Їх виступ на літній сцені міського гідропарку в рамках програми цьогорічного відзначення Дня молоді своїм драйвом, яскравістю й ризикованістю вразив різновікову аудиторію глядачів. Дивуючись, з якою вправністю хлопці виконують складні трюки, їм із захопленням аплодували всі. Але, як виявилось, тренуються вони зовсім не заради того, аби при нагоді вихвалятись своїм вмінням.

 

Сьогодні у гурті трейсерів, а так називають тих, чиє захоплення паркур – спортивна дисципліна зі швидкісного подолання перешкод, близько двадцяти здолбунівських хлопчаків віком від 10 до 18 років. Разом вони займаються менше як півроку, але вже досягли неабиякої майстерності. А починали все два юнаки-етузіасти, тезки – Сергій Тирак і Сергій Кабацький – два роки тому. За цей час теж мали певні успіхи, знайшли однодумців з інших міст. Дует двох Сергіїв знають не лише у нашому місті. Вони брали участь у Всеукраїнському фестивалі паркуру у м. Харків, фестивалі “Студентська весна” у м. Рівне, готуються до нових виступів.  
- Цей спорт - насамперед можливість самовдосконалення, покращення фізичного стану, саморозвитку, адже в паркурі поєднані гімнастика і легка атлетика, бойові мистецтва і білдерінг (лазіння по стінах), - розповідає Сергій Тирак. - Для занять паркуром необхідні гармонія тіла і духу, тому паління, наркотики, алкоголь – не для нас, ми за здоровий спосіб життя. Цьому навчаємо і молодших товаришів.
- Прекрасно розуміючи, що займаємось спортом, який має високий ризик травматизму, тренуючи хлопчаків, не дозволяємо їм виконувати надто складних стрибків чи інших вправ, на простих - страхуємо. Їх батьки про ці заняття знають і не проти, бо впевнені, що у цей час їх діти не роблять нічого поганого, - продовжує Сергій Кабацький.
Щотижня гурт трейсерів на “Вісімці”, на стадіоні ”Колос” збирається для тренувань. Після обов’язкової розминки хлопці довго відпрацьовують кожен елемент. Займаються за власним бажанням і, за їх словами, без підтримки від будь-яких спортивних структур. Це той випадок, коли діти проявили ініціативу, випередивши дорослих. І все ж, на мою думку, останнім варто було б звернути на хлопців увагу і допомогти. Бо їх тренування, щоб відбуватися без ризику для життя, потребують відповідних місця і матеріального забезпечення, і все ж таки своєрідної “страховки” досвідом.  
Ольга ЯКУБЧИК. 
Фото автора.

Comments are now closed for this entry