У цьому переконуєшся, побувавши у с. Гільча Урвенської сільської ради
Якось на офіційному сайті облдержадміністрації натрапила на невтішну інформацію: лише 10% населення регіону активно займається фізкультурою та спортом. Звичайно, це дуже малий відсоток. А от чому він саме такий? Що заважає його збільшити, адже спорт, на будь-якому рівні, - це здоров'я, на аматорському (а про нього і йтиметься далі) - це ще і цікаве й корисне дозвілля?
Звичайно, ні для кого не секрет, що матеріально-технічне забезпечення фізкультури і спорту потребує серйозного покращення чи не скрізь, на цьому акцентують увагу і освітяни, і керівники спортивних клубів, і самі спортсмени-фізкультурники та їх тренери. Але є й інші причини. Насамперед те, що нині дуже знизився престиж саме масового спорту. Змінилось ставлення до нього і молодого покоління, і, чого гріха таїти, дорослих громадян. Бо більшість молодих людей сьогодні й на спорт дивляться з позиції зиску, прагнуть одразу мати високі нагороди, гонорари, зірковість, забуваючи, що здобути все це (і то найталановитішим і найвитривалішим) можна лише важкою працею, багаторічними тренуваннями. Або ж не займаються спортом «бо нема де», навіть думки не допускаючи, що можна не просиджувати у дворі вечори (попри всі заборони) з пивом та цигарками, а самим обладнати собі майданчик. Не відстають, показуючи «приклад», і дорослі, значна частина яких теж більше шанує оковиту і забігайлівки, ніж якийсь там спорт. А об'єктивно і чесно, то усім нам на шляху до свого ж здоров'я заважає не що інше, як власна лінь і незгуртованість. Ще - відсутність лідера, ініціатора, спроможного своїм ентузіазмом розтормошити інших.
У Гільчі ж, відроджуючи колишні добрі традиції, усі ці причини поступово долають, запроваджують гарні ініціативи, згуртовуючи громаду навколо здорового способу життя.
Спогадами про І. Т. Довматюка ділиться В. С. БІЛЬЧУК.
Ентузіаст, наставник, друг
Таким пам'ятають колишнього вчителя фізкультури, директора Гільчанської школи, Івана Трохимовича Довматюка учні і товариші. Спорт був справою його життя, а сам він — лідером, талановитим, вимогливим і авторитетним педагогом, світлою особистістю, закоханою у гарне слово і українську пісню.
Як розповідають ті, хто знав І. Довматюка, під час його роботи у навчальному закладі, там кардинально змінилось ставлення до занять фізкультурою і спортом. Перед уроками за будь-якої погоди учні лаштувались на зарядку (при тому, що дехто з них до цього вже здолав і по 5 км від дому). В позаурочний час працювали у школі спортивні секції, у вихідні організовувались кроси. Молодь з великим бажанням прилучалась до цих занять, попри те, що особливих умов для цього не було. Їх створили самі - хлопці-одинадцятикласники своїми силами в колишній конюшні обладнали спортзал.
Усе це дало результати. Командам Гільчанської школи в районі тоді не було рівних, змагань вони об'їздили немало. Юнаки отримували такий спортивний гарт, що служба в армії давалась їм легко. А принциповість та наполегливість, перейняті ними у вчителя, стали у нагоді в подальшому житті й роботі.
Зумів І. Т. Довматюк прищепити любов до спорту і своїй сім'ї. І нині не полишає занять спортом його син Іван, а онука Юлія - кандидат у майстри спорту з художньої гімнастики, тренер Рівненської ОДЮСШ.
Син та онука І. Т. Довматюка.
Від покоління до покоління
Добрі традиції варті продовження, а достойні люди - глибокої шани. Сьогодні естафету І. Т. Довматюка прагне перейняти молодий вчитель фізкультури Гільчанської ЗОШ Юрій Анатолійович Махлюк. Педагог старається повернути престиж занять спортом, залучати до них якомога більше земляків, пропагувати здоровий спосіб життя серед учнівської молоді.
Однією з ініціатив педагога стало проведення восени у Гільчанській ЗОШ І-ІІІ ст. баскетбольного турніру пам'яті І. Т. Довматюка. Вчитель доклав максимум зусиль до організації змагань - запросив команди, закупив призи, залучив спонсорів. Підтримали Ю. А. Махлюка і колеги та учні, які перед змаганнями провели прекрасний виховний захід за участю спортсменів, школярів, дирекції закладу, жителів села, вчителів. Завітали на своєрідну годину пам'яті І. Т. Довматюка також його учні - П. Ю. Місько, керівник ПСП «Колос-Інвест» В. С. Більчук, наступник на посаді директора школи Ю. Ю. Кацеба, Урвенський сільський голова Л. М. Балабат, котра як очільник територіальної громади приділяє увагу розвитку спорту у її населених пунктах і допомагає в реалізації подібних хороших починань. Приїхали до села і син та онука І. Т. Довматюка. В ролі ведучої заходу виступила І. В. Стецюк, вірш та пісню під час нього виконали, відповідно, учениці школи Н. Грицюк та Н. Юшкевич.
Лунали спогади і теплі слова. Пам'ять І. Т. Довматюка усі присутні вшанували Хвилиною мовчання. Крім того, було вручено Подяки від дирекції школи людям, які надали допомогу в організації турніру — В. С. Більчуку, Л. М. Балабат, керуючій філією «Приватбанку» В. К. Грицак і М. Григуличу.
Далі дійство перемістилось у шкільний спортзал. Там за перемогу під пильним суддівством В. Яцури змагались команди «Молодь» (с. Гільча І), «Учні Довматюка», с. Урвенна та с. Грем'яче (Острозького району). З великим хвилюванням та бурхливими емоціями за іграми спостерігали вболівальники. І, що цікаво, були це не тільки школярі чи молодь, а й люди вже досить поважного віку, дякі прийшли родинами. Серед вболівальників було чимало й тих, хто сам теж залюбки прилучився б до спортивних баталій.
Кубок турніру того дня завоювала команда з Острожчини, кращим гравцем було визнано Юрія Махлюка, автора ідеї проведення змагань. Він, до речі, пообіцяв зробити турнір пам'яті І. Т. Довматюка традиційним, щорічним, а також розширити перелік видів спорту, за перемогу у яких боротимуться учасники. Вже підтримала цю ініціативу дирекція закладу, впевнена, матиме вона підтримку й у керівництва місцевої громади та інших Юрієвих земляків.
В. о. директора Гільчанської ЗОШ Л. А. МАХЛЮК вручає Подяку сільському голові Л. М. БАЛАБАТ.
Якщо не сидіти, склавши руки
то можна домогтися хороших результатів у будь-якій справі, і у розвитку масового спорту зокрема. Це довела вже названа мною територіальна громада. Адже там уже не перший рік проводять кубок сільської ради з футболу, Гільчанська ЗОШ, взявши участь у конкурсі Волинського ресурсного центру «Мікрогранти для підтримки громадських ініціатив Рівненщини», виграла кошти на покращення матеріально-технічного запезпечення своєї спортивної бази. У навчальному закладі, відроджуючи давні традиції, постійно організовують різноманітні спортивні змагання та й просто дають можливість сільській молоді позайматись, пограти у баскетбол. Впевнена, з'являться там і нові хороші ініціативи. Крім того, відвертати сельчан від шкідливих звичок і залучати до провадження здорового способу життя у Гільчі прагнуть згуртовано і представники місцевого самоврядування, і педколектив, а підтримку їм надають керівництво тамтешнього господарства і приватні підприємці.
У цих людей є чому і варто повчитися, а ще хочеться побажати їм успіху, як і тим, кого ця публікація «зрушить з місця», і десь розпочнеться створення спортивного майданчика, а хтось не пожалкіє на це коштів і сил, або, врешті здолавши власну лінь, вийде на бігову доріжку чи розпочне зміцнення здоров'я із елементарної зарядки.
Ольга ЯКУБЧИК.
Фото автора.
