Ці слова стали своєрідним лейтмотивом урочистостей,

які відбулися минулої неділі у Глинську з нагоди 525-річчя села

 

 

До свята готувалися ретельно і усі гуртом. Може, не стільки для гостей, скільки для самих себе спробували, віддаючи шану непростому минулому села, перекинути своєрідний місток у сьогодення, теж сповнене суперечностей. Але від цього не менш дороге, рідне і близьке сьогоднішнім глинчанам.
Під час урочистостей було все, як і годиться: традиційний хліб на вишитому рушникові, щирі вітання сільського голови І. Й. Гром’як та гостей - голови районної ради В. О. Тимощука, першого заступника голови РДА І. В. Бандюка, депутата районної ради В. М. Дрозда, заступника голови районної організації УНП В. С. Турчина. Грамотами райдержадміністрації та районної ради нагороджено секретаря сільської ради М. Д. Івашин, завідуючу ДНЗ “Сонечко” В. І. Вишневську, директора ЗОШ І-ІІІ ст. В. В. Цибульську, головного лікаря амбулаторії загальної практики сімейної медицини М. А. Петровського, жительок села З. С. Салько та Л. О. Козак-Омелько. Подяки за вагомий внесок у розбудову місцевої територіальної громади була удостоєна і сільський голова І. Й. Гром’як. Того дня звучало чимало щирих слів на адресу сельчан, побажань міцного здоров’я, гарного настрою, добробуту, здійснення задумів і сподівань. А ще - аби сьогоднішні покоління глинчан шанували своє минуле, більш ніж півтисячолітню історію села.


Доволі непростою, сповненою протиріч була вона. Про це йшлося на презентації історико-краєзнавчого нарису “Історична розвідка давнього, пізнішого і недалекого минулого села Глинськ”, автором якого є, на жаль, вже покійний Леонід Микитович Мазурець. Він не був професійним істориком, проте, зібравши багатющий матеріал, зумів показати історію села від найдавніших часів до сьогодення. Він любив своє село, дорогий його серцю та його землякам край, залишивши нащадкам історичний літопис життя їхніх дідів та прадідів.
Про це говорили під час презентації книги її видавець Олег Зень, редактор рівненської газети “Сім днів”, дослідник історії Олег Тищенко, краєзнавець Володимир Борщевич.
-Батько шкодував, що молодь забуває минуле свого краю, - сказав, виступаючи перед глинчанами та гостями села, син Л. М. Мазурця Петро Леонідович (на фото вгорі). - Вона вивчає різну історію, та не вчить історії свого села, краю. Батько хотів, щоб кожен глинчанин написав історію своєї родини, а все разом це стало повним літописом села, завдяки якому діти і онуки могли б краще пізнавати історію нашого краю.

 


Про те, як готувалась книга до друку, як вдалося віднайти небайдужих до цієї справи людей, розповіла керівник глинської громади. Цей історичний літопис видано за сприяння Здолбунівських райдержадміністрації та районної ради, компанії “Дакор”, жителів села О. В. Мізери, О. В. Поляка та рівненчанина С. П. Якубовського.

 


Важко переоцінити доробок Л. М. Мазурця, якого назвав Глинським Нестором директор Рівненського обласного краєзнавчого музею ім. В. Г. Короленка Олександр Булига. Його робота стане поштовхом для нових досліджень. На думку сельчанки Г. Ф. Зінчук, варто було б доповнити цю роботу розповіддю про не менш славне сьогодення села, повнішою мала б бути розповідь про життя за часів радянської влади, в період Великої Вітчизняної війни тощо.

 


Життя не стоїть на місці. Тож глинчани спільно продовжуватимуть справу, розпочату своїм земляком, і з часом напишуть широку історію свого села, своєї малої Батьківщини, якою пишатимуться самі, їх діти, внуки, прийдешні покоління.
А свято тривало. Його учасники жваво обговорювали експонати виставки вишиванок “Мої безсонні ночі…”, автором яких є секретар сільської ради М. Д. Івашин. Захоплення викликали і роботи творчого тандему сім’ї Козак-Омелько. Дружина – Любов Олексіївна – художник і літератор. До речі, бажаючі могли ознайомитися з творчою збірочкою поетеси “Формула щастя”. У чоловіка - Степана Олексійовича – вчителя фізкультури школи своє захоплення – виконує роботи по дереву.
А скільки співаків, танцюристів, гумористів є серед глинчан! І серед школярів, і серед дорослих! Далеко за межами села лине спів місцевої “Калиноньки”. А той факт, що цьогоріч команда КДК Глинської сільської ради стала абсолютним переможцем у заключному турі фестивалю, говорить сам за себе. В день свята села вдячні глядачі мали змогу ще раз переконатися в талантах своїх односельців, переглянувши у місцевому будинку культури художню програму “Село моє – моя колиска…”
Активну участь у підготовці до святкування 525- річчя с. Глинськ взяли спонсори. Щирі слова подяки висловила того дня сільський голова компанії “Дакор”, райспоживспілці, приватним підприємцям та керівникам фермерських господарств А. Є. Мазурець,
С. М. Свірчук, М. М. Свірчуку, О. В. Болотнюку, І. Д. Кравчуку, В. Д. Селецькому, В. В. Назаревичу, жителю села М. С. Скрипчуку.
Закінчити ж свою розповідь мені хочеться словами із книги Леоніда Мазурця: “Живе, трудиться, молодіє, чутливо вслухаючись у ритм сьогодення, древнє село Глинськ із його працьовитими людьми”.
Тамара ОКРУШКО.
На знімках: фрагменти свята.
Фото автора.

Comments are now closed for this entry