Ці меморіальні знаки створює німець Гюнтер Демніг

«Камені спотикання» встановили у Рівному. Це подія для цілої області. Коли б спитати пересічного рівнянина чи здолбунівчанина, жителя Костополя або Сарн, що це за камені? Для чого їх встановлюють? В яких місцях міста? На чию честь чи в пам’ять про кого? Хто автор ідеї, звідки вона «прийшла» в Україну й до нашого обласного центру зокрема? Навряд чи отримали б ми відповідь вичерпну і зрозумілу.

Тож розповімо про все по порядку. Подія ця - встановлення в нашому обласному центрі перших “Каменів спотикання” - мала відбутися 3 липня минулого року. А відбулася лише через рік - 26 липня 2018-го. Прикра історія передувала встановленню "Каменів спотикання" у Рівному. Автора пам'ятних знаків, які він ставить по всій Європі, торік затримали на митниці й з якихось причин не пустили до Рівного, натомість повернули назад в Німеччину. Тож приїзд відомого в усій Європі майстра Гюнтера Демніга у Рівне відтермінувався на цілий рік.


Чому такі пам’ятні знаки називають “Каменями спотикання”? Це, по-суті, альтернатива звичним для нас меморіальним дошкам. “Камені спотикання”, на відміну від таблиць на стінах будинків, вмонтовують в бруківку. Тому й називаються “Каменями спотикання”. Їх вмуровують у тротуар чи бруківку в місцях навпроти будинків, де колись жили люди, чиї імена на цих “каменях” написані. Демніг виготовляє їх для того, щоб людство пам’ятало про жертв гітлерівського нацизму і ніколи більше подібного божевілля - такого масштабу втрат, геноциду, нечуваного насильства людини над людиною - в історії світу не повторилося.


На маленьких блискучих табличках, як на надгробках, написані ім’я та прізвище, дати життя й коротка історія - хто це, де жив і коли був убитий. У Рівному кількість жерв нацизму складає десятки тисяч. Однак меморіальні знаки - “Камені спотикання”, встановили лише п’ятьом найвідомішим в обласному центрі особам: перший - на Театральній площі, у пам'ять про розстріляну фашистами поетесу-рівнянку Зузанну Гінчанку; другий - біля входу у Свято-Воскресенський собор, на честь отця Володимира Мисечка, який відмовився співпрацювати з окупаційною владою; третій і четвертий - на вул. Соборній, 96, присвячені Якобу Крулику та його доньці Рахелі, які вчинили самогубство, щоб не потрапити до рук нацистів і не бути замордованими ними; п'ятий - у провулку Ігоря Волошина, на згадку про Якова Сухенка, праведника народів світу, який рятував євреїв від нацистів.
Ці “Камені спотикання” встановлені у Рівному за кошт громадської організації “ЦСПП “Мнемоніка” та за благодійної підтримки німецького історика, літературознавця, перекладача й експерта у сфері слов’янських мов Ютти Ліндекугель.
Хочеться сказати кілька слів про Гюнтера Демніга. Це постать в Німеччині й усій Європі легендарна. Понад 12 тисяч таких “каменів” він власноруч встановив у близько 270 містах Європи. Перші такі блоки пам’яті Гюнтер встановив у 1996 році на тротуарах Берліна.
– Великий меморіал убитим нацистами євреям Європи, розташований в центрі Берліна, є абстрактним. Але якщо “камінь” перед вашим будинком і ви щодня повз нього йдете, то ви згадаєте про конкретну людину. Коли такі “камені” будуть скрізь, то люди почнуть говорити і думати про шість мільйонів жертв не абстрактно, а конкретно, – такою думкою керується Гюнтер Демніг, невтомно працюючи над цими “каменями”.
На початку 1990-х Демніг прослідкував шлях, пройдений циганами з Кельна під час депортації нацистами. І наштовхнула його на ідею створення “Каменів спотикання” розмова з людьми, в яких він запитував про те, хто тут жив у 1940-х. Люди нічого не знали.
Створюючи меморіальний камінь для кожної з жертв нацизму та встановлюючи його перед її останнім будинком, він каже: “Ім'я повернуто”. Ось так один з німців камінь за каменем повертає втрачену пам’ять цілій німецькій нації.
Говорить те, що, може, не всім приємно чути. Не всі сприймають цю ідею.
– Є дуже багато людей, які кажуть: “Ми більше не хочемо про це чути”. Їм неприємно, бо каміння показує, що насправді відбувалося в їхньому місті, мікрорайоні, - розповідає Демніг.
Запротестували проти встановлення “Каменів спотикання” навіть деякі представники єврейської спільноти. Так, президент Центральної Ради євреїв у Німеччині Шарлотта Кноблох вважає, що це не зовсім гуманно, коли люди живі ходять по іменах мертвих. Стурбовані й деякі власники житла, що наявність таких меморіальних знаків може спричинити зниження його вартості. Був випадок, коли у Східній Німеччині “Камінь спотикання” просто вирвали з тротуару.
Проте це не зупиняє завзятого й невтомного у своїй справі художника. Ідея вже поширилась за межі Німеччини, і “камені” такі з'явились в інших європейських країнах. Демніг уже встановив їх на тротуарах в Австрії та Угорщині, планує зробити це в Нідерландах, Італії.
І його проект став найбільшим у світі меморіалом.
Людмила МАРЧУК.
Фото Галини ДАНИЛЬЧУК.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити