Ірина Францівна КРАВЦОВА та її підопічна - Тамара Петрівна БОНДАРЄВА.

Професія соціальний робітник особлива, її суть - це піклування про людей, які в силу життєвих обставин залишились без підтримки близьких, але дбати про себе самотужки не в змозі. Соціальний робітник має бути постійно готовим до самовіддачі, терпеливим, чуйним та дуже відповідальним, без поєднання працелюбності й людяності тут не обійтися. Сімнадцять років присвятила цій професії наша землячка Ірина Францівна Кравцова, для неї турбота про інших стала покликанням.

Роботу у відділенні соціальної допомоги вдома Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ірина Францівна розпочала у жовтні 2001 року. Відтоді щоранку, тільки-но впорається з домашніми клопотами, за будь-якої погоди поспішає на ввірену їй дільницю обслуговування - до людей, якими опікується. Знає - її чекають.
На сьогодні підопічних в Ірини Францівни одинадцять. Це здолбунівчани поважного віку. Більшість - одинокі і через проблеми зі здоров’ям уже не виходять зі своїх домівок. Є жіночка з інвалідністю першої групи.


- У кожного з цих людей своя, часом сповнена драматизму, життєва історія, особливий характер, манера спілкування, інтереси, щоденні потреби. Та щира увага, душевне тепло і доброзичливе спілкування вкрай необхідні їм усім. А ще для них важливо, щоб хтось вислухав, зрозумів, підтримав. Тому до всіх, ким опікуюсь, ставлюсь з повагою, стараюсь знайти підхід до кожного з них, - ділиться Ірина Францівна.
Професійних обов’язків у неї як соціального робітника багато: треба прибрати в оселях підопічних, придбати й доставити їм медпрепарати і продукти, зготувати їсти, а когось і погодувати, вимити посуд, попрати речі. Крім того, до сімейних лікарів по рецепти на безкоштовні ліки чи до інших фахівців, щоб проконсультували, в лікарню збігати, необхідні документи й субсидію вчасно оформити, допомогти у вирішенні різних побутових проблем тощо. Одне слово, увесь час на ногах. Але пані Ірина справляється, все встигає. Причому, за що не візьметься - виконує на совість.
Вона щедро ділиться з підопічними теплом свого серця, а коли треба - зуміє розрадити, заспокоїти або настрій підняти.
- Якщо ж раптом у когось з підопічних виникає проблема, яку самостійно вирішити не можемо, звертаємось до нашого керівника - директора територіального центру Анатолія Дмитровича Ліщинського. Він завжди у такому випадку відгукнеться й допоможе знайти вихід з ситуації. Загалом у нашому згуртованому колективі, яким я дуже дорожу, всі працюють на совість. По-іншому ж у соціальній сфері не можна, - впевнена пані Ірина.
Робота - важлива складова її життя, але не єдина. Є в ньому ще й хороша дружна сім’я, якій теж постійно потребні увага й турбота. Ірина Францівна - любляча мама і дружина, дбайлива господиня у своїй оселі. Уже двадцять дев’ять років спливло, як побралися вони з чоловіком. Зуміли разом, підтримуючи один одного, вистояти в не найкращі для їхньої родини часи. Зростили й виховали двох доньок, обом дали престижну освіту. “Сімейна злагода, донечки і робота, яку люблю - моє найбільше щастя”, - зізнається жінка.
Працелюбна, вправна, ввічлива, уважна і щира - так відгукуються про Ірину Францівну Кравцову підопічні. Відповідальна, добросовісна, чуйна - характеризують колеги. Авторитет свій вона заслужила сумлінною працею. Цьогоріч за високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу соціального захисту населення та з нагоди професійного свята Ірину Францівну відзначено спільною грамотою керівництва та профспілкової організації Здолбунівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).
Ольга ЯКУБЧИК
Фото автора


 

З перших вуст

 Тамара Петрівна Тамара Петрівна БОНДАРЄВА:

- Ірина Францівна навідує мене щодня. З вдячністю скажу, що вона турбується про мене, наче про рідну. Прибирає, робить покупки, готує, допомагає в усьому, адже я - інвалід першої групи, не можу самостійно пересуватися. Ірина - надзвичайно приємна, добра і щира людина. Я щиро бажаю їй щастя, благополуччя і Божого благословення. Не можу не згадати з вдячністю й інших працівників територіального центру, які мене обслуговували раніше, медсестру, яка робить це зараз, та усіх людей, які мене підтримують. Завдяки ним я тримаюсь на цьому світі і не почуваюсь покинутою.

 

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити