Запланувавши туристичний похід до Карпат для переможців конкурсу юнацької творчості «За Україну, за її волю», організованого Здолбунівською РО ПП «Наша Україна», ми з нетерпінням чекали визначеної дати, адже не вперше водимо дітей цим маршрутом і вже встигли полюбити древні Бескиди.
Від станції Славське до села Грабовець, де ми зупинялись на ніч, якихось сім кілометрів пішки, та подолати перевал було не так вже й легко, особливо для тих, хто вперше був у гірському поході. Але вигляд залитих сизим серпанком гір, ранкове сонце, під променями якого краплі роси виблискували розсипаними діамантами, розвіяли всі сумніви щодо складності і довжини маршруту. Згодом розмита недавніми зливами гірська дорога вивела нас до потічка. Тут на порослій іван-чаєм галявині ми розбили табір. Відпочивши, дівчата заходились готувати червоний український борщ. Яка то була смакота! Пообідавши, ми спустилися до Грабівця.
Село розкинуте в широкій мальовничій долині і з усіх боків, наче вартою, оточене горами. Попереду виднілися три верхи гори Маківки – основної мети нашого походу. Ми зупинилися в привітній бойківській родині. У побуті цих людей, якщо не враховувати супутникового телебачення і стільникового зв’язку, за останні кількасот років майже нічого не змінилося. Спати нас розмістили в просторій смерековій стодолі на свіжому запашному сіні.
Зранку, поснідавши козацьким кулешем та чаєм на карпатських травах, наша група з 24 осіб вирушила до гори Маківки, аби разом з місцевою громадою вшанувати пам’ять Січових стрільців, що загинули там в роки першої світової війни.
Легіон Січових стрільців був першою українською збройною формацією від часів козаччини. Сформований виключно з добровольців. Як правило, то були освічені молоді (до 18 років, які не підлягали мобілізації) юнаки і дівчата, віддані ідеї побудови Української держави. Легіон мав національні стяги та українських старшин. Сила духу, ідея і молодечий запал зробили його однією з найбоєздатніших частин. Під час боїв за Маківку стрільці покрили свої стяги військовою славою, показавши всьому світові, що є у Європі українська нація, і вона готова до збройної боротьби за свою свободу.
Ось як описала свої враження одна з учасниць походу - Олена Малик, випускниця ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 м. Здолбунова: «Ця гора об’єднала патріотів, всі гуртом молилися і віддавали честь молодим героям. А коли хор заспівав стрілецьку пісню «За Україну, за її волю», скажу чесно, серце стисло почуття гордості і невичерпної любові до своєї землі і своєї історії». Щирі слова юної українки!
Час невпинно рухається вперед. Минає пора колишніх комсомольських та компартійних функціонерів. Поламане історичними буревіями дерево української нації пускає молоді і сильні пагони, і вони обов’язково заплодоносять! Нашого поступу вже нікому не спинити, як не спинити часу.
Аби в повній мірі відчути смак гірського походу, для спуску ми обрали досить стрімкий схил з боку гори Кливи. Ледь помітну гірську стежину раз по раз перекривали повалені стихією велетенські дерева. Ліворуч від стежини схил був настільки стрімкий, що зовсім поруч виднілись верхівки смерек.
Скупавшись після досить екстремального спуску в гірській річці Головчанці, ми рушили назад до гостинного Грабівця, аби трохи відпочити і повернутись до Славського, де в ці дні проходив традиційний рок-фестиваль, аби відвідати його заключний концерт. Додому всі повернулись у піднесеному настрої, переповнені враженями і почуттями.
Похід було організовано та профінансовано Здолбунівською РО ПП «Наша Україна» та її лідером Л. Кінахом.
Юрій ПШЕНИЧНИЙ,
учасник походу.
Фото Оксани Пантелеймон.
