Дмитро ГОЛУБ на сцені фестивалю «Буща Папороть».

Уже майже тридцять років житель села Лідаво Дмит­ро Голуб практикує чакральне дихання – особливу, авторську, систему вправ, які допомагають отримати доступ до енергії землі та сонця і завдяки цьому покращити стан свого здоров’я.

Розробкою цієї системи Дмитро почав займатися ще у п’ятнадцять. Спочатку це був лише аутотренінг, згодом - повноцінна система дихальних вправ. Але йшов цим шляхом, долаючи складні перипетії долі.
Зараз Дмитрові Голубу п’ятдесят два, але у це не віриться, бо на вигляд він набагато молодший. Свого часу чоловік отримав дозу радіації під час ліквідації аварії на ЧАЕС, кілька років тому почув від лікарів страшний вирок: через травму спини ходити не зможе. Та попри усі негативні прог­нози зараз він пересувається самостійно. Упевнений, що завдяки своє­му захоп­ленню духовними практиками та народною медициною. До слова, Дмит­ро вважає, що осягнути ці знання може кожен.
- У людини є система чакр, тобто енергетичних центрів. Через чакри на стопах ми маємо зв’язок з енергією землі, чакра на маківці зв’язує з енергією сонця. Тобто людина отримує енергію через харчування, дихання та систему чакр. Коли ми відчуваємо голод, спрацьовує система поповнення енергетичних запасів. Звичайне дихання поповнює їх постійно. А от чакральне треба вміти вмикати, адже воно, зазвичай, у «сплячому» режимі. Якщо людина вміє вмикати чакральне дихання, її енергетичні можливості посилюються. І завдяки цьому можна лікуватися, навіть омолоджуватися, - розповідає він.


Дмитро запевняє, що саме застосування його авторської системи посприяло виведенню смертоносних радіонуклідів з організму. Як і знання з травництва. Щоб останні поглибити, він навіть отримав диплом біолога, закінчивши Львівський державний університет ім. І. Франка.
Чоловік вважає, що травами можна і потрібно лікувати людей, які зазнали впливу радіації. Переконує, що багатьох вдалося врятувати саме завдяки цілющим відварам. Цікаво, що медикаменти Дмитро Голуб вживає лише у критичних випадках, оскільки вважає, що ліки лише «засмічують» людський організм. Натомість трави, на його переконання, діють довше й ефективніше.
Сім років тому у житті Дмитра трапився випадок, який спонукав удосконалити систему дихальних вправ. Довелося тоді приймати і лікарські препарати, адже травник травмував спину, наслідком чого став повний параліч ніг.
- Мене привезли до мед­інституту у Львові. І після тридцяти крапельниць для зняття набряку, повідомили: навіть якщо зроблять операцію, ходити не зможу, - розповідає пан Дмитро.
Від оперативного втручання він тоді відмовився. Натомість вирішив, що скористається власною методикою, і упродовж сорока днів концентрував думки на одужанні за допомогою аутотренінгу.
- Застосовував принцип Купала, згідно з яким вогонь спалює всю негативну енергію. Концентрував погляд на жовтому полум’ї свічки і промовляв: «Уявляю, як через мій погляд зі свідомості та підсвідомості виходять уся негативна енергія, хвороби, причини хвороб і згоряють у полум’ї свічки. Відбувається процес очищення. У мене з’являються нові, очищені, свідомість та підсвідомість», - пригадує Дмитро.
Скептикам ефективність своєї методики він аргументує тим, що у ній поєднані знання з різних сфер науки. А щоб передати свої знання іншим, чоловік нині активно проводить майстер-класи та тренінги, презентує свою методику на різних фестивалях, організував тематичний гурток у клубі с. Лідаво. Розповідає, що чимало з тих, хто прагне перейняти його досвід, не витримують більше трьох місяців навчання. Адже це – важка праця, особливо з психологічної точки зору. Силоміць же тут діяти не можна, вважає травник.
Рід Дмитра Голуба давній - козацький. Чоловік є нащадком гетьмана реєстрових та нереєстрових козаків-випищиків Оліфера Голуба. Тому у його авторській методиці є й елементи характерництва - духовної практики козацької доби.
Нащадка козацького роду завжди вабила історія українських середньовічних лицарів. Тож і до лав першої з сучасних українських козацьких організацій «Галицька Січ» (заснована у 1978 р.) вступив, і весілля зіграв в козацькому стилі у ще радянському 1990-му.
Ірина САМЧУК.
Фото Олексія КОЗАЧКА.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити