Сьогодні наша молодь в усьому хоче бути незалежною, без зайвої опіки з боку старших - батьків і вчителів. Та іноді ця незалежність обертається небезпекою для оточуючих, штовхає молодь у прірву злочину. І, як правило, платять за все це батьки, платять і діти, які страждають від байдужості й бездоглядності, відсутності справжнього виховання і батьківської опіки.      Цей випадок трапився в одній із сільських шкіл нашого району. Другокласниця Маринка з подружкою поверталися з їдальні. Радісні й збуджені поспішали до свого класу. Але зненацька їм дорогу перегородив старшокласник. Недовго думаючи, він рукою вдарив Маринку по шиї, зухвало глузуючи і сміючись. Зіщуленим зайченям побігла дівчинка до класу. Опустивши на парту голівку, цілий урок гірко плакала. Нікому не наважувалась говорити про кривдника. Мовчала про болі в шиї та хребті. З цим вчителька і відправила її додому. Цілу ніч бідолашна не могла заснути. Вранці мати відвела її до лікарні. Згодом медики встановили, що в дівчинки забій шийного відділу хребта та струс спинного мозку. Вже у травматології наділи Марині шийний корсет і призначили інтенсивний курс лікування. Довелося звертатися і до нейрохірургічного відділення Рівненської центральної міської лікарні. В стаціонарі отримувала призначені їй процедури.
     Другого дня в дівчинки відмовили ноги, терпли руки, сильно болів хребет, на шиї “виросла гулька”. Занепокоїлась уся родина. Неповнолітній кривдник та його батьки, як кажуть, ні пари з вуст. Хоч би вибачилися, поспівчували…
     Мати Марини звернулася в редакцію газети з листом, в якому з материнським болем розповіла про цей випадок. Безумовно, лікарі зробили і роблять все можливе, аби Маринка швидше стала здоровою.
     А висновок з цієї неприємної історії з шкільного життя один: будь-яка безглузда витівка учня може обернутись плачевним результатом. І не тільки… Ще довго шукатимуть винних, ще довго обливатимуть брудом і косо дивитимуться один на одного батьки постраждалої і кривдника. Ще довго не гоїтиметься рана на серці матері і дочки.
     З етичних міркувань не називаємо справжніх імен учасників цієї прикрої історії, школи і населеного пункту. А як розгортатимуться події далі – покаже час. Керівник школи побоявся прокоментувати цю подію, тож нехай це залишиться на його совісті. До речі, як подейкують в селі, отой старшокласник часто простягає руки до молодших школярів.
Євген Шилан, 
член НСЖУ.


Comments are now closed for this entry