Митець, філософ, педагог…

Інтерв’ю з Юріем Бржечком.

Кор.: - Кажуть, що поетів надихає Муза. Чи є вона у вас?
Ю. Б.: - У поетів дійсно є своя Муза. Часто вона обирає якийсь жіночий образ і вправно втілюється у нього. Протягом же творчого процесу Муза полюбляє змінювати своє втілення. Часто для цього достатньо одного поруху руки чи незвичайного погляду… І тоді Муза починає подавати свої сигнали, зрозумілі лише поетові.
Кор.: - То, виходить, вас багато хто надихав на вірші і у вас була не одна Муза?
Ю. Б.: - Надихати можуть багато. Однак в житті поета важливо зустріти свою головну Музу…


Кор.: - І ви зустріли її?
Ю. Б.: - Звичайно. Вона виступала на театральній сцені, і в куточку її очей я раптом побачив іскринку неземного блиску! Згодом я написав пісню «Дві долі», де про це було сказано такими словами:
Очі, очі, блиск очей,
Серед всіх моїх ночей,
Як у храмі в пізній час,
Де горить одна свіча.
Кор.: - Ми знаємо, що ця пісня присвячена вашій дружині.
Ю. Б.: - Безперечно. Адже саме про неї я вів свою мову.
Кор.: - Юрію Ростиславовичу, у вас досить незвичне прізвище. Хто ви за походженням?
Ю. Б.: - За походженням я чех. Однак своєю Батьківщиною вважаю рідну Україну.
Кор.: - А чи доводилось вам бувати в Чехії?
Ю. Б.: - На жаль, ні. Однак, я - людина, котра полюбляє сидіти на одному місці, бо переконаний, що все найголовніше знаходиться всередині у людини. Я давно вже сповідую заклик Христа: «Не ходіть і не ганяйтеся!» Тим не менш, про Чехію я думаю, і в мене навіть про неї склались такі рядки:
Так болить, так сниться мені Чехія,
Став усе сприймати я, мов чех.
В світ пішов, і в світі цім хай щезну я, –
Ти навіки Ноїв мій Ковчег!
Кор.: - Вас часто називають то психологом, то філософом, то бардом… Ким ви є насправді?
Ю. Б.: - Ким є людина насправді – це потребує ґрунтовної відповіді.
Кор.: - А якщо без філософії?
Ю. Б.: - Без філософії дуже важко жити у цьому світі. Але відповідаю на ваше запитання. Я - людина багатогранна. Є в мене ряд поетичних збірок, декілька драматичних творів, проводжу літературно-мистецькі дослідження, створюю філософські трактати, штудії релігійного характеру, пишу пісні, гуморески, тощо.
Кор.: - І вся ця ваша робота чимось, мабуть, відзначена?
Ю. Б.: - Ви маєте на увазі якісь нагороди, регалії?
Кор.: - Чому б і ні?
Ю. Б.: - Мабуть, це слушне запитання. Але воно не до мене. Мені вистачає і того, що мої дослідницькі роботи були опубліковані в престижних київських журналах, що я видав декілька збірок віршів (українською та російською мовами), що пишу свої пісні та створюю тексти для інших гуртів.
Кор.: - Але ж при цьому ви не член Національної Спілки письменників України?
Ю. Б.: - Розумієте, ми живемо у той час, де у кожного свої розклади. Час покаже, хто чого вартий. Адже ви знаєте, який безлад зараз діється з сучасною українською літературою. Цим процесом зараз рухає піар та зв’язки. Отже краще зараз справжньому митцеві жити за визначенням видатної Ліни Костенко: «Митцю не треба нагород - його судьба нагородила».
Кор.: - Гаразд. Отож, за покликанням ви – митець, а за професійною приналежністю – керівник літературної студії «Зорецвіт» Здолбунівського міського центру творчості дітей та юнацтва. Як давно ви працюєте у цьому закладі?
Ю. Б.: - У цьому році в пору відзначити своєрідний ювілей. Адже півтора десятка років я працюю з обдарованою молоддю. І це для мене значна частина мого життя.
Кор.: - Чи запам’ятався вам хтось з ваших вихованців?
Ю. Б.: - Звичайно. Насамперед в моїй пам’яті залишаються ті, хто спромігся написати власну книжку. В моїй уяві тут постають три творчі особистості: Надія Новицька (2 збірки), Світлана Гірняк (збірка «Душа») та Анна Юрчук («Замок кохання»). Поряд з ними завжди залишиться в пам’яті феєрична Надія Солтис, неповторна Алла Бутенко, котра по праву отримала звання ветерана літстудії, також Оля Гень, що неповторно грала образ Музи, Поліна Варивода - незмінна Міс осені, талановитий бард Лариса Браток і багато-багато інших.
Кор.: - А як у вас складаються стосунки з новим поколінням ваших вихованців?
Ю. Б.: - Скажу так: непросто. З кожним наступним поколінням працюється все важче. Гадаю, що це пов’язано з новітніми технологіями, складними умовами сучасного життя. Дуже помітно, як з кожним роком втрачається у підлітків культура, такт, вихованість. Однак моя задача й полягає в тому, щоб ненав’язливо спрямувати їх енергію у потрібний напрямок.
Кор.: - І насамкінець, що б ви побажали своїм рідним, вихованцям, колегам у цьому новому році Кролика та Зайця.
Ю. Б.: - Побажаю, як завжди, віршами:
У рік пухнастих цих звіряток
Бажаю вам тепла багато,
Щоб на полях зростало густо,
А в гаманцях була – «капуста»!
Розмову вели літстудійки «Зорецвіту»
Людмила ОГОРОДНИК  та Світлана МОРОЗ. 

 

Comments are now closed for this entry