Існує думка, що використання елктронагрівальних приладів у зв’язку з високими цінами на електроенергію є неекономічним способом опалення. Частково це твердження вірне. Але лише частково.
Специфіка електроенергетики, як галузі промисловості, полягає у тому, що, на відміну від інших виробництв, електроенергією не можна запастися. Система виробництва, доставки і споживання електроенергії облаштована таким чином, що та кількість енергії, яка необхідна споживачеві в певний момент, у той же момент має бути вироблена на електростанції.
Однак, очевидним є той факт, що потреба користувачів електроприладів у електроенергії протягом доби постійно змінюється. Максимальне споживання припадає на 8-11, 13-17 (робота підприємств) години і у вечірній час — на 19-22 години (робота електроприладів). Мінімальне споживання електроенергії припадає на нічний період — з 23.00 до 7.00 ранку. Технологічні ж особливості виробництва на електростанціях не дозволяють зупиняти у цей час зайві блоки — їх запуск після повної зупинки є тривалою й енергоємною процедурою. Таким чином, існує ситуація, коли енергетики на станціях змушені у нічний час даремно спалювати паливо, обертаючи турбіни, не підключаючи їх до електрогенераторів. Для того, щоб споживачі вночі хоч якось компенсовували ці витрати, був створений так званий «нічний тариф» на електроенергію.
На сьогодні НКРЕ узгоджено розрахункові коефіцієнти до зонних тарифів на електроенергію для юридичних осіб:
нічний (з 23 год. до 6-ї год.) - 0,25 звичайного тарифу;
піковий (з 8 год. до 10 год. та з 17 год. до 20 год.) - 1,8;
напівпіковий (з 6 год. до 8 год., з 10 год. до 17 год. і з 20 год. до 23 год.) - 1,02.
Для побутових споживачів:
двозонний з 23-ї до 7-ї год. - коефіцієнт 0,7, а в інші години — звичайний тариф;
тризонний з 23-ї до 7-ї год. - коефіцієнт 0,4, з 8-ї до 11-ї і з 20-ї до 22-ї год. - 1,5, в інші години — звичайний тариф.
Таким чином, застосовуючи зонні тарифи в побуті, є можливість суттєво економити домашній бюджет, стає вигідно включати електричні побутові електроприлади вночі, коли тариф дешевший.
Використанння лічильників багатотарифного обліку електроенергії і у схемі опалення акумулятора тепла робить електроопалення одним з найдешевших видів обігріву.
Економічна вигода, одержувана за такого підключення електрокотла до системи опаленням, досягається дотриманням визначеного тимчасового графіка його роботи. Котел вмикається на повну потужність і працює в основному для нагрівання води у теплоізольованому баці-акумуляторі винятково у нічний час, коли тарифи на електроенергію мінімальні. Вдень котел вимикається, і система опалення працює винятково за рахунок накопиченого за ніч у баці тепла. Теплоізоляція бака робить втрати тепла у навколишнє середовище мінімальними. Регулювання температури у трубопроводах системи опалення здійснюється будь-яким регулятором, що впливає на 3-ходовий підмішувальний клапан.
Досвід експлуатації систем електронагрівання свідчить, що середні енерговитрати на електроопалення складають 2-3 кВт/год. на місяць на 1 куб. м опалюваного приміщення. Для прикладу: опалення приміщення загальною площею 100 кв. м при вартості 1 кВт/год 0,096 грн. становить 86,4 грн./місяць. Це навіть дешевше, ніж експлуатація газових котлів.
М. ВАСИНЮК,
головний спеціаліст-державний інспектор з
енергозбереження ТУ ДізЕ по Рівненській області.
Ми в соцмережах
