За 48 років трудового стажу мені неодноразово доводилось змінювати відомство, в якому працював. Не тому, що був «перебіжчиком», а тому, що підприємства реформували з одного в інше, навіть не доводилось звільнятись і знову влаштовуватись - оформляли переводом. Тож, фактично, трудився на одному місці.
Працював я сім років на тракторній лопаті з відвантаження цукрового буряку у вагони на бурякопунктах, слюсарем, а найдовше, упродовж 40 років, - водієм авта. Останнім місцем роботи стало КСП «Білашівське», в якому, вже будучи на пенсії (з 1995 р.), пропрацював ще 5 років - до 2000 р.
Траплялось бувати у різних колективах. На трудовому шляху знайшов вірних, надійних друзів, з якими, не секрет, доводилось і долали всі негаразди, що, не секрет, траплялись на виробництві, і раділи успіхам.
Нині часто згадую своїх товаришів по роботі. Адже є серед них такі, з якими працювали поруч по 20-30 років, дружно, як одна сім’я. Бувало, що не можеш дочекатися кінця відпустки - тягне на роботу, до гаража, побачитися з колегами.
Швидко спливли роки. Багато хто з друзів по роботі уже залишили цей світ, одні дожили до пенсії, а інші ще й ні... А як вже зустрінеш когось із колишніх колег - наговоритися не можна...
Наприкінці червня мені зателефонували: «Вітаю. Це я, Володя Плем’яник. Ми з Петром Шолудьком і ще нашими хлопцями вирішили організувати зустріч усіх наших колег на території нашого, тепер розваленого, гаража. Яка Ваша реакція?» Яка? Звичайно, - позитивна.
І ось кафе «Мізочанка». З яким піднесенням, з якою радістю подавали одне одному руки колишні колеги! За гостинно накритими столами знову зібралась наша трудова сім’я — понад 30 чоловік.
З вітальним словом до всіх звернувся колишній завідуючий гаражем В. Новосад, виступили також механік гаража. Разом хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять колег, які назавжди відійшли у вічність.
Виступили також колишній директор радгоспу М. Смольницький, механік автогаража, організатори зустрічі, інші колеги. Ми ділились спогадами, спілкувалися. Приємно було й від того, як ввічливо нас зустрічали і вправно та вміло обслуговували працівники кафе.
На якусь мить здалося, що завтра знову усім колективом будемо на роботі. Та, як у пісні співається, «ще вернеться весна, а молодість...».
Тепла зустріч, впевнений, порадувала усіх, в черговий раз довівши, коли відчуваєш плече надійного друга, на душі світліше і жити радісніше.
Степан КИСЛАШКО,
колишній водій,
житель с. Білашів.
