У Будеражі відбулася науково-практична конференція
«АБН як передумова створення єдиного фронту проти кремлівської агресії»

…У далекому 1943 році в українських патріотів з’явилася надія на звільнення рідних земель з-під окупації та створення незалежної держави. Саме тоді у керівництва УПА виникла ідея об’єднання з іншими націоналістичними силами задля боротьби зі спільними ворогами - Радянським Союзом та нацистською Німеччиною.

Конференція з історією
У режимі суворої секретності в селі Будераж Здолбунівського району 21-22 листопада 1943 року відбулася Перша конференція поневолених народів Східної Європи та Азії. На неї прибули 39 представників тринадцяти народів.
Тоді учасники конференції прийняли Постанову і Відоз­ву, у яких йшлося про необхідність створення спільного комітету народів Східної Європи та Азії, який виробить єдину лінію боротьби зі спільними ворогами.


Створили тоді з ініціативи ОУН і Антибільшовицький блок народів (АБН), котрий після Другої світової війни очолював Ярослав Стецько. У різні роки учасниками цього об’єднання були вірмени, болгари, білоруси, казахи, хорвати, чехи, естонці, литовці, словаки, в’єтнамці, кубинці та ін.
Наступна, друга за ліком, така конференція відбулась лише через 60 років після першої - у 2003-му. Проте навіть тоді, вже у часи незалежності, організації цього заходу чинили спротив. Як розповіла заступник голови Рівненської ОДА Світлана Богатирчук-Кривко, проведення конференції тоді заборонила обласна влада. Але захід таки відбувся, і для участі в ньому до Рівного прибули не тільки азербайджанці, білоруси, вірмени та представники інших народів колишнього Радянського Союзу, а й делегати від народів сучасної Росії - комі, ерзя та ін.

Продовжуючи справу дідів
Захід, присвячений 70-й річниці Першої конференції поневолених народів Східної Європи та Азії, відбувся з трирічним запізненням. Адже три роки тому, у час, на який було заплановано його проведення, в Україні якраз розпочалися буремні події Революції Гідності.
Відтоді багато хто з організаторів конференції встиг пройти Майдан, АТО, стати волонтерами. Тому сповна усвідомили важливість організації заходу, який знову об’єднав би поневолені Росією народи у спільній боротьбі проти ворога.
Тож третього грудня у приміщенні Будеразької ЗОШ І-ІІІ ст. відбулася науково-практична конференція «АБН як передумова створення єдиного фронту проти кремлівської агресії». Зініціювала проведення цього заходу Здолбунівська РДА, його співорганізаторами виступили НаУ «Острозька академія», МЕГУ ім. академіка С. Дем’янчука та ГО «Здолбунівська сотня самооборони». Посприяв тому, щоб конференція відбулась, народний депутат України Олександр Дехтярчук.
Для участі в науково-практичній конференції до Будеража завітали відомі політики, громадські діячі, науковці, представники інших народів-учасників війни на Сході Украї­ни. Ще до початку заходу вони взяли участь в освяченні пам’ятного знака на честь Першої конференції поневолених народів Східної Європи та Азії, встановленого у селі ще в 2013 році.
Потому до президії запросили почесних гостей - голову Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, радника міністра освіти і науки України, співкоординатора «Антипутінського інформаційного фронту» Ельхана Нурієва, доктора історичних наук, професора Рустема Жангожу, онука голови Першої конференції, коменданта запілля УПА Ростислава Волошина Юрія Оленчинка та заступника голови Рівненської ОДА Світлану Богатирчук-Кривко.
У виступах промовців йшлося про важливі проблеми, які нині, як і 73 роки тому, хвилюють українців та представників інших народів, кот­рі прагнуть протистояти Росії. В умовах посилення агресії з боку РФ ця тема надзвичайно актуальна. І те, що організований в Будеражі захід нині на часі, відмічали всі його учасники - однодумці, яким є що розповісти широкому загалу.
- Якщо провести історичну паралель з тим, що відбувалося на наших землях 73 роки тому, то нині ситуація дуже схожа. Тоді конференцію проводили з метою згуртувати різні народи у боротьбі проти російського імперіалізму. Зараз маємо сподіватися, що нас почують також інші народи та зрозуміють: якщо Україна впаде сьогодні, то вже завтра настане їхня черга, - переконаний один з учасників заходу - вчитель історії Бущанської ЗОШ І-ІІІ ст. Роман Олексійчук.
Як і в 1943-му, за підсумками науково-практичної конференції, було прийнято Постанову і Відозву, які згодом надішлють Президенту України та депутатам Верховної Ради України.
Після теоретичної частини заходу його учасники відвідали Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Пов­станських Могилах у Гурбах та вшанували полеглих там вояків. Коротку екскурсію територією Пантеону провів директор Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею Олег Тищенко.
Ірина САМЧУК.


З перших вуст

Рефат ЧУБАРОВ, голова Меджлісу кримськотатарського народу:
- Ми не мали сумнівів, що підтримаємо незалежність України на референдумі у 1991 р. Тоді з 54 % населення Криму, яке висловило підтримку незалежності, кримськотатарських голосів було 6 %. На той час у Криму проживало близько
65 % етнічних росіян, 25 % українців, а кримські татари лише почали повертатися. За всі роки незалежності замість того, щоб відроджувати українство на півострові та підтримувати кримських татар, влада надавала перевагу російській більшості. Це й призвело до подій 2014-го. Двадцять шостого лютого того року, коли зібрався величезний мітинг на площі перед Верховною Радою Криму, аби не дати відбутися сесії, ми були впевнені, що врятували Крим. Але вже на світанку 27-го до Верховної Ради і Кабміну Криму вдерлися «зелені чоловічки». І хоч цей мітинг не відвернув вторгнення, він все ж зробив неймовірно важливу справу - не дав Росії нібито у законний спосіб «запросити» себе до Криму. Люди, які взяли участь у тому мітингу, змусили Путіна застосувати інший сценарій - силовий. Так усі змогли зрозуміти, ким насправді є Росія.

Андрій ЖИВ’ЮК, кандидат історичних наук, доцент МЕГУ ім. С. Дем’янчука, керівник науково-редакційної групи «Реабілітовані історією. Рівненська область»:
- Було б добре, аби вийшло окреме видання про воїнів УПА інших національностей. Адже українських націоналістів звинувачували в тому, що вони нетерпимо ставилися до представників інших націй та народів. Та ми знаємо, що це не так. В УПА панував своєрідний інтернаціональний націоналізм. Вважаю, що, аби бути інтернаціоналістом, спочатку треба стати націоналістом: полюбити свій народ і завдяки цьому дійти до розуміння інших націй.

Володимир ТРОФИМОВИЧ, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії ім.
М. П. Ковальського НаУ «Острозька академія»:
- Для Росії підкорення України є кроком до перебудови світового порядку у власних інте­ресах, необхідною умовою для подальшого наступу на Європу, а не остаточною (кінцевою) метою. Отримавши у розпорядження ресурси України, Росія стане набагато самовпевненішою та агресивнішою. І тоді всі побачать іншу, справжню, Росію. Заходу доведеться зупиняти її вже на Бузі, Віслі чи Одері. І платитимуть своїми життями тоді не тільки українці. Тому набагато раціональніше допомогти Україні. Це повинні усвідомити і в Європі, і в Північній Америці. Російсько-українську війну неможливо розв’язати дипломатичними засобами. Важко вести діалог з партнером, який не визнає твого існування.

Рустем ЖАНГОЖА, доктор історичних наук, професор:
- Щоб змінити своє майбутнє, потрібно переглянути минуле. Нав’язана нам історія робить нас рабами. Українці повинні розуміти: це не просто українська проблема, це - відповідальність. На нас сьогодні дивляться сусіди з пострадянського простору. Наш успіх - це допомога людей, які мислять так само, як ми. Я близько десяти років на різних конференціях казав історикам: «Займіться Волинською трагедією». Віддавати цю проблему на розсуд інших держав небезпечно. А згодом сталося так, що звинуватили у всьому Україну. Але в цій трагедії винен Радянський Союз, адже Україна не була тоді самостійним суб’єктом.

Марія БАЗЕЛЮК, заслужений журналіст Украї­ни, головний редактор журналу «Свобода народам»:
- Росія ніколи не приховувала, що планує забрати Крим. Мене проймає сором, коли спілкуюсь з колегами за АБН, і вони запитують, як ми могли без жодного пострілу здати Крим. Якось я одному старому бандерівцю, який вже давно не проживає в Україні, поставила запитання: «Як би він та його побратими зреагували на російську агресію за часів УПА?» Він відповів, що за добу чотири сотні повстанців вже були б на підступах до Криму. А на півострові їх чекали б кримськотатарські побратими.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити