Як давно це було... Всього 50 років... Подорослішали колишні наївні випускники й постарішали вчителі - такий закон життя. Тоді, після закінчення школи, так хотілося бути дорослим, скоріше поїхати до міста вчитися. Так і сталося: закінчили вузи, стали жити в містах, здобули посади, створили сім’ї, народили дітей. Але чомусь так добре повертатися у те рідне село, де все так просто, де можна увесь день ходити по лісу, збирати квіти в лузі, лежати у густій траві й дивитися в небо...
Минуло 50 років з того часу, як хлопці і дівчата попрощалися з рідною Гільчанською середньою школою і почали доросле життя. А зараз за парти сіли солідні дяді і тьоті, для яких останній дзвоник пролунав в далекому 1960-му.
На зустріч їх з’їхалось тільки восьмеро: Василь Більчук, Олексій Пахолюк, Володимир Балда, Михайло Стецюк, Леонтій Давидюк, Марія Свиріпа, Надія Дацюк та Олександра Павлусь.
Зустріч з колишніми однокласниками нагадала про дитинство, тому розмовам і спогадам не було кінця. З роками кожен розуміє, що це були найкращі роки життя - веселі, цікаві, безтурботні, сповнені невгамовної енергії і багатьох сподівань. Тому однокласники весело згадували, хто де сидів, де був чий клас, як вчилися, які капості робили один одному і вчителям.
Колишні учні відвідали приміщення Урвенської сільської ради, де колись була їхня школа, класи. З задоволенням також побували і в «Музеї історії села», який розташований в нинішній школі.
У кожного по-своєму склалася доля, про кожного можна написати книгу. Позаду - випробування на міць людської душі, на людяність і порядність, любов і зраду. Але тут, у школі, лунали щирі дружні слова, пісні молодості під баян Василя Більчука.
Колишні випускники з великою любов’ю згадували своїх вчителів, які були сильними, мужніми людьми, а не тільки кваліфікованими педагогами. Правда, не було журналу і не виставлялись оцінки, бо кожен подумки сам оцінював своє життя, розуміючи, що одним з важливих його набутків є уміння цінувати дружбу.
І яке ж то щастя зустрітися зі своєю юністю через півстоліття, вже в новому тисячолітті!
Лідія Балабат,
Урвенський сільський голова.
Ми в соцмережах
