Радянське минуле прищепило нам чимало прикрих стереотипів, які міцно вкоренилися у нашій свідомості, увійшли в нашу звичну поведінку так, що ми навіть над цим не замислюємося. Поговорімо про нашу дволикість і лицемірство.
Якщо роздають обіцянки можновладці, починаючи від президента і завершуючи районним чи сільським депутатом і їх постійно не виконують, чи будете їм вірити? Людям здається, що вже нікому не можна вірити, бо всі кажуть одне, а роблять друге. Чинять зовсім не так, як говорять. А коли так чинити є нормальним, і на такі прикрі речі натикаєшся, починаючи зі шкільної лави, тоді й виробляється захисний бар’єр – не довіряти нікому.


«Довіряй, але перевіряй» – приказка, яку часто в товаристві озвучують і слідують її змісту далеко не поодинокі подружні пари. Але коли ти постійно перевіряєш, контролюєш близьку людину, або ж навіть наймаєш спеціальну особу, щоб стежила за твоєю коханою, то про яку взаємну довіру і любов може йти мова? Для чого тоді казати гарні слова, дарувати квіти й патетично виголошувати тости при застіллі?
Навряд чи хто мені заперечить, коли скажу, що внутрішнє лицемірство проявляється в нашому суспільстві скрізь: в сім’ї, в робочих колективах, в депутатському корпусі усіх рівнів. Це, панове, не що інше, як хвороба, і рецидив зайшов надто далеко. Ця хвороба породжує розрізненість, відчуженість людей навіть в одному колективі.
В багатоквартирних будинках ми роками живемо під одним дахом стіна в стіну й не знаємо, хто за якийсь метр-другий від нас живе й чим живе? Ми тільки обурюємося, коли чуємо в сусіда якийсь крик чи зайвий шум, або ж він з верхнього поверху нас банально затопив, забувши закрутити кран. Отоді ми йдемо сваритися. Чому ж ми не йдемо до нього, щоб познайомитися, поговорити, зрозуміти, що то за люди – наші сусіди? Чому не заходимо до них поділитися своєю радістю чи спитати якоїсь поради? Це, вочевидь, наслідок того тотального стукацтва, до якого колись довірливих і відвертих та щирих українців примушували радянські спецслужби. В суспільстві створилася тотальна недовіра, коли зачинялися двері й замикалися уста навіть перед рідним братом чи сестрою. І це не минуло безслідно.
Є у нас до якоїсь людини справа. Чому не йдемо до неї прямо в кабінет чи на призначену по телефону зустріч, та не викладаємо прямо суть справи? Ні, ми спершу випитуємо про цю особу в інших людей, збираємо чутки (що не завжди достовірні), або ж стало модним «пробити по мережах» чи загуглити в Інтернеті й саме так ми складаємо думку про незнайому нам людину. Ми навіть не задумуємось над тим, що це є непорядно.
Непорядно говорити про людину в час її відсутності прикрі речі, непорядно збирати поза спиною про неї інформацію. Чи говорять про це школярам вчителі, які самі так чинять? Чи батьки, які теж не гребують порпатися в чужій брудній білизні? Не один підприємець чи високопоставлений чиновник, що піднявся вже в кар’єрі й статках трохи вище від простого народу отак збирає чутки про потенційного зятя й тим самим розбиває особисте щастя своєї дочки.
Нерідко саме через те, що ми віримо чуткам більше, як своїм очам, на посади завдяки клопотанню чиїхось кумів і спільних знайомих сідають непрофесіонали, і навіть люди недалекі. Кожному з нас доводилося в цьому переконуватися на власному досвіді. А ми питаємо – чому так? Хто в цьому винен? Подумайте. Таких чиїхось протеже чимало є чи не в кожній організації, установі, особливо на місцях злачних, а ми потім думаємо, до якого судді нам звернутися, до якого лікаря піти, кому довірити свою дитину в школі, чи до якої редакції звернутися, щоб з тобою просто по-людськи поговорили?
Людей навколо повно і фахівців вистачає. А от серед людей знайти людину та ще й доброго фахівця дуже непросто. Навіть коли належні кадри інколи приходять, то через відсутність у них вміння втертися в довіру до начальства, підлеститися, пристосуватися й бути як усі та чинити як усі, – вони дуже швидко йдуть. Або ж їх просто витурюють. Для цього ж небагато треба! Просто знайти момент, щоб десь комусь щось на вушко шепнути. А чутки ширяться швидше за будь-який піар.
Людський фактор – то скрізь фактор головний і визначальний. Скрізь і у всьому все починається від людини. Який ти сам, як думаєш про інших людей, як щодо них чиниш – такий і твій світ. Про це варто думати. І казати дітям.
Насамкінець прохання: читайте нас. Хоча б переглядайте заголовки, а ретельніше читайте те, до чого прикиплять ваші очі. І пам’ятайте, що наша газета є тим майданчиком, з якого ви можете щось сказати, донести землякам свою вагому думку. Поки він ще є, користуйтесь, несіть цю думку до нас. Ще одне прохання – якщо, не приведи Боже, побачите в нашій газеті яку помилку чи описку, то не кричіть на весь світ про нашу безграмотність, а прийдіть з газетою в редакцію і покажіть ту помилку нам (ніхто не є абсолютно бездоганним, а в нашій редакції через брак коштів відчутна нестача кадрів і на разі немає коректора). Так буде чесніше для вас, а ми подякуємо, поспілкуємось з вами й будемо знати, що нас оточують люди щирі й дружелюбні, які справді хочуть, щоб у їхньому місті була гарна газета й самі докладають до цього бодай якихось зусиль.
Людмила МАРЧУК.

Коментарі   

+3 #1 Виталий 28.04.2018, 14:49
что то я никак не пойму посыл вашей статьи....
С одной стороны вы декларируете . что непорядочно узнавать о человеке из соц сетей и это прям чуть ли не копание в грязном белье и тут же пишите ЧИТАЙТЕ НАС...А вы наверное не в курсе что вы тоже СОЦ СЕТИ в своем роде??? СОЦИАЛЬНЫЕ-это находящиеся в СОЦИУМЕ-так вас тоже не читать или как?? совсем запутали и нас и себя))))
Я вот читаю и размышляю о прочитанном: вы реально искренне пишите? вы реально считаете что ОТЕЦ решивший разузнать кто пренедент на руку и сердце его дочери поступает подло тем что собирает информацию о "женихе"????? По вашим словам получается , что тот родитель которому ВСЕ РАВНО с кем свяжет свою судьбу его ребенок он честнее и правильнее того , чей отец хочет узнать кем работает будущий зять, сидел ли он в тюрьме, кто его родители , какого его социальное происхождение и.т.д?? вы реально думаете что такой отец ИДИОТ??
Или ваши тезисы о том что "мы" перед тем как пойти к чиновнику или заключить договор с семейным врачом ищем инфу в о нем в гугле и на ФБ это неппорядочно, вы прапвда так считаете? Вы действительно будете доверять здоровье свое и своих детей внуков и близких врачу о котором НИЧЕГО не знаете?? в слепую? или все таки для начала соберете инфу( не важно где, у знакомых, друзей, коллег по работе или в соц метях? ответьте честно раз вы тут говорите о честности! Вы не подумайте что я пишу ради того чтобы "баба яга против" но вы по моему либо отстали немножко от прогресса, либо у вас редакционная задача привлечь новых читателей , что в принципе и обьясняет ту несостыковку посыла мыслей)
Как можно написать что поиск информации в сети это копание в грязном белье????
Это ведь смотря как искать-я допустим когда знакомлюсь за пределами Украины с новым человеком, по работе или просто в компании с заявкой на дружбу-то после знакомства , обязательно зайду к нему на странничку на ФБ и если я там увижу что то вроде "Крым наш" или "Бендеры распяли мальчика" то в эту же секунду "дружба" окончена и я без притензии к нему-это его мнение и он не прячет его, он выложил уСЕБЯ на странничке и для ВСЕОБЩЕГО обозрения! следовательно и он во мне не нуждается!) Поэтому ЛЮДИ!!! перед тем как начинать какое либо дело-ОБЯЗАТЕЛЬН О(!!!) просмотрите соц сети, гугл, поспррашивайте знакомых, коллег по работе , проанализируйте где правда , а где фальшь, составьте условный портрет человека и тогда уже решайте-идти вам к нему за советом,жалобой . помощью или предложением руки и сердца))) И ни в коем случае не лезьте на рожен, в слепую!)
Как то несколько лет назад , мой младший , еще подросток, рассказал что познакомился с мальчишкой неплохим, через какое то время срашиваю; как там твой новый друг:? а он отвечает: " да я не стал дружить, у него в контакте видео как они котов мучают".... вот такой пример, а вы говорите.....
Да , согласен, что много сплетен и грязи выливают на какого нибудь человека, но мы ведь ЛЮДИ! нам для этого и дан разум и нужно пораскинуть мозгами и отделять семя от плевел, Ведь нельзя же быть как коровы-они ведь любому кто ее купил на рынке доверяют и "мы " ее ласково называем буренкой , а потом в один прекрасный момент тюк обухом по лбу и на отбивные......
Кстати, отбивные напомнили- ведь удобно же стало- можно перед походом в ресторан, почитать отзывы , узнать цены, часы работы и т.д))) Так что говорить о соц сетях что это "плохо" -это утопие
И на последок, если все -таки эта статья написана для привлечения новых читателей, то вы Людмила справились с задачей, не смотря на то, что задачу вы решили таким неординарным решением)))
Цитата

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити