В Українській лабораторії якості і безпеки продукції.
Світ генетично модифікованих організмів сьогодні викликає у кожному суспільстві безліч емоцій. І організмів, і емоцій стає дедалі більше. Якщо в середині 90-х років небачені до цього сільськогосподарські культури лише почали з‘являтися, то вже торік 14 мільйонів фермерів у 25 країнах світу засіяли біотехнологічними культурами 134 мільйони гектарів!
П‘ять головних країн, що розвиваються, – Китай, Індія, Аргентина, Бразилія та ПАР, які налічують 2,6 мільярда населення, демонструють лідерство у застосуванні біокультур. І треба сказати, що це значною мірою стимулює й інших. Стійкі до гербіцидів цукрові буряки посіяли в США та Канаді, у багатьох країнах впроваджено засухостійку кукурудзу, нещодавно Європейська комісія схвалила вирощування в Європі генетично модифікованої картоплі. Щоправда, для технічних потреб, але… Це “але” означає, що генетично модифіковані організми зустрічаються сьогодні вже в багатьох продуктах харчування людини і, на жаль, вона не завжди про це й знає. Саме тому українське законодавство (разом з підзаконними актами та іншими документами) зобов‘язує виробників маркувати продукти харчування на наявність у них ГМО. Проте, як зазначають фахівці, недосконалість нашого законодавства з цих питань, неузгодженість між собою його норм доводить іноді до абсурду - ярлики “Без ГМО” ставлять навіть на коньяку та туалетному папері, хоча тут генетично модифікованих організмів, як стверджують спеціалісти, і бути не може.
В. К. Семеновича не відпускають після прес-конференції.
Про багато аспектів впровадження сучасних біотехнологій в Україні, здійснення контролю за використанням генетично модифікованих організмів, перспективи розвитку генної інженерії йшла нещодавно мова на засіданні прес-клубу журналістів України в рамках інформаційно-освітньої програми “Сучасні біотехнології. Нові рослини”, що проходило в Києві. Журналісти західних областей нашої країни відвідали в цей день Українську лабораторію якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України, ДП “Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів”, лабораторію детекції ГМО та біобезпеки Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України, де мали змогу зустрітися з ведучими вченими України в цих галузях і отримати від них відповіді на доволі таки непрості запитання про ГМО і їх використання та перспективи впровадження в нашій країні.
В “Укрметртестстандарті” говорять мовою цифр і фактів.
Вражень багато, однак від відвідин Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування вони суперечливі. Адже ця лабораторія, виконуючи незалежну, повну і точну експертизу якості і безпеки об‘єктів навколишнього середовища (води, повітря, грунтів), рослинної та тваринної продукції, сировини від початкових стадій їх отримання до готового продукту, що потрапляє на стіл споживачеві, на думку багатьох моїх колег, не стає заслоном для проходження недоброякісної продукції. Чому? Бо вона не наділена контрольними функціями, експертизу проводить на замовлення самих виробників
і результатів її не розголошує. А якщо буде виявлено кричущі факти? Хто тоді битиме на сполох? Хто будитиме громадськість? Відповідей на ці запитання журналісти не отримали… Тоді, який же коефіцієнт корисної дії цієї організації? Адже сам виробник продукції, який замовив проведення досліджень (для споживача це дорого), навіть при негативних результатах сам собі палки в колеса не вставлятиме.
Журналісти уважно слухають Катерину Ситник.
З огляду на те, що лабораторія фінансується з державного бюджету і є визначальною, що її працівники - фахівці дуже високого рівня, що сама лабораторія є визнаною у світі, думається, що й її вплив на створення умов формування ринку безпечної та якісної продукції міг би перейти у на цілий порядок вищу практичну площину, а не носити якоюсь мірою декларативний характер. Та й технічне і кадрове забезпечення лабораторії, як вже згадувалося, дозволяє виконувати широкий спектр випробувань на сучасному обладнанні провідних світових фірм. Науковий персонал налічує тут 150 висококваліфікованих фахівців, серед яких представники понад 30 спеціальностей, вчені з великим досвідом роботи в системі АН України і навіть у транснаціональних корпораціях.
Так вирощують нові рослини.
Побачили ми тут і лабораторію, де проростають нові трансгенні рослини. Кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник відділу молекулярно-діагностичних досліджень Катерина Ситник впевнено говорить про те, що трансгенні рослини не можуть мати негативного впливу на здоров‘я людини, бо вона бачить у генній інженерії лише мистецтво і вміння вибудовувати новий рослинний організм з багатьох складових “цеглинок”, які вже використовуються в інших рослинах. Проте її великий предок академік Костянтин Меркурійович Ситник, який присвятив своє життя генетиці, не був таким категоричним. Він допускав, що генетично модифіковані продукти можуть мати віддалений вплив на людину, проявити себе в наступних поколіннях. Але, щоб сказати про це з впевненістю, потрібні час і фундаментальні дослідження, а значить і серйозні капіталовкладення в науку.
У ДП “Укрметртестстандарт”, на відміну від лабораторії якості і безпеки продукції АПК, є дієві механізми створення заслону продукції з відхиленням від обов‘язкових вимог. По-перше, контролем “Укрметртестстандарту” охоплюються підприємства, організації та інші суб‘єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, що виробляють продукцію, по-друге, за результатами держнагляду видаються приписи про заборону реалізації продукції з відхиленнями від норм, і керівники підприємств, які випускають нестандартну продукцію, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, а при випуску продукції з порушеннями вимог у великих розмірах матеріали перевірок направляються і до правоохоронних органів.
Як сказав у розмові з журналістами начальник Українського науково-методичного центру підтвердження відповідності та випробувань харчової продукції Укрметртестстандарту Володимир Костянтинович Семенович, найбільша проблема сучасної біотехнології полягає в тому, що ГМО дедалі більше комерціалізується без всебічного вивчення усіх можливих впливів на здоров‘я. Окрім того, 90 % вчених, які позитивно говорять про ГМО, співпрацюють із компаніями-постачальниками ГМО, а тому звідси і всі біди. До того ж в Україні, на його думку, погане і слабке законодавство щодо ГМО. Відсутній єдиний перелік генетично модифікованих організмів. Незважаючи на те, що офіційний обіг ГМО у нас заборонений, ринок фактично переповнений продуктами з ГМО.
В. К. Семенович розповів також про те, що ніколи не варто поспішати з висновками про вміст ГМО в продуктах. Бо трапляються і курйози. Так, наприклад, при перевірці житнього борошна ( а нині немає генетично модифікованого жита) знайшли генетично модифіковану сою. Виявляється, що млин перед помолом жита молов саме сою, тому вона й попала в житнє борошно. Більше 5%, тоді як продукт без ГМО вважається лише тоді, коли їх вміст не перевищує 0,9 %.
У нас, зазначив фахівець, багато говорять та мало роблять. В результаті ми споживаємо і продукти з ГМО, і з іншими харчовими добавками, які ту їжу лише псують. “Якби ви побачили, що входить, скажімо, до складу пельменів, ви б їх ніколи не їли”, - сказав він. А ще порадив ніколи не купувати молочної продукції торгової марки “Щодня”, оскільки молока в ній немає й близько.
А ось про продукцію підприємства ЗАТ “Первомайський молочноконсервний комбінат”, Яготинського маслозаводу, про йогурти “Галичина”, “Президент” з його уст прозвучали хороші відгуки. Як, до речі, і про соки “Сандора” та “Мрія”.
Своєрідним підсумком ознайомлення журналістів з сучасними біотехнологіями стали відвідини лабораторії детекції ГМО та біобезпеки Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України. Як сказав заступник директора Сергій Шульга, все, що стосується ГМО, - чисто психологічна ситуація. Є так звана презумпція невинності: якщо не доведено, що той чи інший продукт має шкідливі властивості, то й не відомо, чи треба боятися його вживати.
Людство ж продовжує сперечатися, а генетично модифіковані рослини ростуть. І їх з кожним роком більшає. Американці, як стверджує статистика, з‘їли не менше 600 мільйонів тонн ГМО-продукції, європейські співтовариства - до 300 мільйонів тонн. Недалеко від них і ми, українці. Але це й закономірно, бо з нашою країною пов‘язують спадщину Вавілова, та й створення перших генетично модифікованих культур також пов‘язане з нашими вченими.
Вся справа в тому, наскільки населення довіряє своїй державі, і як вона про нього турбується не на словах, а на ділі.
Підготував
Володимир Дрозюк.
Фото автора.
