Вважає театральний режисер Василь Гізун

Учасники театральної студії “Кажан”, у першому ряду справа - Василь Гізун.

У Здолбунові поступово відроджується театр. І чимало для цього роблять керівник театральної студії БКЦ «Кажан» Василь Гізун та її учасники. На вистави студії приходить все більше глядачів, є уже й постійні прихильники. Та й самі актори щораз удосконалюють рівень своєї творчої майстерності.
Напередодні Міжнародного дня театру, який відзначається 27 березня, Василь Гізун розповів про особливості театральної роботи, про успіхи й плани студійців.

- Пане Василю, що Вас привело до театру?
- З дитинства мене тягнуло до сцени. Ще школярем брав участь в оглядах художньої самодіяльності у сільському будинку культури, зай­мав призові місця. Я родом з села Понора Славутського району Хмельницької області. Свого часу мав направлення на навчання до Києва та Рівного. Але часи тоді були складними, тож вчився на культуролога у Рівненському державному гуманітарному університеті. Паралельно здобував режисерську освіту заочно.


- А чи реально здобути цю професію, не відвідуючи лекцій у виші?
- Режисура - фах, де найважливішим є саме досвід. Можна десять років навчатися на стаціонарі і не досягти рівня, відповідного тому, коли здобуваєш професію заочно і одночасно працюєш. До того ж між сесіями я відвідував і стаціонар, брав участь у виставах інших курсів.
- Ви вже встигли поставити близько десяти вистав. Чи є серед них та, що особ­лива для Вас?
- Кожна вистава для мене особлива, адже це колосальна праця акторів та режисера, це емоції, які в неї вкладаєш. Роботи - наче діти, виростають з маленького. Тому виділити одну важко.
- У Здолбунові Ви працюєте в театральній студії «Кажан» будинку культури цементників. Але є ще й інші проекти…
- Так, паралельно працюю в Рівненському міському Палаці дітей та молоді, обіймаю посаду культорганізатора та педагога театру «Від ліхтаря».
Актори аматорського театру завжди приходять на репетиції із задоволенням. Приходять, щоб відпочити, розвіятись, спілкуватись, віднайти щось цікаве, своє. Якщо чесно, не вимагаю від учасників студії високого професійного рівня, адже розумію, він досягається поступово. Хоча іноді непрофесійні актори грають навіть потужніше, аніж професіонали. Можливо, тому, що не «заштамповані» - не мають певних обов’язків перед театром, не отримують зарплатні.
- Як можна розкрити у комусь акторський талант?
- Пропоную спробувати себе в одній ролі, іншій, і аматор починає розкриватися. Головне - його бажання.
- То виходить, що акторами можуть стати всі?
- Знаєте, не дарма Шекспір сказав: «Весь світ театр, а люди в ньому - актори». Кожен з нас у житті грає роль. Але на сцену це перенести важко. У більшості людей багато комплексів, певних внутрішніх перепон. Професійні актори над їх подоланням починають працювати ще під час навчання, аматори - на репетиціях. І поступово розкривається кожен. Тому акторами можуть бути усі.
- Розкажіть детальніше про здолбунівських театралів. З чого розпочався «Кажан»?
- Ідея створити театральну студію в БКЦ виникла давно. Спочатку це була дитяча студія. Я набрав діток, ми з ними працювали. Згодом передав цю студію іншому керівникові, а сам розпочав набір дорослих до нової. Спочатку було два учасники, згодом нас стало вже набагато більше. Зараз студійців 17. До цього у Здолбунові, напевно, років з тридцять не було молодіжного театру.
- Звідки така незвична назва - «Кажан»?
- Ми довго думали над назвою. Були різні пропозиції - і оригінальні, і банальні. Навіть голосували в Інтернеті, але до спільного «знаменника» ніяк не могли дійти. А якось репетирували в глядацькій залі БКЦ і випадково помітили на стіні чорну пляму. Придивились, а то - кажан. Не зрозуміло, звідки він там узявся. Ми його зняли, сфотографували. І гуртом вирішили назвати наш театр саме так. Потім разом з Юрієм Журавлем, фронтменом гурту «OtVinta», розробили і логотип.
- Люди яких професій відвідують студію?
- Це і студенти, і держслужбовці, як от заступник голови райдержадміністрації чи співробітник відділу управління соцзахисту населення, працівники банку та ПАТ «Волинь-Цемент». Є навіть мама, яка зараз у відпустці по догляду за дитиною.
- А як обираєте акторів на роль?
- Коли матеріал готовий, збираємось і разом вирішуємо, хто на яку роль найкраще підходить. У нашому колективі творча атмосфера. Актори і змагаються між собою, і підтримують один одного. Адже всі працюють на якість.
- Звідки сценічні костюми та реквізит?
- Поки що ставимо вистави із сучасного життя, тож актори підбирають усе самостійно... Те саме й з реквізитом. Підтримує і будинок культури цементників, ось нещодавно придбали новий чорний одяг сцени, маємо хороше світло- та звуко­обладнання...
- А сценарії для постановок як відбираєте?
- Ставимо п’єси професійних драматургів. Ми - специфічний театр, не маємо на меті заробляти гроші, тому проблем не виникає. Я зав­жди зв’язувався з авторами – скажімо, з Сергієнком, Жерєбцовим, Ірванцем… У них немає жодних претензій щодо використання їхньої інтелектуальної власності. Адже “Кажан” - аматорський колектив.
- Скільки триває підготовка вистави?
- По-різному. Все залежить від зайнятості акторів, часто у багатьох не виходить в силу певних обставин відвідувати репетиції. Буває, що три місяці готуємо виставу, а буває, що й півроку. Проте за два роки ми зуміли поставити чотири спектаклі. Це досить-таки непогано для аматорського театру. Але хочеться працювати ще.
- У яких містах гастролювали?
- Ми співпрацюємо з театром «Сонях», що в Рівному, з нетішинським театром-студією «Маски». Збираємося в Острог. Вони також до нас приїжджають. А зустрічають нас дуже привітно.
- Вочевидь, і планів на майбутнє у студії багато?
- Якраз шукаємо щось нове для постановки. Хочемо до літа поставити наступну виставу. Також мріємо запросити до нас інших режисерів. Плануємо співпрацю з іншими театрами. Чекаємо у себе рівненський аматорський театр «Сонях». Сподіваюсь, що цьогоріч восени візьмемо участь у театральному фестивалі «ЛіхтАрт», який відбудеться уже вдев’яте. Учасниками цього фестивалю є колективи не лише з України, а й з Польщі, Словаччини, Білорусії, Литви.
Тож планів у нас багато. А я принагідно вітаю усіх прихильників мистецтва з Міжнародним днем театру та запрошую відвідати приурочену до цього свята фотовиставку-інсталяцію, яка діє у БКЦ.
Записала Ірина САМЧУК.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити