Колектив редакції газети «Нове життя».

Шановний читачу, якщо тримаєш в руках газету «Нове життя», то знай: це - її ювілейний, десятитисячний, номер. За цією цифрою сімдесят дев’ять років функціонування видання, яке по праву можна назвати літописом Здолбунівщини. Сімдесят дев’ять років для життя однієї людини багато. Це зростання, навчання, становлення, змужніння, набуття життєвого досвіду й мудрості, досягнення. Це цілий калейдоскоп подій у кінострічці життя. Це успіхи й невдачі, радощі й печалі. Це тисячі облич, зафіксованих на скрижалях пам’яті, й тисячі різних історій та ситуацій, пов’язаних з цими людьми.
Сімдесят дев’ять років для районного видання – це надповажний вік. Змінилося кілька поколінь журналістів, 14 редакторів. Далеко позаду та епоха, в якій газета була заснована. Видання є ровесником Другої світової війни. Газета створена 10 жовтня 1039-го року, під час становлення на західноукраїнських землях нової влади й нового порядку, тож і назва «Нове життя» вочевидь обрана не випадково. Був не надто тривалий період, коли газета виходила як «Шлях Ілліча». Але з початком 1990-х, за рішенням редакційного колективу, газеті повернули її стару назву.


Звісно, за радянської влади кожна газета була рупором ідеології та радянської пропаганди. Інакше й бути не могло. Тоді перші шпальти посвячувались знаменним подіям і першим особам району та області, досягненням п’ятирічки, передовикам виробництва. Але ж у кожному числі знаходилося місце і для дописів про простих людей – доярок, залізничників, учителів, працівників культури, спортсменів. У жанровому сенсі, окрім серйозних передовиць, обтяжених цифрами досягнень п’ятирічок, публікували в газеті й талановиті фейлетони, майстерно виписані життєві історії, листи читачів, заснували й літературно-мистецьку сторінку “Світанок”. Для ущипливої критики знайшлося місце у газетній колючці «Здолбунівський «Реп’ях».
У 1990-х постала українська держава й газета стала змінюватися разом із новою політикою й людьми. Щоправда, не так разюче, як може кому б хотілося, адже старим залишався стиль письма й подачі матеріалів, не так швидко щезали зі шпальт старі усталені канцеляризми, залишилося на перших полосах і славослів’я владі. І все ж поволі газета позбавилась партійних наглядачів, а з ними й старих ідеологічних вивертів, тож за внутрішнім наповненням і змістом матеріалів стала інакшою. Газета «Нове життя» на початку 1990-х інформувала вже про те, що було в радянські часи за сімома замками: про репресії й голодомор, сповіщала про долі репресованих, про УПА, повідомляла про освячення повстанських могил. Писалося чимало про національне виховання й відродження традицій, фольклорні фестивалі, старі промисли і ремесла, створення в школах народознавчих світлиць.

Минулої суботи відбувся шаховий бліц-турнір пам’яті Михайла Сергієнка. Змагання проводились втретє, опісля відновлення їх у 2016 році зі спільної ініціативи первинної організації Національної спілки журналістів України при редакції Здолбунівської районної газети «Нове життя», редакційного колективу та Рівненської обласної федерації шахів.

 

Щорічні шахові бліц-турніри, приурочені до Дня преси, в 1977-му заснував у Здолбунові саме Михайло Сергієнко - редактор місцевої районної газети, палкий шанувальник та популяризатор древньої гри інтелектуалів. Досвідчені шахісти й нині згадують, як охоче, з величезним спортивним азартом, брали участь у тих баталіях за шахівницями. Тішаться й тим, що хороша справа, започаткована журналістом-професіоналом, мала і знову, опісля кількарічної перерви, отримала продовження. Відколи Михайло Сергієнко відійшов у Вічність, змагання шахістів у редакції присвячуються його пам’яті і проводяться до Дня журналіста.

Дякуємо Вам за те, що ви з нами. Просимо всіх, хто передплатив газету на перше півріччя, продовжити передплату на друге півріччя. Запропонуйте нашу газету своїм друзям, родичам, колегам на роботі. А ми докладемо максимум зусиль, щоб газета була наповненою й цікавою.
Нагадуємо, що передплатна вартість 15 грн на місяць + вартість поштової послуги.
Оформити передплату можна у будь-якому пош­товому відділенні Здолбунівського району.
Передплатний індекс – 61314.

Але чому від цього має потерпати районна газета?

Минулого тижня в приміщенні редакції газети «Нове життя» зібралися солідні люди з усієї області: прибули до Здолбунова саме на виїзне засідання до нашої газети представники секретаріату Рівненської обласної організації НСЖУ на чолі з головою спілки Дмитром Тарасюком.
Підставою для проведення засідання на базі Здолбунівської районної газети, став прикрий прецедент. Газета «Нове життя», її редакція на разі немов зависла між небом і землею, бо коли сама газета стала власністю колективу, який юридично оформився в Товариство з обмеженою відповідальністю, то щодо приміщення, яке у 1980-х було збудоване як єдиний видавничий комплекс – редакції і друкарні, виникла незрозуміла колізія.
Приміщення по вулиці Лесі Українки, 6, у якому колектив редакції газети «Нове життя» працює протягом майже чотирьох десятиліть, в період реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації, яке ми ще йменуємо роздержавленням, за угодою з районною радою має бути передане товариству в безоплатну довгострокову оренду. І коли одна гілка влади – районна рада – цьому не перечить, то районна адміністрація в особі її голови Сергія Кондрачука продовжити колективу редакції оренду приміщення на тих площах, на яких вона розташовується, відмовляється. Ось з цієї причини члени секретаріату Рівненської обласної організації НСЖУ і змушені були провести чергове засідання секретаріату у Здолбунові.