135 років тому було освячено Свято-Михайлівську церкву у Здовбиці
Свято-Михайлівський храм сьогодні.
Як відомо, перша письмова згадка про село Здовбиця датується 1487 роком, а перші письмові відомості про церкву у ньому - 1753 р. Йшлося там саме про Свято-Михайлівський храм.
Церква ця до 1831 р. називалася руська унійно-православна, а після 1831 р. - православна. Першим її священиком був Стефан Татаровський. Будівля храму була дерев’яною.
У 1870 р. постало питання про будівництво нової церкви. І, за розпорядженням Міністерства внутрішніх справ, 6 листопада цього ж року проект храму було затверджено Волинським церковно-будівельним комітетом. Власниця села княжна Катерина Любомирська під церкву виділила 500 кв. сажнів землі на вічне користування.
Із двох запропонованих під забудову місць обрали те, де стоїть храм нині, як краще і відкрите.
Будівництво розпочалося 11 вересня 1873 р., здійснювалось за кошти “казни” і прихожан. Фундатором і організатором робіт зі зведення храму став 15-й священик старої церкви (з 1852 р.) Каліст Костянтинович Метельський, який з 1873 р. став благочинним 3-го благочинного округу Острозького повіту. Обов’язки техніка-будівельника церкви виконував чоловік з прізвищем Пархоменко.
Як розповідають старожили, на будівництво храму мешканці села приносили яйця, які додавали у вапняний розчин, щоб кладка була міцною.
Храм звели у 1877 році і освятили в ім’я Архістратига Михайла 25 лютого (за старим стилем) 1878 року.
Церква однопрестольна, п’ятикупольна, кам’яна. У 1879 р. до неї за кошти прихожан прибудували дзвіницю, також кам’яну. Дзвіниця мала чотири вікна для дзвонів. Їх відлили нові, а окремі перенесли зі старого храму.
У 1878 році стару церкву розібрали, а іконостас, як писав про це історик, професор богослів’я Олександр Хойнацький, селяни із сусіднього села перевезли у своє село (яке - поки не відомо).
У 1885 р. до церкви прибудували притвор. “Іконостас церкви столярної роботи, на білому фоні, позолочений, ікони православні, художні”. Більшість з ікон писав іконописець Семен Сохацький.
До Здовбицького приходу належали села Здовбиця, Здолбунов, поселення Лідава, згодом - поселення Гриновщина і хутір Селедчина.
У користуванні храму перебувало 317 десятин 959 сажнів землі. Але згодом 10 десятин відійшли під лінії Києво-Брестської і Радивилівської залізниць.
При церкві з 1864 року працював благодійний комітет. У 1914 р. мешканці с. Здовбиця здавали пожертви в Здолбунівський пункт харчування для хворих і поранених місцевого лазарету. Були це і продукти, і одяг, і постіль.
У приході діяли 2 школи. Однією з них була церковно-приходська у с. Здовбиця, відкрита 1 вересня 1861 р, де
навчалися 73 хлопці. Іншою - школа грамотності у с. Здолбунов, відкрита 11 вересня 1884 року.
Міністерська школа - двокласне залізничне училище. Одним з двох вчителів у Здовбиці був місцевий житель Гнат Федорук (із Шпарлюків), котрий свого часу і сам закінчив цей освітній заклад.
На сьогодні відомо прізвища 20 священиків, які служили в храмі.
Настоятель храму, благочинний Каліст Метельський проводив активну пастирську роботу і в приході, і в благочинні, до якого входило 19 сіл.
Значні зусилля він докладав для будівництва церков: Свято-Петро-Павлівської (10 грудня 1895 р.) у Квасилові (чеському); Свято-Катеринівської (6 листопада 1888 р.) у Здолбунові; Свято-Кирило-Мефодіївської (6 листопада 1888 р.) у Гульчі.
Помер Каліст Метельський в 1902 р. у Здовбиці і похований на кладовищі, що по вул. Третя.
Цьогоріч навесні пам’ятник на його могилі, за сприяння сільського голови Юрія Боярчука, було відреставровано. Ці роботи виконали здовбичани - відомий скульптор Володимир Шолудько та його син Анатолій.
Наша церква у 1926-1927 рр. була першим пастирським приходом славного сина українського народу отця Миколи Олександровича Малюжинського. Він боровся за українську мову, відродження української автокефальної церкви, був активним громадським і церковним діячем.
М. О. Малюжинського разом з іншими мучениками, борцями за спасіння і утвердження українського народу, 15 жовтня 1943 року в Рівненській тюрмі розстріляли німці. Тіло його спалили.
15 жовтня ц. р. відкрили, розміщену на стіні храму, меморіальну дошку цьому славному сину України.
Ще одна меморіальна дошка відкрита першому настоятелю храму Калісту Метельському.
Виготовлено і встановлено ці дошки на пожертви сім’ї голови парафіяльної ради храму Йосипа Гаврищака.
5 липня 1992 р. церковна громада Здовбицького Свято-Михайлівського храму прийняла рішення про перехід у підпорядкування Української Православної Церкви Київського патріархату.
Свято-Михайлівський храм - пам’ятка архітектури.
Сельчани завжди брали активну участь у церковному житті, а церква - у житті села.
Радує мистецтвом духовного співу храмовий хор. Цей колектив вже виступав у різних містах України, в Польщі. Одним з регентів (з 1939 р. по 1988 р.) був незабутній Микола Максимович Бондар.
Багато років поспіль церковний хор відкривав концерти до дня народження Т. Г. Шевченка у сільському будинку культури. Завжди по-особливому духовно у його виконанні звучав “Заповіт” Кобзаря.
Щороку у день вшанування пам’яті загиблих односельчан - членів УПА (22 березня) настоятель храму протоієрей о. Віктор Власюк проводить богослужіння у Микитових ровах. Панахиди отець служить щоразу у дні пам’яті Т. Г. Шевченка - біля пам’ятника поету, у день великомучеників Маковеїв - біля фігури, що на вул. Третя, на свято Покрови - на козацьких могилах.
Заслуженими повагою і любов’ю прихожан користуються на духовній ниві Микола Борисович Меланчук - настоятель, ієрей храму Св. Параскеви Сербської, що у с. Волиця Здолбунівського району, та Петро Петрович Кравчук - регент Здовбицького церковного хору.
Нині храм і територія навколо нього радують око прихожан та гостей. Велика заслуга в цьому і колишніх, і теперішніх старост церкви Віктора Сергійовича Продоуса, Анатолія Михайловича Мохначука, а також сестричок, які вже довгий час безоплатно працюють у храмі і на його території, - Надії Матвійчук, Лілії Жванської, Варвари Щербакової, Павліни Федорук, Ганни Демчук, Надії Кравчук, Ірини Мовчанюк, Ганни Мохначук, Тетяни Крипачової.
Дякуємо активним прихожанам-чоловікам, які чимало свого часу і сил віддають праці для благоустрою храму: Віктору Пашку, Василю Шеретюку, Миколі Панасюку, Володимиру Панасюку, Анатолію Кравчуку, Олександру Боярчуку, Ярославу Нечипоруку.
Активно життям церкви займається Юрій Шадий, який організовує молодь на різноманітні церковні заходи, ініціює паломницькі поїздки. Жоден захід не проводиться і без участі Бориса Літвінчука.
Дякуємо жертводавцям храму з с. Здовбиця - сестричкам і жінкам, які вітають односельчан колядками у різдвяні дні, а пожертви віддають на благоустрій храму.
Щира подяка сім’ї Віри Юшко, яка протягом року своїм коштом висадила біля церкви троянди, лілії і чорнобривці, а восени озеленила її територію молодими кулеподібними туями.
Дякуємо церковному хору під керівництвом Мирослави Власюк.
Ось і цей наш 135-річний ювілей зустрічаємо гідно. Золотяться куполи рідної церкви, територія цвіте різнобарв’ям осінніх квітів, чистота і порядок панують у храмі і на цвинтарі. Богослужіння здійснюються рідною мовою, лунає величний церковний спів. А так довго до цього йшли, аж 114 років.
Отож, вітаючи односельчан із храмовим святом - днем Архістратига Божого Михаїла та всіх небесних сил безтілесних, хочеться згадати слова, сказані першим священиком церкви К. Метельським ще у 1883 р.: “Да сохранится этот Здолбицкий Божий храм в вечной памяти...”.
Олеся ФЕДОРУК,
жителька с. Здовбиця,
дослідниця історії церкви.
Пам’ятник на могилі
Каліста Метельського.
