Багатьом сільським школярам щодня доводиться добиратися до місця навчання, долаючи по кілька кіломет­рів. Часом – по бездоріжжю та багнюці. І добре, якщо у школу до сусіднього села можна доїхати шкільним автобусом. Однак поки що така можливість є не у всіх сільських учнів нашого району.
Нещодавно стало відомо, що найближчим часом на Рівненщині планують прид­бати для шкіл 10 транспортних засобів загальною орієнтовною вартістю близько 14 млн. грн. Хоч нині для нашої області потрібно набагато більше такого транспорту - 112 автобусів. За інформацією обласного управління освіти і науки, розкриття пропозицій за тендером відбудеться 26 травня цього року.
Загалом у державному бюджеті на придбання шкільних автобусів для Рівненщини передбачено близько 27 мільйонів гривень. Проте використати їх можна лише за умови співфінансування з місцевих бюджетів у співвідношенні 50 на 50. До того ж обов’язковою умовою закупівлі автотранспорту для шкіл є проведення процесу оптимізації навчальних закладів. Тож в області чекають на прийняття відповідних рішень районними радами. Наразі ж підтвердження готовності до співфінансування та реорганізації шкіл надали лише у чотирьох районах: Зарічненському, Дубровицькому, Рівненському та Острозькому.

облаштують у селах Здолбунівщини за співфінансування з районного бюджету

Минулого тижня у районній раді відбулося засідання комісії з визначення переможців конкурсу підтримки та розвитку місцевих ініціатив територіальних громад Здолбунівського району. Її члени затвердили результати конкурсу, який був оголошений 1 квітня цього року відповідно до рішення районної ради від 24 лютого 2016 року № 49 «Про Програму підтримки та розвитку місцевих ініціатив територіальних громад Здолбунівського району на 2016-2017 роки».
Територіальні громади відреагували на конкурс доволі жваво: загалом на розгляд комісії від селищної та 16 сільських рад надійшло 26 проектів, загальна вартість яких становить 1091,3 тис. грн.
У результаті конкурсною комісією було відібрано 13 проектів, вартість яких складає 497,9 тис. грн. Зокрема залучення коштів районного бюджету становить 327,2 тис. грн., внесок місцевих бюджетів - 134,9 тис. грн., залучення коштів громад - 35,8 тис. грн.

про рідний Івачків та його святі місця, що споконвіку сповнені молитвами

Для кожної людини, насамперед віруючої, найшанованішими місцями чи то в селі, чи у місті є храми, місця встановлення фігур та капличок і, звісно, місця поховання рідних і близьких людей. У цих місцях душа завжди наповнюється Божою благодаттю та спогадами про дорогих людей. Але часто бачимо, як місця ці занепадають, заростають, подекуди перетворюючись на непрохідні хащі, а часом на занедбані могили навіть зносять сміття.
Цьогоріч напевно раділи душею усі, хто прийшов на кладовище в селі Івачків для післяпасхального поминання спочилих, раділи від побачених змін, від того, який порядок нещодавно там навели. Усі ж бо пам’ятали минулорічну Пасху і те, як неможливо було священику й іншим людям навіть обійти довкруж могил. Тепер там сталося ніби преображення, велика зміна - прибрано, зрізано величезні дерева, відведено місця для сміття. Дещо раніше кладовище було огороджено, встановлено там ковані ворота.

Станіслав ОДУКАЛЕЦЬ.

Нині Станіслав Одукалець навчається у 6-Б класі Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 5. Хлопчина дуже любить читати і навіть робить перші спроби на письменницькій ниві.
Цьогоріч Станіслав брав участь у Всеукраїнському конкурсі дитячого читання “Книгоманія-2016” і здобув перемогу спочатку на районному, а згодом і на обласному його етапах. А 12-15 травня наш юний земляк представляв Рівненщину вже на Всеукраїнському фестивалі дитячого читання у місті Львів. Причому успішно, адже і там став переможцем і отримав Диплом найкращого читача України. Крім того, як учасник фесту він побував у багатьох цікавих та історичних місцях Львова. Запам’ятались школярику і зустріч з письменником Сергієм Гридіним, і спілкування з представниками різноманітних ЗМІ.
Пишаємось перемогами Станіслава і щиро бажаємо, щоб і надалі не полишав дружби з книгами, нових успіхів.
Лариса МЕЛЬНИЧУК,
завідуюча бібліотекою
Здолбунівської
ЗОШ І-ІІІ ст. № 5.

моя покупка.

Сумніваюся, що хтось з нас під час закупів надто придивлятиметься до такого дріб’язкового товару, як сірники. А, виходить, варто. Бо, як виявилось, зараз, коли на Сході триває фактично війна з РФ, у Здолбунові запросто можна придбати крам від окупанта.
Сама неочікувано втрапила на «гачок» двічі, придбавши сірники в одному з кіосків на ринку «Катеринівський». Коли це трапилось уперше, обурилась і «списала» на випадковість. Та нев­довзі разом з іншими товарами там же знову купила сірники. І... знов, як виявилось, російські! Щоправда «замасковані» під патріотичні відповідними малюнками й написами.
Вирішила надалі бути пильнішою, що раджу й іншим краянам. Адже асортимент усілякої продукції на прилавках місцевих торгових точок на сьогодні дуже широкий, а от гарантій, що в ньому немає подібних «гачків», мабуть, таки жодних.
Не дає спокою наступне: про те, що сірники ці російського походження, свідчать штрих-код РФ і точна адреса виробника на коробці. Певно, й у відповідних документах підприємці українські їх бачили, як і на самому товарі при закупці. Бачили, але купували, а тепер продають... Незважаючи на прийняті в районі і місті постанови влади про заборону торгівлі російськими товарами. І попри те, що цим сприяємо ворогові. Виходить, парадокс: декларуємо одне, а робимо інше?
Зовсім не маю на меті применшити чи знівелювати внесок людей бізнесу у волонтерську справу на допомогу нашій армії, чи образити їх.
Але ж і факт є фактом. Прикро...
Олена СНІЖНА.

З 1.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та де­яких законодавчих актів України щодо збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р.
№ 909, яким внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010 р. № 2464.

Відповідно до внесених змін, з 1.01.2016 р. розмір єдиного внеску майже для усіх категорій платників визначено на рівні 22 відсотки до бази нарахування (крім пільгових категорій), в тому числі для:
- роботодавців, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);
- фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування;
- осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
З суми сплаченого єдиного внеску здійснюється розподіл коштів на фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Враховуючи те, що з єдиного соціального внес­ку кошти пропорційно надходять і до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності, то усі перелічені вище особи мають право на матеріальне забезпечення та послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р.
№ 1105.

«Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові і Україні, допомагати іншим, жити за Пластовим Законом і слухатись пластового проводу» - вже більше сотні років таку присягу складають члени Національної скаутської організації України.
Уперше українські скаути склали її у 1912 році. Згодом, у СРСР, їхню організацію заборонили, натомість згуртували підлітків у піонерській. Але вже на початку 1990-х пластовий рух знову розпочав свій поступ.

Нині кількість охочих вступити до Пласту, зокрема й на Здолбунівщині, щороку збільшується. Особливо перед літніми таборами. Батьки усвідомлюють, що у цій організації їхніх дітлахів виховають активними, свідомими та небайдужими людьми, які по-справжньому люб­лять свій край.
Здовбичанка Мирослава Година прийшла до Пласту у 13 років. Почала з новацького виховництва - займалася з дітьми 6-11 років. Згодом їй доручили роботу з юнацтвом. Зараз дівчині дев’ятнадцять, вона - другокурсниця Київського національного університету культури і мистецтв. Розповідає, що завдяки пластуванню знайшла чимало друзів в Україні і за кордоном - у Канаді, Австралії, США. І, за словами дівчини, до дорослого життя найкраще її готував саме Пласт, бо тут отримала чимало знань і практичних умінь.

Колишній настоятель з Гурбів зводить монастирську обитель на Тернопільщині

Свято-Амфілохіївський храм у Малій Іловиці.

Свято-Амфілохіївський храм у Малій Іловиці.

Недалечко від храму преподобного Амфілохія Почаївського, що у Малій Іловиці Шумського району на Тернопільщині, оселилися лелеки. Господар-бусол якраз турботливо облаштовує гніздо, у якому лелечиха вже висиджує пташенят. А святкове Богослужіння час від часу доповнює лелечий клекіт, від чого присутні на відправі відчувають не лише зв’язок зі Всевишнім, але й якусь особливу, справжню близькість до природи.
Храм, збудований на честь преподобного Амфілохія, постав поміж Кременецькими горами. Тому тих, хто відві­дує цю місцину вперше, одразу приваблюють затишок та мальовнича краса тутешніх пейзажів. Саме у Малій Іловиці у 1894 році народився Яків Головатюк, який згодом постригся у чернецтво з іменем Йосиф, а пізніше у Почаївській Лаврі прийняв схиму, отримавши ім’я Амфілохій.

Водосвятний молебень.

Водосвятний молебень.


Життя преподобного було непростим, але увесь час він слідував своєму покликанню - допомагав людям, зцілюючи їх від страждань тілесних та духовних. Славився серед людей як знаний костоправ, мав дар прозорливості. Амфілохій тісно співпрацював з підпіллям ОУН-УПА, лікував поранених бійців. У цьому повстанському краї до вояків його кликали часто, і отець, приховуючи одяг монаха під довгим плащем, посеред ночі потай ішов до криївок. Молився, зцілював хлопців, а часом і проводжав їх в останню путь…
Досі у Малій Іловиці серед людей ширяться перекази про дивовижні зцілення, які творив отець Амфілохій. «Мене не буде, тебе не буде, а храм і монастир на цьому місці будуть», - казав він, приймаючи хворих та щодня відслужуючи у рідному селі Водосвятні молебні. Помер старець 1 січня 1971 року. Перед смертю закликав, аби приходили на його могилу зі своїми потребами і хворобами ті, кому необхідна молитовна допомога. І дивовижні історії про зцілення підтверджують: молитви отця і після його смерті є почутими.

Міжнародний дитячий телевізійний фестиваль «Дитятко» спільно з Радою Європи оголошують конкурс відео­робіт у спеціальній номінації «Місцеве самоврядування - це ми!». На конкурс до 30 червня приймають відеороботи тривалістю до 15 хвилин, створені у 2015-2016 рр. авторами шкільного віку, дитячою студією, гуртком тощо, або у співпраці з ними, та розповідають про місцеве самоврядування у громадах, в Україні й світі, принципи його функціо­нування, європейські стандарти, здобутки, кращі практики й досягнення органів місцевого самоврядування та громадян, що роблять села, селища, міста й регіони нашої країни більш охайними, затишними, красивими, а життя у них більш комфортним та заможним.
Як повідомляють на сайті Рівнеобл­ради, детальніше дізнатися про конкурс (https://issuu.com/dytiatko/docs/buklet_lg_new) можна на сайті Міжнародного дитячого телевізійного фестивалю «Дитятко» за адресою http://fest.dytiatko.org.ua
Також довідкову інформацію можна отримати у виконавчого директора фестивалю Володимира Дягілева, ел. адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., тел.: (057) 700-53-05, (050) 401-36-02, факс: (057) 715-73-63).

Здолбунівські та копитківські боксери добре виступили на відкритому турнірі з боксу серед юнаків, присвяченому воїнам АТО. Змагання, у яких взяли участь 105 юних спортсменів, відбувалися 14-15 травня у ФСК «Локомотив». У ньому виступили команди з Рівного, Сарн, Дубно, Рокитного, Славути, Нетішина, Здолбунова, Копиткового. Головним суддею турніру був Віктор Мазур.

Команда Здолбунівського району вдало виступила на змаганнях з футзалу у залік обласної спартакіади 2016 року серед депутатів обласної, районних рад, міських рад міст обласного значення, сільських та селищних рад, які відбулися 14 травня. Загалом в обласній першості взяли участь сім команд, яких поділили на дві групи. Наші футболісти зіграли з командою Рівненської обласної ради, яку перемогли з рахунком 4:0. Гра з представниками Сарненщини завершилася нічиєю, а депутатів з Радивилівського району здолбунівчани перемогли - 3:0. А от у фіналі наші футболісти з рахунком 1:2 поступилися млинівчанам.

У понеділок, 16 травня, у 15 турі змагань учасників дитячо-юнацької футбольної ліги Рівненської області серед команд групи
«Центр» молодші юнаки (2002-2003 р. н.) «Гімназії-ДЮСШ»
(м. Здолбунів) у виїзному матчі в
с. Бармаки зіграли з командою «Стандарт-Онікс» (м. Рівне).
З перших хвилин зустрічі здолбунівчани домінували на футбольному полі. А завдяки трьом точним ударам Дмитра Довгальця повели в рахунку. Перша половина гри завершилась перевагою наших юнаків - 3:1.
У другому таймі здолбунівські футболісти теж не залишили суперникам жодних шансів вирівняти гру. Розпочався справжній «голепад». Вдалі атаки завершувались черговими голами у ворота господарів. Учетверте відзначився Дмитро Дов­галець, двічі вразив ворота рівнян Ростислав Фальчук. Ще два голи на рахунку Максима Ядчука і Петра Цицюри. Отож, підсумковий розгромний рахунок - 8:1 на користь «Гімназії-ДЮСШ».
За календарем ігор молоді гімназисти знову зіграють на виїзді - з «Хіміком» (м. Рівне).
Володимир ГРОГОЛЬ,
м. Здолбунів.

Біля серця на грудях - червоні маки, а до неба линуть молитви… День пам’яті та примирення, річниця перемоги над нацизмом у Європі... Тепер вже не пафосні події, а гіркий спомин про нещадну Другу світову, яка забрала мільйони життів, скалічила душі та принес­ла розруху. А сьогодення спонукає замислитись над безглуздістю війни, її кровожерливістю та здатністю знищувати на своєму шляху всіх і все. Саме тому в Україні 8-9 травня вже другий рік поспіль без помпезних гучних святкувань поминають жертв Другої світової та вшановують її ветеранів.
У Здолбунові цьогоріч такі заходи провели 9 травня. Адже у неділю, 8 травня, люди поминали близьких. Тож у понеділок чимало здолбунівчан зібралось на Площі Героїв Майдану та разом зі священиками помолилися за мир і злагоду в Украї­ні та за захисників Віт­чизни. Присутні також з вдячністю згадали жінок-героїнь Другої світової вій­ни, вшанували матерів загиблих воїнів АТО.
Відзнаки отримали воїни-афганці. Двадцять п’ять років тому їм теж довелось пережити жахіття війни, але на території чужої держави.

Війна на Сході України внесла свої жорсткі корективи у життя трудового колективу ремонтного вагонного депо Здолбунів. Наші вагонники були мобілізовані та пішли зі зброєю в руках захищати єдність і незалежність держави.
Нещодавно колектив зустрічав демобілізованих колег, а також тих, хто прийшов у чергову відпустку: Олексія Луцишина, Юрія Киричука, Андрія Чубка. На зус­тріч завітали також голов­ний спеціаліст з питань мобілізаційної роботи апарату Здолбунівської райдержадміністрації Тарас Олійник, здолбунівчанин Олександр Повстанський.

Рішення Здолбунівської районної ради від 20 квітня 2016 року за № 86

Відповідно до Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», керуючись ст. 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за погодженням з постійними комісіями та президією районної ради районна рада вирішила:
1. Реформувати редакцію Здолбунівської районної газети «Нове життя» шляхом виходу Здолбунівської районної ради зі складу співзасновників з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб’єкт господарювання зі збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.
2. Співзасновникам редакції Здолбунівської районної газети «Нове життя» у місячний термін з моменту надходження пропозиції трудового колективу редакції про спосіб реформування редакції надіслати клопотання центральному органу виконавчої влади у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері для внесення до Зведеного переліку об’єктів реформування та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих ЗМІ.
3. Це рішення у місячний строк з дня його прийняття опублікувати у газеті «Нове життя».
4. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію районної ради з питань економічного розвитку, комунальної власності та енергозбереження (Пасічник М. В.).
Голова Здолбунівської
районної ради
Олег ДАЦЮК.

Розпорядження голови Здолбунівської районної державної адміністрації від 20 квітня 2016 року за № 192

Відповідно до статті 6 Закону Украї­ни «Про місцеві державні адміністрації», статті 4 Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», статей 8, 20 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», розглянувши пропозицію трудового колективу редакції Здолбунівської районної газети «Нове життя» стосовно способу реформування:
1. Вийти зі складу співзасновників друкованого засобу масової інформації, редакції Здолбунівської районної газети «Нове життя», з перетворенням редакції членами її трудового колективу у суб’єкт господарювання зі збереженням назви, цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.
2. Відділу економічного розвит­ку, торгівлі та міжнародного співробітництва райдержадміністрації надіслати це рішення до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах (Державного комітету телебачення і радіомовлення України) для внесення до Зведеного переліку об’єктів реформування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації (Міністерства юстиції України) та трудовому колективу редакції.
3. Редактору редакції Здолбунівської районної газети «Нове життя»:
3.1 Після включення редакції до переліку друкованих засобів масової інформації та редакцій, що підлягають реформуванню на першому етапі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, або з 1 січня 2017 року провести процедуру реорганізації шляхом перетворення редакції з дотриманням вимог законодавства України.
3.2 Після державної реєстрації та внесення до єдиного державного реєстру відповідних записів про перетворення редакції подати заяву про перереєстрацію друкованого засобу масової інформації в порядку, визначеному Законом України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
4. Розпорядження у місячний строк з дня його прийняття опублікувати у районній газеті «Нове життя».
5. Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступника голови районної державної адміністрації Орлова М. В.
Голова Здолбунівської
райдержадміністрації
Сергій КОНДРАЧУК.

Споживачам пропонують платити за газ єдиною ціною, а селянам – відмовитися від «блакитного палива»

Попередній уряд до свого активу відніс позбавлення залежності від «московської газової голки». Чинний повсюдно поширює меседжі про те, що в Україні планують збільшити видобуток українського газу до 33 і більше мільярдів кубічних метрів шляхом впровадження новітніх технологій. А тим часом з 1 травня 2016 року, згідно з ухваленим 27 квітня рішенням Кабінету Міністрів України, в країні діє єдина ціна на газ для усіх категорій споживачів - 6879 гривень за 1000 кубометрів.

«Соціального» не буде

Новий тариф дорівнює закупівельній вартості імпортованого в країну природного газу. І якщо на теп­лий період року кубометр газу для користувачів здешевшав на кілька копійок, то зимувати тепер буде значно важче. Адже соціальну норму газу - 1200 кубічних метрів по 3,6 грн. за кубометр в опалювальний період - уряд скасував.
«Гірку пігулку» подорожчання газу ледь-ледь підсолодили зростанням соцстандартів: з 1 травня розміри прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати і пенсії збільшили в середньому на 6 %.
Однак зрозуміло, що підвищення цін на газ одразу позначиться й на вартості теп­ла і гарячої води для населення. Тож після оприлюднення цієї «втішної» новини споживачів вкотре почали «годувати» інформацією про рятівні субсидії, систему призначення яких переглянуть і вдосконалять. Як наслідок, кількість тих, хто претендуватиме на субсидії, суттєво збільшиться: якщо зараз ними користується майже 6 мільйонів родин в Україні, то після підвищення їх буде на 1,5 млн. більше.

Так справедливо можна сказати про усіх учасників народного аматорського хорового колективу Здолбунівського районного будинку культури

Народний аматорський хоровий колектив Здолбунівського районного будинку культури (2014 рік).

Народний аматорський хоровий колектив Здолбунівського районного будинку культури (2014 рік).

Українська пісня - невід’ємна частина духовного життя нашого народу. Здолбунівщина теж багата своїми пісенними традиціями. Широко відомим і шанованим серед любителів українського пісенного мистецтва в нашому краї є народний аматорський хоровий колектив Здолбунівського районного будинку культури. Успіху цьому сприяють щира зацікавленість учасників хору народною культурною спадщиною, любов до рідної пісні.

Людей, закоханих у пісню, в 1969 році об’єднав у хоровий колектив самодіяльний композитор Рівненщини Борис Петрович Долін. Молодий митець, сповнений творчої снаги, багато й плідно працював над низкою музичних творів того часу.
З 1970 року керував колективом Євген Миколайович Назарець. У цей період, в 1974 році, за високу виконавську майстерність хоровому колективу було присвоєно почесне звання «народний самодіяльний».
У числі яскравих сторінок історії хору й поїздка до Болгарії (1978 р.), виступ з концертними програмами на ВДНГ у Києві (1982 р.), участь в телепередачах «Народна творчість України», «Звітує Рівненська область» (1977 р.).
З 1984-го по 2001 рік колектив очолював Петро Пет­рович Кравчук. Його любов до хорового співу, високий естетичний смак сприяли результативній роботі з народним аматорським хоровим колективом.

Уже другий рік поспіль триває у Здолбунівському районі реалізація проекту “Служба медико-соціальної допомоги на дому, організація зустрічей та дозвілля 200 жертв націонал-соціалізму у Здолбунові і Переяслав-Хмельницькому із залученням їхніх родичів та волонтерської молоді”, який фінансує Німецький Фонд “Пам’ять, відповідальність, майбутнє”.

 

Важливою складовою проекту є створення в його рамках молодіжних волонтерських груп з метою залучення їх до спілкування, проведення спільного з людьми похилого віку дозвілля, відвідування останніх на дому.
Здавалося б, що може бути спільного в інтересах молоді та людей похилого віку? Молодь на порозі дорослого життя сповнена надій на щасливу долю. Але ж і старше покоління, люди з величезним житейським досвідом, у своїй молодості також мріяли про щасливе майбуття. Та лихоліття Другої світової війни перервало їхні сподівання та мрії.
Через долю людини канвою проходить історія країни, в якій вона живе. Кілька днів, які кардинально змінюють життя. Чи доводилось вам пережити щось подіб­не? Учасникам нашого проекту - так.
Коли старше покоління розповідає молодим про свій досвід, відбувається діалог поколінь, передача живої пам’яті, яку жоден архів не здатен у повному обсязі зберегти. Через пам’ять молодь вчиться відповідальності за своє майбутнє.

Щоразу у травневі дні ми з гордістю згадуємо радість Перемоги і з болем у серці й сумом схиляємо голови перед пам’яттю полеглих героїв, які загинули на фронтах. Цьогорічне свято затьмарене війною на Сході України, де знову втрачаємо кращих синів і доньок нашої країни. І все ж у публічно-шкільній біб­ліотеці с. Мала Мощаниця відкрито книжково-ілюстративну виставку “Дорогами болю - дорогами слави”, де представлені матеріали про наших земляків - учасників Другої світової. Відбулася й зустріч з рідними тих, хто воював, під час якої вони поділилися спогадами про фронтовиків Другої світової.

 

Павло Тихонович ШЕРУДА

Про нього розповів син - Петро Павлович Шеруда зі своєю дружиною Анастасією Василівною.
Павла Тихоновича на військову службу призвали в серпні 1944 року. Воював у складі Третього Українського фронту в Латвії. У боях за Кенігсберг був поранений. Після госпіталю з фронтом дійшов до Берліна. Був нагороджений медаллю “За Перемогу над Німеччиною”, а також орденом Червоної Зірки.
Після взяття Берліна брав участь у боях в Японії і в серпні 1946 року був демобілізований. Повернувся до рідного села, працював головою ревізійної комісії, продавцем, а згодом і секретарем сільської ради. Коли вийшов на пенсію, тяжко хворів. Помер у 1996 році.

Микола Семенович КЛИМЮК

Про військові будні свого батька, Миколи Семеновича Климюка, з гордістю ділився спогадами його син - Тимофій Миколайович.
М. С. Климюк був призваний до лав армії у 1944 році. Три місяці перебував на військових навчаннях у Новоросійську, а після цього його направили на передову.
До Берліна не дійшов 60 км, отримав тяжке поранення. Миколу Семеновича забрали у тил до шпиталю в Латвії. Там після операції пробув півроку.
Перемогу зустрів теж у госпіталі. Згадував, що звістка про Перемогу була великою радістю і, почувши її, усі обнімались, раділи і плакали.
Додому Микола Семенович повернувся у серпні 1945 року. Понад 15 років пропрацював їздовим на колгоспній тваринницькій фермі. Пізніше трудився у рільничій бригаді. Помер 19 жовтня 1997 року.