Як відомо, у виробництві електричної енергії в Україні переважно беруть участь три види електростанцій - гідроелектростанції (ГЕС), теплові електростанції (ТЕС) і атомні електростанції (АЕС). Менше всього електроенергії виробляють ГЕС - не так багато у нас повноводних річок, можна сказати, що цей ресурс для енергетики обмежений тими генеруючими потужностями, які на сьогодні є. І працюють ГЕС, як правило, в так званому «піковому» режимі, тобто імпульсивно, для компенсації піків навантажень, які складаються в добовому вжитку електроенергії в країні двічі - вранці та ввечері.
Тому сьогодні доводиться вибирати між ТЕС і АЕС - на що необхідно зробити ставку сьогодні, щоб завтра у нас була електрика - стабільно і за прийнятною вартістю.
Противники будівництва нових атомних енергоблоків приводять наступні цифри - якщо в Україні скрізь впровадити енергозбереження, це призведе до зниження енергоспоживання, еквівалентного виробітку одного-двох атомних енергоблоків потужністю 1000 МВт. Поза сумнівом, треба розвивати і енергозбереження, хоч би для того, щоб ефективно використовувати органічне і ядерне паливо, запаси якого обмежені. Але треба розуміти і інше - сьогодні більшість атомних і теплових енергоблоків виробили ресурс більш, ніж на 50 %. За прогнозами, з п'ятнадцяти енергоблоків АЕС в Україні до 2030 року залишаться в строю лише чотири, а інші будуть закриті у зв'язку з відпрацюванням ресурсу. Враховуючи той факт, що будівництво нового енергоблока триває як мінімум п'ять-сім років, стає зрозуміло, що і енергозбереження не врятує нас від «енергетичного голоду». Необхідне будівництво нових енергогенеруючих потужностей. Але знову питання - яких? Так усе-таки ТЕС чи АЕС?
Переважна більшість людей вважає, що ТЕС менш небезпечні для здоров'я населення, ніж АЕС. Але насправді це не так. При дотриманні меж і умов безпечної експлуатації енергоблок АЕС потужністю 1000 МВт не впливає негативно на довкілля. Енергоблок ТЕС такої ж потужності споживає за добу 12000 тонн вугілля, а це три-чотири залізничні ешелони з вугіллям. При цьому в атмосферу викидається величезна кількість диму і... радіоактивних речовин у складі шлаку і золи, які залишаються після згорання вугілля.
Інший аспект порівняння АЕС і ТЕС - кон'юнктура цін на енергоносії. Зрозуміло, що з часом ціни на органічне паливо - нафту, вугілля, газ - будуть лише зростати. Разом із зростанням цін зростає невпевненість в надійності поставок. Органічне паливо на ТЕС треба підвозити постійно, і в значних кількостях. Як наголошувалося вище, для забезпечення роботи одного енергоблока ТЕС потужністю 1000 МВт, необхідно три-чотири залізничних ешелони з вугіллям в день. Для роботи енергоблока АЕС такої ж потужності потрібне одне завантаження ядерного палива в рік загальною вагою близько 90 тонн. Ці обставини дозволяють розглядати атомні електростанції як надійніші, в порівнянні з тепловими електростанціями, джерела електроенергії.
Собівартість електроенергії в Україні, виробленої на АЕС, у два раза нижча, ніж продукованої на ТЕС, і у десять разів нижча, ніж на вітроелектростанції. Якщо закрити всі АЕС і замінити їх ТЕС, вартість електроенергії для споживачів зросте досить відчутно внаслідок відсутності «атомної» складової в ціноутворенні.
Чимало зараз розмов довкола рішення уряду Німеччини про поступове закриття АЕС до 2022 року. Мовляв, ми що, гірші за них? Може, і нам треба прийняти таке ж рішення і закрити АЕС і в Україні? Щоб відповісти на це питання, необхідно зрозуміти, що енергетична стратегія кожної окремо взятої країни визначається історичними, економічними, політичними аспектами.
Розвиток атомної енергетики у нашій країні має історичні передумови. В Україні після розвалу СРСР залишився солідний «ядерний спадок» - третина від всіх атомних енергоблоків колишнього Союзу. Україна входить в десятку країн, що мають запаси природного урану. В Україні є також родовища цирконію, необхідного для виготовлення паливних збірок для АЕС. В Україні виробляється величезна кількість устаткування для АЕС - турбіни, насоси, апаратура систем контролю. За роки незалежності українські АЕС вийшли на світовий рівень з безпеки. У нас створена одна з кращих в світі систем підготовки персоналу для АЕС. Сумний досвід Чорнобиля спонукає українських атомників до постійного вдосконалення роботи АЕС.
Енергоблоки № 3 і № 4 проекту В-392Б, які планують побудувати на Хмельницькій АЕС, будуть оснащені корпусними реакторами з водою під тиском. Вони належать до типу реакторів, які пройшли випробування часом. За 50 років експлуатації сотень енергоблоків з реакторами такого типу не було жодної аварії з виходом радіоактивності в довкілля, включаючи відому аварію в 1979 році на американській АЕС «Три Майл Айленд». Треба відзначити, що хоча аварійний енергоблок АЕС «Три Майл Айленд» був того ж типу, що і енергоблоки ХАЕС, що будуються, він був менш надійний, оскільки на ньому були відсутні додаткові системи безпеки, якими обладнають енергоблоки № 3 і № 4 ХАЕС. Проте концепція внутрішньої самозахищенності, закладена в конструкції водо-водяного реактора під тиском, дозволила запобігти виходу радіоактивних речовин в довкілля. Правильність вибору двоконтурних водо-водяних реакторів під тиском для добудови ХАЕС ще раз підтвердила аварія на АЕС «Фукусіма» в Японії, що сталася на досить застарілих і далеких від досконалості одноконтурних киплячих реакторах початку сімдесятих років.
Будівництво енергоблоків на Хмельницькій АЕС дасть новий імпульс розвитку регіону, з'являться нові робочі місця, 10 відсотків від суми капітальних витрат на будівництво піде до місцевих бюджетів
30-кілометрової зони. Один відсоток прибутку від роботи нових енергоблоків також спрямовується для вирішення проблем і облаштування прилеглих міст і сіл.
Там, де атомна енергетика - там і високий рівень інтелекту професіоналів, а значить, перспективи зростання і розвитку.
Сьогодні треба робити вибір. Виважений, обгрунтований науковий розрахунок говорить про те, що треба розвивати атомну енергетику, будувати нові енергоблоки, щоб компенсувати виведення з експлуатації старих. Щоб не дати виробництву електроенергії в Україні знизитися нижче від рівня її вжитку.
І лише емоції не дають спокою, до того ж до Чорнобильської трагедії додалася «Фукусіма». Тому вибір не простий. Але, якщо зараз його не зробити, то вже через 10-15 років доведеться миритися з відключенням електроенергії в містах і селах, як це вже було наприкінці дев'яностих. Адже енергія не береться нізвідки. Її треба виробляти. Щоб функціонував транспорт, працювали підприємства і горіло світло в будинках, потрібна електрика, яку може дати мирний атом.
Вадим ТАРИКІН,
начальник відділу підготовки
оперативного персоналу НТЦ ВП “ХАЕС”.
