В світі, створеному Богом, людині відведене місце співтворця, який має виконувати Божу волю, підтримуючи світопорядок. Але з Біблійної історії відомо, що людина, спокушена першим богоборцем - дияволом і його слугами - демонами, згрішила, і гріх, як інфекція, вразив наступні покоління. А тому й донині люди виконують не Божу, а волю того, хто їх спокушає до гріха. Одним із видів богоборства є марновірство і забобони. Як не прикро, але в Україні, яка має тисячолітню християнську віру, хвилеподібно то згасають, то відроджуються язичницькі дохристиянські поклоніння Божим творінням, а не самому Творцю.
Щороку “культурна” громадськість все ширше відзначає в ніч на 7 липня Купала (його іноді називають Іваном Купалом). Але це неправильно, адже в православній церкві на цей день припадає свято різдва Іоана Предтечі. У язичників же ні про якого Івана й мови бути не може. Назва “Купала” пов‘язана з одним із ритуальних дійств.
Що ж це за свято таке? Купало - одне з головних свят стародавніх язичників-слов‘ян, хоча походження у нього швидше за все не слов‘янське. Це свято Ярила - божества сонця. Обожнювати це світило - не просто традиція язичників, це їх непорушне правило. Сонце починає йти на спад - “вмирає”, і треба його “підгодувати”. У всіх “сонячних” культах цього дня обов‘язково приносилися жертви. Птахів, тварин, а часом і людей спалювали як приношення сонцю, щоб воно “підгодувалось” їх енергією і не “померло”. Дим жертовного вогню, за язичницькими повір‘ями, - найшвидший спосіб передачі енергії “на небо”. Саме тому у ніч Купала прийнято палити багаття.
З цим пов‘язаний і звичай стрибати через вогнище. Це те, що залишилось від жеребкування. Вибирати людську жертву іноді не наважувався навіть жрець. Тому хлопці й дівчата стрибали через вогнище доти, поки хто-небудь не падав у нього. Вважалось, що таким чином “боги” вибрали собі жерву. Після принесення жертв починалися оргії.
Ось що пишуть про хід цього свята неоязичники. “Дівчата і жінки (дітей на такі свята не пускали) йдуть на “кумування”. Відійшовши подалі від чоловіків, але залишаючись на виду, починають вибирати собі милого (партнера на ніч), обговорюючи з “кумами” його достоїнства й недоліки. Раз у раз лунає жіночий сміх, а чоловіки стоять в очікуванні, гадаючи: пощастить - не пощастить. Між юнаками й дівчатами ходить жрець, що контролює всі суперечки, передає питання і побажання від одних до інших. По тому починається обряд вибору суджених. Дівчина б‘є хлопця долонею по плечу і втікає, а той біжить навздогін. Упіймавши дівчину, він підводить її до вогнища, через яке вони стрибають. Якщо руки їх при цьому не розійдуться, це означатиме, що хлопець і дівчина стали судженими. Якщо ж розійдуться, то обоє шукатимуть собі іншу пару для стрибка (і не тільки). На березі суджені обмінюються вінками, після чого кожен кладе свій на пліт з дерева та соломи, ставить у середину вінка палаючу свічку і пускає його по воді. Вся ріка наповняється блукаючими вогнями. Після цього суджені (тобто ті, хто стали такими до світанку), узявшись за руки, останній раз перстрибують через вогнище і біжать до річки, де, роздягнувшись, омиваються в нічній воді”. Про те, що відбувається далі, детально говорити не варто. Укладачі цього “повчання з відродження народних традицій”, розуміючи “специфічність” своїх рекомендацій, додають, що це “не перелюб”, а “урочиста жертва богам”, і що “дітей, зачатих у купальську ніч, боги наділяють чарівною силою”. Ось вона, повна правда про “нешкідливе”, “народне” свято. Купала - день узаконеної розпусти.
Бог істинний є Бог чистоти і святості. Його заповіді закликають до подружньої вірності, захищають святиню сім‘ї. Розгнуздана розпуста під личиною “захоплюючого богослужіння” - жертва сатані. Не вигаданому, рукотворному Ярилу, а реальному духу брехні і погибелі.
Світські організатори купальських святкувань, звичайно, не припускають у своїх сценаріях відвертих оргій, але, впроваджуючи це “свято” в народну свідомість, вони закладають фундамент його відродження у всій повноті. Де гарантія, що через декілька років звиклі до Купала люди не почнуть відтворювати його повний “сценарій”?
Навіть поверхове знайомство з Купалом показує, що ні сам предмет поклоніння - бог Ярило, ні етичний зміст свята нічого хорошого людині не несуть. Природно, важко уявити, що зараз хтось серйозно вірить у Ярила. Але й звичайну людину, яка прийшла на Купала просто відпочити, це свято не зробить ні кращою, ні чистішою. У ліпшому випадку вона зможе “розслабитися”, у гіршому - забруднить розум і серце.
Отож, для православного християнина брати участь у таких язичницьких святкуваннях неприпустимо. Кожен з нас має знати всю правду про історію цього поганського свята і закликати інших не брати участі в ньому. Тим паче, що сьомого липня святкуємо різдво Іоана Предтечі, про якого сказав Спаситель “немає більшого від народжених жонами, ніж Іоан”. Тому краще цього дня сходити до храму, прославити Хрестителя Господнього, звернутися до нього з молитвою.
Підготувала
Антоніна МЕЛЬНИЧУК,
магістр релігієзнавства.
Ми в соцмережах
