Прошуміли літа веснами, відгомоніли п’янкими літніми ночами, припорошили скроні сивиною, а серце сповнили мудрістю. Не мало й не багато їх, вісім десятків, за плечима у справжнього ентузіаста своєї справи і просто хорошої людини Федора Васильовича Максимчука (на фото).
У далекому 1951 році вперше переступив він поріг залізничного училища, не підозрюючи, що саме воно стане на довгі роки його другою домівкою. Тут він через два роки здобув професію слюсаря з ремонту паровозів, а ще через 10 років повернувся сюди, аби навчати молодь азам залізничної професії.
Крім цього, з 1969 року Федір Васильович викладає в училищі початкову військову підготовку, докладаючи чимало зусиль, аби поняття Батьківщина, патріотизм, захисник для учнів не були просто словами.
Знаючи долю, характер, здібності усіх своїх вихованців, до кожного з них він має особливий підхід. Точність і акуратність в роботі, компетентність, любов до обраної професії, відповідальність, працелюбність, чесність - ці риси старається прищепити учням.
Викладач і майстер Ф. В. Максимчук вимогливий, за це його в училищі поважають. Він вкотре в цьому переконався 7 травня, коли в просторій залі бібліотеки зібралися колеги та друзі, аби привітати його з ювілеєм. Ні в кого з присутніх не виникало сумнівів щодо щирості слів подяки за багаторічну сумлінну працю, які звучали в цей день на адресу Федора Васильовича. Адже більше п’ятидесяти років свого життя ювіляр присвятив педагогічній діяльності.
Нині його випускники трудяться у всіх куточках нашої Батьківщини. Приємно, що у долі кожного з них залишив свій слід такий мудрий і досвідчений наставник, як Федір Васильович. Хай же його гаряче серце б’ється ще багато років.
Оксана БАЮН,
заступник директора
з навчально-виховної роботи
Здолбунівського ВПУ
залізничного транспорту.
