У Здолбунові поховали бійця Нацгвардії. Вдруге

Павло ПЕТРЕНКО.

У Здолбунові 5 серпня 2018 року був похорон. Ховали бійця Національної гвардії України з батальйону «Донбас» Павла Петренка, який загинув 29 серпня 2014 року при виході з-під Іловайська.

Не доведи, Боже, матерям ховати своїх дітей. А хоронити отак, як Павла, двічі - подвійний біль. Перший похорон родина Петренків пережила 4 квітня 2015 року. Усе місто та бойові побратими прийшли, щоб розділити з рідними біль та сум з приводу втрати зовсім молодого хлопця. А через чотири роки надійшло підтвердження експертизи ДНК, яка довела, що на Краснопольському кладовищі міста Дніпра покоїться частина останків нацгвардійця.

 


Тож 3 серпня 2018 року урна з прахом Павла нарешті прибула додому… А в неділю, 5 серпня, відбулася церемонія перепоховання, в якій разом з родичами Павла взяли участь його друзі, однокласники та бойові побратими. Шляхом від дому до цвинтаря урна з прахом перебувала у руках гвардійця 3-го батальйону 2-ї Галицької бригади. Біля школи, де навчався загиблий, його зустрічали вчителі й на честь Павла пролунав шкільний дзвінок. У Храмі Святого Івана Богослова віряни молились за упокій загиблого воїна. Згодом під прощальний салют гвардійці опустили урну в могилу, де вже понад три роки…


Таким чином, ще раз згадали, яким був Павло Петренко. Ще зовсім юний, але мужній юнак пішов служити до батальйону «Донбас». За плечима вже мав три роки контрактної служби у полку спецпризначення Збройних сил України. Контракт про службу у військовому резерві Нацгвардії підписав 14 червня 2014 року, а в липні вже брав участь у бойових діях в зоні АТО, був поранений, але повернувся в стрій. Чотирнадцятого серпня того ж року за особисту мужність та героїзм старшого солдата Павла Петренка було нагороджено медаллю «За військову службу Україні», але він особисто нагороди так і не отримав, не встиг – загинув. «Він казав мені: бабусю, побачиш, через два тижні повернусь і будемо жити в мирі. Досі йшов…», – згадувала на кладовищі, плачучи, бабуся загиблого.


Життя ще молодого і сповненого сил здолбунівчанина, українського військового Павла Петренка обірвалось 29 серпня 2014-го в «коридорі смерті» під Іловайськом. Того дня українські військові виходили з міста, яке вже оточили ворожі війська. Бійці батальйону «Донбас» через брак транспорту вирішили скористатися місцевою пожежною машиною, «забронювавши» її шпалами та мішками з піском. Серед шістьох нац­гвардійців у тій машині їхав і Павло. Неподалік від села Червоносільського пожежну машину було знищено пострілом з російського танка Т-72 – снаряд влучив у ціль. Не вижив ніхто… Останки Павла, за тестами ДНК, виявили в Запоріжжі й у квітні 2015-го поховали на Ільпінському кладовищі Здолбунова. Чи думали тоді Павлові батьки та два його старші брати, що через кілька років їм доведеться пережити цей страшний похорон ще раз?
Лише цього року стало зрозуміло, що рештки тіла загиблого старшого солдата Павла Петренка досі на 79-му «військовому» кварталі Краснопольського кладовища Дніпра. Цей факт підтвердила відповідна експертиза. Мама бійця, Ольга Іванівна, вирішила ексгумувати останки сина і перевезти їх до Києва, де кремувати (з транспортуванням труни допомогли співробітники гуманітарної місії «Евакуація 200» Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ), потому доправити до Здолбунова й поховати.
Свій бойовий шлях гвардієць пройшов з честю. Ніщо не поверне матері сина, але тепер материнська душа буде спокійна – її Павло спочиває з миром у рідній землі, як Герой України.
Аліна НОВІКОВА.
офіцер групи
інформації і комунікації
Галицької бригади
Нацгвардії України.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити