Під час сесійного засідання.

Ділити кошти - справа непроста. Особливо, якщо фінансами потрібно «залатати» купу невеликих дірок, і при цьому є прагнення ще й втілити у життя щось глобальне. Тому найдискусійнішим питанням восьмої сесії Здолбунівської районної ради сьомого скликання, яка відбулася 20 липня, стало саме затвердження змін до районного бюджету.

Є кошти - є проблеми?
Загалом депутати розглянули більше 20 питань порядку денного. І спочатку складалося враження, що сесія завершиться за рекордний час, оскільки районні обранці голосували «за» в унісон. Так, коли про виконання районного бюджету за перше півріччя 2016 року відзвітував начальник фінансового управління Здолбунівської РДА Володимир Нечипорук, звіт затвердили, згодом підтримали й зміни та доповнення до Програми економічного та соціального розвитку Здолбунівського району на 2016 рік.
«Застопорилися» ж депутати на фінансах, тобто на питанні про внесення змін до цьогорічного районного бюджету. Володимир Нечипорук повідомив, що доходи загального фонду районного бюджету збільшуються на суму понад 27 млн., з них перевиконання за рахунок власних доходів складає майже 9 млн. грн.
Попередньо про розподіл коштів говорили члени комісії з питань бюджету та фінансів Здолбунівської райради - на її засідання виносили близько 60 питань, більшістю з яких були саме фінансові запити.

Володимир Нечипорук.


Однак уже безпосередньо під час обговорення змін до бюджету «випливло» чимало фінансових «дірок», які потрібно закрити. Причому негайно, аби уникнути негативних для району наслідків. Насамперед про додаткові бюджетні призначення у розмірі 122 тис. грн. попросив відділ освіти Здолбунівської РДА. Як пояснила начальник відділу Лілія Карпенко, ці кошти необхідні на придбання підручників для учнів 4-7 класів. З державного бюджету на це виділили 113 тис. грн. Однак кілька днів тому з’ясувалося, що цієї суми на закупівлю потрібних книг не вистачить. Тому, щоб своєчасно забезпечити школярів підручниками, додаткове фінансування вкрай важливе.
Утім, внесення таких суттєвих змін до бюджету «з голосу» одразу розкритикував голова Здолбунівської районної ради Олег Дацюк, попросивши не оголошувати бюджетних запитів безпосередньо перед сесією.
- Для чого тоді працюють депутатські комісії, президія? Йдеться ж про досить суттєві суми, а ми їх обговорюємо просто на сесії. Ніхто не проти фінансувати важливі статті, але ж не так, - обурився голова райради.
Згодом підтримав голову і його заступник Олександр Бухало, назвавши такий розподіл коштів «гарячими пиріжками», - мовляв, без попереднього обговорення на комісіях роздавати великі суми не можна. І, хоч наскільки б нагальними не були питання, а регламенту порушувати не потрібно.

Минулого тижня у Здолбунові відбувся навчальний семінар-тренінг, присвячений новим правилам закупівель відповідно до Закону України «Про пуб­лічні закупівлі».

Проводила цей захід в рамках навчального проекту електронної системи державних закупівель «Prozorro» за сприяння Міжнародного фонду «Відродження» агент-тренер Мирослава Примак. Участь у семінарі брали представники голов­них розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств та установ, приватних структур району, що є потенційними замовниками й постачальниками електронної системи державних закупівель «Prozorro».

Уже не один десяток маскувальних сіток передала з волонтерами в зону АТО Марія Василівна Брага. Справі захисту України ця жінка-сподвижниця віддає чи не весь свій час і сили - працює щодня, з понеділка по п’ятницю, з 15.00 у міському клубі (розташований в селищі цементників). Але й помічників у плетенні сіток та забезпеченні матеріалами для них потребує постійно. Отож, усі, хто має змогу допомогти Марії Василівні, звертайтесь у міський клуб у зазначений вище час.

На «новому» кладовищі 17 липня священики Свято-Успенського храму УПЦ КП о. Дмитро та
о. Ігор освятили пам’ятники загиблим на Сході бійцям - здолбунівчанам Андрію Ярошену та Олексію Сапожнікову. Воїнів поховали поряд, адже полягли вони з різницею у місяць - Олексій у травні, а Андрій - у червні 2015 року. Вшанувати пам’ять про земляків прийшло цього дня близько сотні людей.
Вл. інф.

Під час проведення табору з денним перебуванням «Я люблю Україну»
Християнської спілки молоді (YМСА) м. Здолбунів.

 

На це спрямовуються кошти, передбачені міською програмою розвитку
фізичної культури та спорту

Пропагувати здоровий спосіб життя, активне й змістовне дозвілля та залучати дітей і підлітків Здолбунова до участі у фізкультурно-спортивних заходах - основна мета Програми розвитку фізичної культури та спорту у місті на 2016 рік.
На втілення останньої з міського кошторису на цей рік депутати спочатку виділили 120 тисяч гривень, з яких 100 тисяч було передбачено на субвенцію районному бюджету для утримання ДЮСШ «Колос». Проте згодом до програми внесли зміни. Тож нині загальна сума на її фінансування складає 165 тисяч гривень. Чи вистачить цих коштів, щоб спорт у Здолбунові розвивати по-справжньому активно?
Отож, згідно з програмою, футбольному клубу «Локомотив» з міського бюджету виділено 10 тисяч гривень, які футболісти вже встигли витратити на участь у Кубку та чемпіонаті області. У міської влади футболісти попросили ще 100 тисяч гривень, сподіваючись на розуміння. Та навіть такої суттєвої суми не вистачить для повноцінного функціонування ФК «Локомотив», переконаний його керівник Олександр Дов­галець.

Пахне рідне село:
і цвітінням лугів,
і роздоллям небес,
і піснями гаїв,
і полями, де сонячне
світить чоло.
Пахне цвітом село…

Сімнадцятого липня в клубі Нової Мощаниці зібрались місцеві жителі, як кажуть, від старого до малого та приїжджі гості, аби разом відзначити День села в рамках обласного фестивалю конкурсу сільських культурно-дозвіллєвих ком­плексів «І творчістю хата багата».
Ведучі концерту від усього серця вітали односельчан теплими словами. Зокрема згадали зі сцени тих, хто народився і хто став на весільний рушник в селі цьогоріч, довгожителів села, багатодітні сім’ї. Стоячи, присутні вшановували воїнів-односельців, які захищають нашу країну в зоні АТО.


Справжньою окрасою свята був виступ народного аматорського фольклорного ансамблю «Родовід» (керівник - Лариса Бихалець), від дня заснування якого виповнилось 30 років.
Слова подяки односельчанам лунали й від сільського голови Леоніда Герасимчука. Він привітав усіх присутніх зі святом та підкреслив, що кожне село та селище має свої неповторні культуру, історію, життя і колорит. Відбулася й церемонія нагородження найактивніших та небайдужих людей, які постійно підтримують новомощаницьку громаду та допомагають у розбудові села.
Також вітав сельчан меценат, депутат Здолбунівської районної ради Олександр Андріюк, котрий побажав присутнім міцного здоров’я і наголосив, що День села - це свято для всіх, хто там народився і виріс, хто приїхав колись, щоб залишитися там назавжди. Усі досягнення, якими багате село, складаються зі щоденної праці, знань і талантів його мешканців. А в День села кожен відчуває себе частиною великої родини.

чекає на школярів у новому навчальному році в рамках реалізації Програми створення єдиного
інформаційного простору освіти району на період 2016-2018 років

Станом на початок 2016 року з 34 загальноосвітніх шкіл району якісне Інтернет-з’єднання було лише у 10 закладах. Окрім семи міських шкіл, до мережі були під’єднані Здовбицька ЗОШ, Дерманський НВК «ЗОШ І ступеня-гімназія», Мізоцький НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцей». Ще у 8 школах підключення до Інтернету існувало завдяки спонсорській підтримці, проте його швидкість не відповідала потребам навчальних закладів.

У Мізоцькому селищному парку дванадцятого липня відбулося святкове дійство «Літо красне, пора прекрасна» з традиційними силовими конкурсами та розвагами. Ведучі заходу Лариса Бондарчук та Руслана Конд­рачук привітали присутніх зі святом Петра і Павла, побажали міцного здоров’я й успіхів та запросили до частування запашним короваєм, міцною кавою, чаєм, а також посмакувати ухою. Усі ці почастунки були подарунками від спонсорів Ірини Воловник (ТОВ «Агро-консалт АВ»), Володимира Радимовича та шеф-кухаря кафе «Господа» Дмитра Коломиса.
Упродовж свята глядачам дарували гарний настрій учасники художньої самодіяльності: танцювальний колектив «Надія», Світлана Денищук, Ольга Максимюк, Катерина Осік, Ірина Голуб, Ірина Панащук та Альона Анучкіна. З піснями й танцями з репертуару «Лісапетного батальйону» дебютував на святкуванні вокальний жіночий колектив.


На захід завітала Любов Рибак, солістка Дніпровського оперного театру, уродженка Мізоча. Вона привітала усіх зі святом, побажала мирного неба над головою та виконала акапельно пісню про вишиванку.
Присутні на святковому дійстві начальник відділу культури і туризму Елеонора Стеценко та директор Здолбунівського РБК Валентина Теребійчук щиро зичили його учасникам удачі й чудового настрою. А Наталія Алексійчук - представник ТОВ «Агро-консалт АВ» вийшла до глядачів з величезним дідухом та привітала присутніх зі святом.

З настанням пори відпусток до Здолбунівської міжрайонної виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності почастішали звернення застрахованих осіб щодо отримання путівок на санаторно-курортне та відновлювальне лікування.

Життя іде, змінюються епохи й покоління. Невблаганний час безжально поволі затирає в книзі історії цілі сторінки - про тих, хто колись жив, працював, творив, мріяв, кохав. Їхні таємниці вже назавжди сховані під надмогильними пам’ятниками й хрестами. Віки стирають все, не залишаючи свідків. А скільки всього, що кануло в Лету, ми ніколи не дізнаємось...

Панський склеп
У селі Мала Мощаниця багато мовчазних свідків минувшини. Саме тут було знай­дено речі, ще з найдавніших часів - кам’яні сокири, скребки, молоти. Віднайшли тут і золоті монети періоду правління Петра І. Є тут і панський склеп, де покояться представники роду Ейцмантів, або, як їх називали в народі, Пітад.
Знаходиться фамільний склеп на цвинтарі біля церкви. Колись це місце вважали найпочеснішим для поховань, і відведене воно було для вічного спочинку саме членів панського роду.
Нині від самого склепу майже нічого не лишилося, хіба що кам’яний хрест, який поволі теж починає перетворюватись на руїну. Кажуть, що поховання це десь сере­дини ХІХ століття. За переказами, багато людей з роду Ейцмантів померло від чуми, яка свого часу вирувала на Волині, і поховані вони теж у маломощаницькому склепі.
Розповідали, що побудова склепу досить оригінальна. Це велика квадратна кімната, стіни якої старанно і акуратно викладені каменем. Оскільки все це глибоко під землею, то каміння ніби «вбите» в грунт, а окремі камінці настільки щільно прилягають один до одного, що проміжки між ними зовсім непомітні. Висота склепу близько двох з половиною метрів. Коли заносили туди покійників, труни ставили одна за одною, але не на землю, а на насипаний граніт.
До склепу входили, спустившись сходами завдовжки близько трьох метрів, через невисокі бічні двері. Останні, щоб сторонні не могли потрапити до склепу, були засипані камінням. На похованні стояв кам’яний надмогильник, хоч контури його мали форму зрізаного дерева. Певно, майстер, який над ним працював, мав на меті таким чином увічнити славний рід Ейцмантів...

Хто ж вони - Ейцманти
На жаль, документальних свідчень про походження цього роду і життєві перипетії його представників не збереглось. Та дещо вдалося дізнатися з усних розповідей старожилів села.
Ніхто точно не знає як, але на початку ХІХ століття представники багатого роду Ейцмантів (польського, але з німецьким корінням) з’явились у Малій Мощаниці. Про перших з цих панів нічого не відомо, але доля їхніх останніх(?) нащадків трагічна.
...Пан Ейцмант в молодості мало часу проводив у своєму невеличкому сільському маєтку. Він мав будинки у Варшаві й Львові, та мешкав в основному в Дубно. Перша його дружина померла, залишивши малолітню доньку - Аллу, яку усі звали не інакше, як Ляленька. По смерті дружини Ейц­мант забажав оселитися в глибинці - в селі.
У Малій Мощаниці пан мав два великих будинки. В одному з них жила прислуга, в іншому - вдівець з дочкою.

Під час відвідин Мізоцької пожежно-рятувальної частини.

Для школярів літо - чудова пора найдовших канікул. І дуже хочеться, щоб діти відпочивали з користю, цікаво. Аби зробити це реальністю, вчителі Новомощаницької ЗОШ І-ІІ ст. Н. А. Ліщук, С. М. Корнійчук, Н. Ф. Дорощук, К. А. Головай організували для своїх учнів пізнавальну екскурсію до Мізоцької пожежно-рятувальної частини.
Начальник цього підрозділу Іван Ластівка дуже цікаво і в доступній формі розповів учасникам мандрівки про професію й нелегку службу пожежника. Керівникові допомагали усі працівники частини, демонструючи все на практиці.
Вони, зокрема, організували показ різних видів бойового одягу і спорядження пожежників. Також наші екскурсанти мали змогу поспостерігати, як працює спеціальна машина під час пожежі. А діти ще й самі побували в ролі юних пожежників, коли гасили уявну пожежу.

На могилі Січових Стрільців у Здолбунові освятили хрест

Україна вкрита могилами героїв. Вони – на Заході і на Сході, вони – кількасотлітні і зовсім свіжі. До нашого великого жалю, історія й далі пишеться так, що нові могили з’являються чи не щодня. А світла мить, коли, врешті, припинитися виснажлива вій­на, поки що у молитвах та мріях...
Але вшанування пам’яті тих, хто поліг за волю країни, завжди буде справою святою й гідною справжніх дітей цієї держави. Тож у неділю, 10 липня, в Здолбунові пом’янули вояків армії Симона Петлюри, похованих на кладовищі по вул. Віли.

у Будеражі відзначили День села

Дванадцятого липня в залі Будеразького будинку культури ніде було й яблуку впасти - мешканці й гості населеного пункту зібралися там на святкування Дня села. Урочисту частину заходу розпочали з Державного Гімну України та вшанування Хвилиною мовчання пам’яті героїв, загиблих за волю і незалежність нашої країни.
З вітальним словом до своїх односельців звернувся сільський голова Володимир Баранов. Він висловив щиру вдячність людям, які не байдужі до проблем очолюваної ним громади та беруть активну участь у житті села, зокрема, й тим, хто допоміг підготуватись до святкування. Крім того, цікаво розповів про героїчну історію Будеража.
Також вітала будеразьців зі святом начальник відділу культури і туризму Здолбунівської райдержадміністрації Елеонора Стеценко, бажаючи їхньому селу розквіту, а представникам громади - міцного здоров’я та добробуту. «Такі свята дають людям надію на краще життя і спонукають вірити в себе і у свої можливості», - наголосила пані Елеонора.
Теплі слова привітань адресували односельцям ведучі концерту. Згадали зі сцени і тих, хто народився в селі цьогоріч, і тих, хто прожив у злагоді та мирі не один десяток років. Не залишили поза увагою й багатодітні сім’ї.

На колегії РДА говорили про пенсії та ситуацію у районному історико-краєзнавчому музеї

Засідання колегії Здолбунівської РДА, що відбулося 7 липня, розпочалося з нагородження: голова РДА Сергій Кондрачук вручив здовбичанину Миколі Бовшовцю Почесну грамоту та цінний подарунок від голови Волинської ОДА за особливу мужність і відвагу, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України.
Потому члени колегії розглянули питання про здійснення делегованих повноважень визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим комітетом Уїздецької сільської ради. Про стан справ в Уїздецькій сільраді розповів перший заступник голови РДА Лео­нід Власюк, резюмувавши, що загалом там працюють непогано, хоч є й певні зауваження. Наприклад, потрібно забезпечити централізований вивіз сміття на території сільської ради. Також членів виконкому зобов’язали щокварталу розглядати питання торгівельного обслуговування населення на території сільради та постійно здійснювати контроль за дотриманням режимів роботи закладів, щоб селяни могли купувати потрібні товари без перебоїв. Робоча група повинна обстежити заклади торгівлі з метою встановлення платників акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів. Ще одне зауваження, вже від голови РДА, - потрібно реєструвати звернення, які надходять до сільської ради.

«Доля кожного українця залежить від того,
як відгукнеться на рідне слово його душа,
як рідне слово бринітиме в цій душі,
як воно житиме в ній…»
О. Гончар

Світлана Михайлівна РОГОВА.

Уже кілька десятиліть плідної творчої діяльності пов’язують Світлану Михайлівну Рогову зі Здолбунівським районним будинком культури. Чимало зусиль доклала вона для розвитку і збагачення культурного простору новими мистецькими імпрезами.
Нині Світлана Михайлівна має знач­ний художньо-мистецький досвід. Базою для нього свого часу стала професійна освіта. Її С. М. Рогова здобувала спочатку у Дубенському культурно-освітньому училищі (1974-1978 рр.), а згодом - у Рівненському державному інституті культури (1978-1983 рр.), де отримала диплом керівника театрального колективу. До слова, тоді навчатись у РДІКу було надзвичайно престижно.
Творчу діяльність розпочала Світлана Михайлівна у Володимирецькому районному будинку культури методистом з театрального жанру. Пізніше працювала інспектором з клубної роботи, директором, провідним методистом, режисером масових заходів Здолбунівського районного будинку культури.
Свої творчі здібності Світлана Михайлівна широко застосовує в режисурі та організації проведення численних культурно-мистецьких заходів, постійно вишуковує нові форми і методи культурологічної роботи, зокрема займається розробкою методичних рекомендацій та інших матеріалів щодо діяльності аматорських драматичних колективів і гуртків художнього читання. Саме вона - ініціатор та організатор районного огляду-конкурсу читців-аматорів «Кобзарева струна не вмирає», районного огляду-конкурсу драматичних колективів «Українська класика на сцені», а також створення народного аматорського театру читця «Пошук».

Для працівників сільського господарства настала гаряча пора - збирання врожаю ранніх зернових культур. У господарствах триває підготовка техніки. Одним з найважливіших питань у цьому напрямку є приведення її в задовільний протипожежний стан і забезпечення первинними засобами пожежогасіння.
До початку жнив уся збиральна техніка повинна мати налагоджені системи живлення, змащування, охолодження, запалювання, а також справні іскрогасники. Вся збиральна техніка повинна бути оснащена первинними засобами пожежогасіння, а саме: комбайни і трактори - двома справними сертифікованими вогнегасниками, двома штиковими лопатами, двома мітлами-хлопавками; автомобілі - справним вуглекислотним або порошковим вогнегасником, однією штиковою лопатою; паливозаправники - трьома справними порошковими або вуглекислотними вогнегасниками, ящиком з піском об’ємом 0,05 куб. м, штиковою лопатою, кошмою.

Цьогоріч сорок вісім пластунів-новаків віком від шести до дев’яти років з Рівненщини, Київщини та Сходу України 20-28 червня у Клевані проходили своє найперше таборування. У завершальні його дні мені пощастило побувати в гостях у пластунів та побачити, як і що там відбувається.

Знайомство з НСОУ “Пласт”
Близько години потягом до станції Клевань і ще хвилин сорок пішки селищем та лісом, і ми - я, молодший брат та лікар-волонтер Любомир Кінах - на місці. На території колишнього піонерського, а нині пластового, табору чути галас та сміх: діти й виховники щось активно обговорюють.
- Триває рада, - пояснює голова ради НСОУ «Пласт» станиця Здолбунів, комендант табору Юрій Шадий. - Щодня ми вивчаємо князів Київської Русі. Сьогодні говоримо про Данила Галицького.
Братчик Юрко, а саме так називають у «Пласті» Юрія Шадого, проводить невеличку екскурсію територією. Діти разом з виховниками живуть роями по 7-8 осіб у дерев’яних будинках, поряд є вбиральні, трохи далі - душові.


А тим часом новаки вже затягли пісню: «Це король Данило звів галицьку столицю Львів». Так вони точно запам’ятають, хто саме зас­нував місто Лева.
Доки гортаю таборову книжечку-співаник, якою тут користується кожен новак, підходить юний пластун. Посміхається, вітається. Каже, що він Мирослав зі Здовбиці. Йому дев’ять років. У таборі дуже подобається.

у селі Глинськ сьомого липня

У розпал духмяного літа приходить на українську землю свято молоді, сонця, води і вогню, свято давнього духу нашого роду — Івана Купала. За народними повір’ями, у природі цього дня відбуваються різні дива: квіти і трави набувають магічної сили, земля відкриває свої скарби, сонце спускається з неба, аби скупатися в річці, а опівночі розквітає вогнистим цвітом папороть...
Та, якщо у дохристиянські часи на Івана Купала зі щирою вірою вклонялися різним богам, то нині проводимо купальські святкування з метою збереження і популяризації сформованих упродовж віків народних звичаїв та обрядів, а також для організації культурно-мистецького відпочинку громад. За церковним календарем сьоме липня - день народження Івана Хрестителя.

Свято під такою назвою відбулося у Малій Мощаниці. Гостей і жителів села зібралося на цей захід чимало, а розважали їх дві куми - Харитина (Наталія Кочубей) і Солоха (Надія Новосад).
Цікавою та різножанровою була мистецька програма свята. Демонс­трували свої таланти, виконуючи пісні й танці, не тільки діти з нашого села, а й приїжджі, які завітали сюди до рідних на відпочинок в час літніх канікул.
Емоційності святу надали учасники клубу за інтересами «Рушничок», що діє при публічно-шкільній бібліотеці, зокрема солісти Галина Волох, Лідія Козійчук, Галина Кушнірук, Микола Кисиличак (гармошка), Віра Лукашук (баян). Глядачі їм дякували бурхливими оплесками.
Вразили співочою майстерністю і запрошені маленькі гості з Рівного - Аня і Юля Левченко, які виконали віночок українських пісень. Дівчатка професійно займаються вокалом. Вони - лауреати та переможці багатьох всеукраїнських пісенних конкурсів і фестивалів.

У районі не вистачає вакцини проти сказу

Укус інфікованої сказом тварини може стати фатальним для людини. Якщо після зараження вірусом своєчасно не отримати щеплення, відбувається специфічне ураження центральної нервової системи, що призводить до загибелі.
Ця інформація не є таємницею: її поширюють задля профілактики у засобах масової інформації, розповідають у медзакладах. Проте жахливі наслідки «банального» укусу тварини найбільше лякають тоді, коли біда трап­ляється поряд.
Наприкінці червня Рівненщину сколихнула страхітлива новина - 48-річна жителька Гощанського району померла від сказу. Кілька місяців тому жінку покусав кіт, проте ін’єкцій вакцини від сказу вона не отримувала. Загалом історія була доволі заплутаною: вбиту тварину, яка покусала жінку, начебто перевірили санітарні лікарі і зараження небезпечною хворобою не підтвердили. Відповідно, потерпілій прос­то обробили рану і… запевнили, що хвилюватися щодо зараження смертельною хворобою немає сенсу.
Цю ситуацію тепер розслідує спеціальна комісія, яка й робитиме відповідні висновки. Однак проблема є набагато ширшою і стосується кожного з нас. Адже трагічний випадок зі смертю жінки з Гощанського району «вивів» на поверхню важливу інформацію: на Рівненщині не вис­тачає антирабічної вакцини, якою проводяться щеплення від сказу у разі потреби.
Про нестачу вакцини періодично повідомляють і з інших регіонів держави.