27 серпня цього року відзначалась 154-та річниця з дня народження українського письменника і поета, вченого, публіциста, перекладача, громадського і політичного діяча Івана Яковича Франка.
Багато з його творів та піднятих у них проблем актуальні й для нашого сьогодення, надихають сучасних митців. Пропонуємо читачам ознайомитись з новим доробоком відомого здолбунівського поета Василя Ярмолюка.
(Ретроспективна інтерпретація)
Скала й тепер не мармелад,
Хоч м’якшою вже стала.
Вже багатьох новітній лад
Турнув із п’єдесталу.
Сліди відразу замели,
Все висипали в гравій.
Натомість вийшли з-під скали
Молотобойці браві.
Й порвавши ланці на руках
І випроставши плечі,
Вони, неначе добрий знак,
Ловили клич лелечий.
Він мов би ніс до їх сердець
Барвисте буйноцвіття,
Вселяв в них віру у кінець
Тяжкого лихоліття.
А вільний дух каменярів
Наснажував якмога,
Нещасні душі їхні грів,
Беріг їх від знемоги.
В руках від молотів гуло,
Пекло нутро несите.
Всі били в кам’яне чоло,
Аби скалу розбити.
Терзало всіх вночі і в рань,
В жару і холод лютий
Від тих страшних поневірянь...
Повік їх не забути!
Серця горіли їх в огні,
Безжально смерть косила,
Та не спиняла їх в борні
Уже ніяка сила...
Взірцем служив їм Прометей
З далекого Кавказу,
Що зносив муки за людей,
За їх гірку образу.
Їм не потрібен був фурор
Чи пишні лаври слави.
Вони мостили коридор
Для доброї держави.
І вже в далекій тій порі
Обшарпані й роззуті
До світла йшли каменярі
В одну громаду скуті...
