося побувати у молодій родині Рогашків. Тут нас радо зустріли. Запросили до столу. За смакуванням запашним чаєм зав’язалась відверта і щира розмова. На дивані, змайстрованому батьком, сиділо троє діток. Дружина Ігоря - Оксана подавала печиво. Звичайна сільська сім’я. І цікава малеча. Навіть більше, якась таємнича аура витала у кімнаті. А років десять тому було інакше.
Ігор Рогашко свого часу закінчив Здолбунівське професійно-технічне училище залізничників (тепер професійний ліцей залізничного транспорту). Одержав там спеціальність слюсаря по ремонту рухомого складу. Та влаштуватись на роботу після навчального закладу не вдалося. Відслужив у армії. Оволодів професією слюсаря-монтажника. Почав працювати на цементно- шиферному комбінаті. Навіть довелося скуштувати і заробітчанського хліба на будовах Росії.
Та Ігор не падав у розпач, шукаючи шлях із безвиході.
Одружився. Скоро на світ з’явився синочок. Назвали його Романом. І все нібито ладилось. Почали будуватись. Та потрапляє Ігор під потяг. Ампутовують ноги. Зачигала біда над сім’єю. Билася, як риба об лід, Оксана. Розпачливим горем були роздавлені батьки. У болючих стражданнях билося серце чоловіка. І весь він був наче та натягнута струна, до якої треба тільки доторкнутись, щоб вона зазвучала риданням чи гнівом…
Пережив операцію Ігор. Минув і рік реабілітації у Львові. Не буду вдаватись до подробиць, описувати душевні митарства, яких зазнав чоловік. Лише на одному хочу загострити увагу: він попри все не зламався, не піддався горю. Повірив у себе. Відчув підтримку дружини. Жив і надіявся на краще. Його почув Бог. Відсіялися сумніви. Залишили злі думки. Вселилась у дім радість. Заспівали в руках Ігоря рубанок і фуганок, долотце і різець по дереву. А відтак – “заселили” хату стільці, столики. Потроху почали замовляти столярні вироби односельці.
Все вміє Ігор. Дав йому талант непозичений Творець. А сили і вміння додає кмітливість. Тепер майстра і кельма слухає , і зі зварювальним апаратом він на “ти”.
Євген ШИЛАН.
Фото автора.
