Якщо є газета, то має бути в ній і редакційна політика, і колонка редактора. Не задля піару й, тим паче, – не задля самохизування. Це місце для діалогу з читачем. Адже час від часу виникає потреба сказати те, чого не скажеш в поточному безупинному інформаційному потоці.
Сьогодні я, новоспечений редактор, мушу привідкрити двері до нашого редакційного закулісся. Сказати те, про що не говорять на публіку. Проте це необхідно сказати, бо ззовні читачеві не видно всього того, що він повинен знати й розуміти.
У незалежній країні мають бути незалежними й засоби масової інформації. Проте у країні, яка 27 років позиціонувала себе як незалежна, а по суті своїй так до кінця незалежною й не стала, ЗМІ також переживають складний період. Особливо це стосується ЗМІ паперових, тобто газет. І зокрема тих газет, які ще донедавна вважалися рупором влади.
Згори звеліли: всі комунальні газети мають бути роздержавлені. І от розпочалося… До кінця цього 2018 року всі державні й комунальні друковані ЗМІ мають перейти від залежності до незалежності, тобто розлучитися з владними співзасновниками остаточно. І не тільки юридично, організаційно, фінансово, але і в питаннях редакційної політики.
Це розлучення вже стало помітно. Хоча б тим, що стало менше офіціозу на газетних шпальтах. Це перша така явна зміна. Коли писали здебільшого про керівників та про їхні наради, то тепер намагаємося писати про проблеми та їх вирішення і давати поточну інформацію, що де відбулося і сталося. Це схоже на те, як писалися підручники з історії. Була історія царів і королів, комуністичної партії, а потім стали писати історію народу.
Незалежна газета має бути, стати рупором громадськості, конкретної громади. Якщо обласна, то жителів області, якщо ж як наша районна – то району. І тут мають змінитися не тільки декорації чи вивіска. Видання має змінитися по суті. І ці переміни не стаються самі по собі. Треба, щоб їх захотіли ви, наші читачі. Адже у кожного з вас є потреба мати такий майданчик, як наше спільне видання для донесення своєї думки щодо того чи іншого питання. Треба, щоб цей майданчик служив для захисту ваших прав, коли у цьому виникне потреба. Влада, звісно, ніде не щезає: вона також хоче щось донести до вас. Як і політики, громадські діячі, усі активні люди. Тож газета – це інформаційний простір, майданчик, місце для активного й продуктивного діалогу, де всі можуть почути один одного.


Завдання редакції – передусім надати цей майданчик кожному. Ми, журналісти, не можемо одного любити, а другого й на поріг не пускати. Коли ми позиціонуємо себе громадсько-політичним виданням, то мусимо бути тим майданчиком, де може висловити свою думку кожен.
І, власне, саме наше існування залежить тепер ні від влади, ні від якогось окремого депутата чи багатої людини, а від вас усіх разом. Якщо ми йдемо до вас, спілкуємося з вами, пишемо про вас, на шпальтах «Нового життя» – ваші фото, і це вам потрібно, то саме ви маєте й думати і дбати про те, щоб таке видання було, існувало, щотижня виходило друком.
Для тих, хто працює в ЗМІ, не секрет, що так зване роздержавлення для редакцій колишніх комунальних видань обернулося плачевно. Юридично у переважної більшості газет засновниками стали приватні підприємства, створені на базі редакцій – ТОВ. Вони ж є й видавцями. У нашій газеті «Нове життя» засновником і видавцем став трудовий колектив. Тільки цього трудового колективу стало значно менше. Хоча об’єм роботи не зменшився. Жити в період перемін завжди складно. Треба виплачувати заробітну платню працівникам газети, сплачувати комунальні послуги і щотижня знаходити кошти на друк газети. Чи в змозі ми стільки заробити?
Якщо редакція газети стає підприємством, то її продукт – це сама газета. Цей продукт має продаватися. А для цього він повинен бути наповненим якісним інтелектуальним та інформаційним вмістом. Та сьогодні не це є головною складністю, а те, що ми живемо в тому часі, коли інформаційні технології прийшли навіть до найвіддаленішого села. Всі нині мають мобільні телефони, в тому числі й новітні гаджети. В кожній хаті, окрім радіо та телебачення, є ще й комп’ютер та Інтернет. Із електронними ЗМІ паперовій газеті конкурувати складно. Тим паче, що живемо в час, коли люди стали менше читати.
Проте, люди йдуть до нас зі своїми проблемами, літературними творами, вітаннями, оголошеннями, подяками, некрологами тощо. Значить, газета потрібна. І вона завжди буде такою, якою її хочете бачити ви, наші читачі. Тому ми звертаємося до вас із закликом бути свідомими громадянами. Якщо ви патріоти своєї країни, свого міста чи села, то маєте бути патріотами і своєї газети. Так само як школи чи дитячого садочка, дитячого майданчика у дворі, де живете. Ви маєте долучатися до її творення своїми підказаними нам темами, своїми дописами, побажаннями. Ми з вами у постійному діалозі. Без вас, вашої підтримки, ми не виживемо. Тому говоріть з нами, пишіть, заходьте, а газету купуйте, передплачуйте, подбайте про колективну передплату на підприємствах та колективах, де ви працюєте.
Людмила МАРЧУК.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити