Завжди приємно, коли знаходиш справжній талант. Якось у моїх руках опинилось декілька зошитів юної авторки. Дев’ятирічна дівчина просто замилувала мене своїм дорослим поглядом на речі. Вдумлива, серйозна, вона такою і з’явилась зі своїми зошитами, наче доводячи те, що і дитячому серцю відкриті вічні таємниці. На якусь мить мені навіть здалося, що її душа набагато випереджає свій реальний вік. Маю надію, що згодом від цієї дівчини ми дійсно дізнаємось про щось зовсім незвичайне. А сьогодні у неї лише дебют. Знайомтесь: Аня Андрощук!
Юрій Бржечко,
керівник літстудії «Зорецвіт».
ЗАЙЧЕННЯ
У темному лісі похолодало,
З дерев облітають листки.
Довкола так жовто і затишно стало.
Чи скоро прийдуть холоди?
Сидить під кущем собі тихо зайчатко
І пісню таку ось співа:
«А я не боюся морозів ніяких,
Бо в мене є шубка нова!»
СНИ (майже колискова)
Засинають голуби,
Тихо вечір йде здаля…
Лине пісня з глибини,
Як з якогось джерела.
Сонце йде за небокрай,
Каже небесам: «Прощай!»
Квіти пахощами ллють,
По доріжкам сни ідуть.
Спи вже, очі закривай,
Тихо грає водограй…
Тихо голуби летять…
Навіть сни давно вже сплять.
