Різне

З 1 вересня на Здолбунівщині в рамках запровадженої інклюзивної освіти навчатимуться десять дітей з особливими потребами

Діти, які раніше були ізольовані від суспільства (йдеться передусім про дітей з інвалідністю) за новим освітнім законодавством навчатимуться разом зі здоровими дітьми в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно – в державних та комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Тобто, в нашій освіті появився новий напрямок – інклюзивна освіта.

У Здолбунові та Здолбунівському районі з 1-го вересня 2018 року інклюзивні класи запрацюють у п’яти освітніх закладах. В них навчатимуться десять дітей з особливими потребами. Зокрема, готуються класи для навчання таких дітей у Здолбунівських загальноосвітніх школах №1, №3, №5, Ступнівському та Гільчанському навчально-виховних комплексах. Надалі планується збільшення кількості таких класів. Що ж це таке оте «інклюзивне навчання»?
У класі серед звичайних дітей будуть і такі, які навчатимуться трішки по-іншому – за допомогою шрифту Брайля чи з використанням слухового апарата. І ці діти не повинні бути відокремленими від інших дітей.

Двадцять шостого квітня цього року міністр оборони України генерал армії України Степан Полторак затвердив «План створення на базі військових комісаріатів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки».
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦКСП) – структура органів місцевого військового управління України, покликана замінити собою радянську систему військових комісаріатів. Згодом, за результатами експериментального розгортання, досвід повинен поширитися на всю структуру військових комісаріатів України й змінити її.
Рівненська область в числі чотирьох областей України, які першими створять ТЦКСП. У Здолбунівському районному військовому комісаріаті станом на 20 червня тривають роботи щодо підготовки приміщень до нового формату роботи.

В області визначилися, які дороги місцевого значення ремонтуватимуть на Рівненщині цьогоріч. Відповідне розпорядження підписав голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко.

Рівненщина отримала на ремонт доріг з Державного дорожнього фонду рекордну суму – 281 мільйон гривень. Гроші пропорційно розподілили між районами відповідно до протяжності дорожнього полотна, повідомляють в Рівненській ОДА.
Цьогоріч область береться відновлювати обласні та районні дороги, сполучення між населеними пунктами, під'їзди до сіл і навіть хуторів. Як зазначив Олексій Муляренко, таких доріг понад три тисячі кілометрів. Єдиною вимогою для будівництва була наявність проектно-кошторисної документації, а для комунальних доріг – ще і співфінансування з місцевого бюджету.
Так, понад 177 мільйонів гривень спрямують на будівництво та реконструкцію автошляхів місцевого значення, ще 54 мільйони – на ремонт вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах області. Ще 50 мільйонів піде на експлуатацію та утримання дорожнього полотна. Загалом відремонтують 116 об'єктів місцевих доріг. Цьогоріч керівництво області планує залучити на дороги близько мільярда гривень з різних джерел фінансування.

Складно повірити, проте вода з колодязя може бути шкідливою. А все через забруднення грунтових вод. Особливо небезпечним є нітратне забруднення.

Як зазначають фахівці, з року в рік якість питної води погіршується через забруднення поверхневих водоносних горизонтів стічними водами від вигрібних ям, надвірних туалетів, відсутність санітарно-захисних зон біля джерел водопостачання, значним внесенням в грунт поблизу органічних і мінеральних добрив, тощо.
Така тенденція спостерігається і в нашому районі. Як розповіли у Здолбунівському районному лабораторному відділенні ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗ України», негативно впливають і природно-кліматичні умови останніх років, ріст середньорічних температур, зниження рівня грунтових вод.
Нітрати негативно впливають на організм людини. Тож коли вона вживає воду з перевищеним вмістом цієї речовини, вона ризикує власним здоров’ям.
У групу ризику входять люди похилого віку, ті, хто страждає на анемію, захворювання дихальної, серцево-судинної, ендокринної систем. Та особливо вразливими до впливу нітратів є маленькі діти до трьох років. При тривалому вживанні забрудненої нітратами води у них розвивається хронічна нітратна інтоксикація.
За останні роки почастішали випадки захворювання дітей на водно-нітратну метгемоглобінемію, що пов’язано із вживанням недоброякісної питної води з понаднормовим вмістом нітратів. Водно-нітратна метгемоглобінемія полягає у кисневому голодуванні тканин організму (гіпоксії), що розвивається внаслідок порушення транспортування кисню кров’ю.
Симптоми хвороби у дітей проявляються у вигляді посиніння ділянок навколо рота, на руках і стопах, тому цю хворобу називають «блакитний синдром немовлят». У дітей можуть бути блювання, діарея, значне слиноутворення. Гостре нітратне отруєння у немовлят у 7-10 % закінчується смертю.

Здолбунівчанин Віктор Голуб продовжує радувати нас новими здобутками на міжнародних конкурсах. Цього тижня стало відомо, що його роботи увійшли до сотні фіналістів конкурсу «BLACK SAILS» у Хорватії.
Кращих обирали серед 885 претендентів з 87 країн, які представили 2388 робіт на конкурс. Вітаємо нашого земляка із черговим досягненням!

У перші класи на Здолбунівщині цьогоріч піде максимально велике число дітей – їх вже У перші класи на Здолбунівщині цьогоріч піде максимально велике число дітей – їх вже понад 8 сотень. Заяви надходять ще. Буде відбір, але конкурсів не буде, - запевняють в освіті

Реформи в українському суспільстві не оминули й освітянську царину. Цьогоріч батьки майбутніх першокласників зіштовхнулися з новими правилами прийому до школи.
Згідно ухваленого у вересні 2017 року Закону «Про освіту» дитина має здобувати початкову освіту в найближчій до дому школі державної або комунальної власності.
Новий Закон «Про освіту» змінює не тільки підхід до навчання в початковій школі загалом, а й принципи зарахування дитини до першого класу. Мета такого ново­введення досить проста – позбавитися корупції, а саме: побороти «вступні внески», конкурси та «підготовчі курси» під час зарахування до першого класу, а також розвантажити школи та надати гарантований доступ до них всім, хто проживає у межах територіальної доступності. Більш того, для зарахування до першого класу не потрібна навіть присутність дитини при подачі заяви в школу. Право на першочергове зарахування матимуть не лише діти, котрі проживають в межах «розташування» відповідного навчального закладу, а й, до прикладу, рідні сестри і брати дітей, які вже є учнями/ученицями конкретної школи.

Чи не щодня, йдучи на роботу, проходжу попри пологовий будинок, з яким сусідить житлова територія. Помітивши знайому, гукаю їй «добридень». «Тихо…» – відповідає жінка, приклавши до губ палець. «Щось сталося?» – питаю. «Людина народжується…» – сказала Єва і показала в бік пологового будинку.
Ми дві старші жінки, котрі знають, що таке пологи, прикипівши до місця, перетворилися в слух і раптом ранкову тишу прорізав голосний жіночий крик: «А-а-а-а…» На мить припинився. Тоді повторився ще. Потім ще – голосніше, потужніше. А за мить пролунав інший крик – писклявий плач немовляти, яке спекотного червневого дня прийшло у цей світ. Народилася людина. Ми з Євою полегшено зітхнули, посміхнулися одна одній і вголос побажали незнайомій нам матері та її дитині здоров’я і щастя.

Уже традиційним для нашого центру творчості є захід, який організовує керівник зразкової студії естрадного співу Михайло Павлович Така. Він іще зовсім молодий керівник, але встиг проявити себе як активний організатор масових заходів та справжній поціновувач української пісні. Його вихованці Софія Омельчук, Каріна Мохначук, Вікторія Кальчук й інші не раз ставали не тільки лауреатами різноманітних районних, обласних, Всеукраїнських конкурсів, а й їх призерами. До прикладу, нещодавно Софія Омельчук і Каріна Мохначук на Всеукраїнському пісенному конкурсі в Києві посіли друге місце.

Наші літстудійці зав­жди готові порадувати свої­ми виступами школярів, відвідувачів бібліотек та ін. Залюбки відвідали учасники «Зорецвіту» й кілька заходів у книгозбірні БКЦ. Саме там відбувались незабутні літературно-мистецькі «здибанки», ініціатором котрих виступив режисер театральної студії «Кажан» Василь Гізун. У ході цих зустрічей літстудійці мали унікальну нагоду зустрітись з відомими у різних напрямках творчості особистостями. Наприклад, захоплено слухали голос заслуженого артиста України Олексія Заворотнього. Порадувала їх і група рівненьких гумористів, що прибула до Здолбунова на чолі з Юрієм Березою.

Активна група нашого центру творчості на чолі з його директором Ларисою Бондарчук завітала з концертною програмою на освітній соціально-медичний фестиваль «Дошлюбна підготовка молоді у сучасних форматах освіти», що відбувся у Рівненському базовому медичному коледжі.
На конференції вихованці Здолбунівського РЦТДЮ почерпнули багато корисної інформації. Доповіді там читали кандидати та доктори наук. Зокрема й директор медколеджу - професор Ростислав Сабадишин.

Триває творчо-просвітницька акція «На варті своєї держави», започаткована нашим закладом на старті нав­чального року. Вже відбулися зустрічі в Дерманській гімназії, Глинській ЗОШ, Мізоцькому ліцеї. На кожній з них відбувався обмін досвідом, господарі розповідали про історію свого села, селища, про героїв, які звідти родом. А наш творчий «десант» дарував присутнім змістовну концертну програму. Разом з вихованцями нашого закладу щораз приїздили й свідки нинішньої війни - боротьби України з агресором.

Вічний революцйонер -
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, -
Він живе, він ще не вмер.
Іван ФРАНКО

Україна - єдина, вільна, суверенна держава, сповнена героїзму. Сот­ні років, сотні перешкод, сотні намагань захопити. Але ми незламні, ми - українці.
Українець - той, хто відданий своїй рідній землі. Той, у чиєму серці палає любов до Батьківщини.
Доля України доволі нелегка. Як же довго ненька Батьківщина відстоювала свою свободу! Скільки має героїв, а разом з тим, яку безліч втрат. І все ж в один прекрасний день таки було проголошено незалежну державу - Україну.
Та не надто довго насолоджувалися ми волею. Не надто довго раділи життю під мирним небом. Лютий сепаратизм проник на територію держави. Один за одним віддані країні бійці, аби її захистити, покидали свої домівки. Спочатку ми думали: певно, швидко це закінчиться. Та ні - помилялись.

Мистецький захід, який вже декілька років поспіль на Здолбунівщині не проводився, знову ожив. «Дерманський світильник» – літературно-мистецьке свято, на якому збиралося чимало письменників не тільки з Рівненщини, а й інших куточків України, відбулося минулої неділі у Дермані Другій в оновленому форматі. Гостями заходу стали не тільки майстри слова, а й історики-науковці та прихильники туризму. Знайти для себе заняття змогли і найменші, ставши учасниками різноманітних майстер-класів.

Саме таке наповнення передбачили організато­ри краєзнавчого проекту «Дерманський світильник». А все тому, що хотіли зацікавити заходом якомога ширше коло людей. Тож вийшов «Дерманський світильник» не тільки мистецько-розважальним, а й науковим.
З’їжджатися до Дерманської гімназії, де і відбувся краєзнавчий проект, гості почали з самого ранку. Там на них вже чекали цікаві інсталяції та майстер-класи від народних умільців. Насамперед місцеве та районне керівництво разом із гостями поклали квіти до пам’ятного знаку на честь першої писемної згадки про Дермань, меморіальних дощок Уласу Самчуку та загиблому воїну Андрію Бріку.

 


Згодом учасники з різних регіонів Рівненщини та України реєструвалися для участі у науковій історико-краєзнавчій конференції «Дерманська та Мізоцька земля в українському та загальноєвропейському вимірі», а дітлахи тим часом вже «окупували» на дитячій галявині народних умільців Сніжану Король та Ірину Кухар. Там вони виплітали віночки та виготовляли інші вироби з природного матеріалу. Вирізували витинанки, а також розфарбовували розмальовки. Самі ж науковці перед стартом конференції відвідали на території навчального закладу музеї Уласа Самчука та Бориса Тена.

Це була феєрія українського колориту, справжнє свято української душі, захоплюючий спектакль, де важко розібратися, хто глядач, а хто артист. Неповторна атмосфера і національна самобутність справжньої української ярмарки у Здолбунові. Саме таким був заключний акорд концерту ансамблю народного танцю «Горлиця» Будинку культури цементників. «Браво!» «Молодці!» – лунали дружні вигуки під шалені оплески. «Невже це справді за один рік?» – здивовано прозвучало у залі.
І це дійсно так. Ансамбль народного танцю «Горлиця» створений минулого року. А вже нинішньої весни ансамбль, художнім керівником якого є Марина Грубая, відсвяткував свою першу річницю, завершивши традиційний сезон творчих звітів художніх колективів під назвою «Мистецька палітра – 2018». Це був надзвичайно плідний рік, адже за цей період створено сім прем’єрних номерів: «Як у нас на Україні», «Поліська полька», циганський танець «Колесо фортуни», «Танго», «А дівчина Горлиця», «Карапет», «Як колись давно на ярмарку в Здолбунові було» – у всіх цих танцювальних композиціях відчувається характер нашого народу, повнота його життя, неповторність його звичаїв і традицій, побуту і вірувань.

Поняття «здоровий глузд», як і те, що розумна мисляча людина має ним керуватися, усім зрозуміле. Проте, панове, погодьмося із тим, що насправді ми здебільшого здоровим глуздом не керуємося. А чим? – спитаєте. Соціальними стереотипами! – відповість вам будь-який психолог. І це справді так. Соціальні стереотипи, як шаблони мислення і поведінки людей, міцно вкорінюються в нашій свідомості і людина автоматично думає і діє так чи інакше.
До чого я все це веду? Щоб підкреслити відому істину: ніякі декларації чи навіть закони до змін у суспільстві не призведуть, поки не зміняться внутрішньо самі люди, не поміняються їхні стереотипи мислення й поведінки. Якщо ми звикли класти на прийомі в лікаря невеличкий хабарчик, а той лікар звик брати, то гадаєте, завтра вже цього не буде? Буде. І у лікаря, і у вчителя чи викладача, і у чиновника – скрізь.

З 15 травня у Здолбунові розпочато купальний сезон. Мешканці міста та його околиць цікавляться: а як же щодо дотримання санітарних вимог? Чи безпечно купатися у здолбунівських водоймах? Дослідженням цього питання займалася наш кореспондент Дарина Ковальчук.

Щодо безпечності самої води та грунту на прибережних пляжах. За результатами досліджень, проведених Здолбунівським районним лабораторним відділенням ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України» в травні поточного року, вода з поверхневих водойм, питних фонтанчиків, пісок з пляжів за мікробіологічними та паразитологічними показниками відповідають санітарним вимогам. За словами завідувача Здолбунівським районним лабораторним відділенням ДУ «Рівненський ОЛЦ МОЗ України» Наталія Будинко, моніторинг якості води поверхневих водойм та грунту в санкціонованих місцях масового відпочинку проводитиметься впродовж всього купального сезону.

Реалізовуючи політику уряду щодо підвищення соціальних стандартів та ефективності системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, Здолбунівське від­­ділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області створює всі необхідні умови для справедливого забезпечення потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання страховими виплатами.
На обліку у відділенні управління виконавчої дирекції Фонду у Рівненській області перебуває 217 потерпілих на виробництві та членів їхніх сімей.
Продовжуючи започатковану з 2012 року практику осучаснення щомісячних страхових виплат, відділення здійснило кілька підвищень страхових виплат відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6.12.2016 № 1774-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1053 „Про перерахування розміру страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та членам їх сімей”.

Цього четверга поблизу Здолбунівського районного будинку культури відбулася виставка озброєння, військової техніки, а також показові виступи бійців підрозділів спеціального призначення.
Захід зібрав чимало охочих оцінити військову міць нашої держави. Як зазначили організатори, таку виставку провели задля забезпечення заходів допризовної підготовки, військово-патріотичного виховання, формування у молоді патріотичної свідомості.
Фото Ірини САМЧУК.

Працівники Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді щотижня виїздять на села, де відвідують так звані проблемні чи неблагополучні родини. У кожній родині своя ситуація і сімейні конфлікти вирішуються по-різному. Ця реальна історія лише одна із сотень подібних. Може комусь вона допоможе в прийнятті рішення у своїй ситуації.

На що тільки не готова піти жінка заради збереження сім’ї та задля дітей! Звісно, з цього правила є чимало винятків, бо жінки бувають всякі, як зрештою й чоловіки. Проте психологи пояснюють, що коли будь-яка людина тривалий час перебуває в становищі, де її безупинно гноблять – б’ють і принижують, психологія жертви стає її єством, глибоко вкорінюється. Тож навіть коли така жінка і звертається за поміччю до інших людей чи до соціальних служб, це не означає, що вона пораду почує й до неї дослухається. У пригніченому стані людина стає безпорадною й не бачить виходу навіть у простій, як для стороннього ока, ситуації.

Того дня, коли дідусь Тимофій вибрався на маршрутку, щоб їхати на кладовище, погода була не вельми добра. Та це для нього не мало значення. Сил не мав, але його плани не мінялися – помаленьку йшов.

Коли придибав на зупинку, людей там було багато як ніколи. Усі кудись поспішали, а маршрутка затримувалася. Ті, що квапились на роботу, помітно нервували. Ходили сюди-туди, ніби це вплине на прибуття автотранспорту.
Аж ось очікуваний транспорт нарешті вигулькнув із-за рогу вулиці. Маршрутка повільно зупинилась, двері відчинились і лавина люду всією масою уперлась у двері машини. Бідного худорлявого дідуся Тимофія з паличкою виштовхнули геть, та ще хтось і кинув спересердя: «І куди ще цей старий преться? Сидів би вдома такої погоди!» Тож коли запхалися нарешті до салону авто всі, то під деревом залишився стояти лиш спертий на свій ціпок дідусь Тимофій. Він опинився за бортом не лише маршрутки, але й життя, яке його останнім часом добре побило. Тож дивився на завантаження маршрутки і на його очах появилися сльози. «Не поїду значить і сьогодні», – мовив сам до себе.

Минулої п’ятниці у Здолбунові до Міжнародного дня захисту дітей для найменших мешканців району влаштували справжнє свято з піснями, танцями, іграми, фейс-артом та розвагами від рятувальників.

Розпочалися заходи на площі поблизу Здолбунівського РБК. Тут зібралося з півтисячі жителів району. Розваги знайшли собі всі. Адже залюбки з дітьми відпочивали і їхні батьки.
Чи не найбільше і дорослих, і малих зацікавила пожежна техніка. Тож діти із захватом оглядали пожежну машину ззовні та зсередини, а їхні батьки фотографували своїх чад. Ще більше цікавості викликала розвага від місцевих рятувальників. Дітлахи залюбки «гасили пожежі», долали смуги перешкод та періодично влаштовували обливання.

До міжнародного Дня захисту дітей. Мама сонячної дитини розповіла, як не втрачати надії

Тетяна ЯРМОЛЮК з донькою Юлією.

Коли дев’ять років тому здолбунівчанка Тетяна Ярмолюк народила донечку, у пологовому їй не поспішали сповіщати новину про діагноз новонародженої. Адже тоді ще таких дітей боялися, не сприймали, намагалися вдати, що їх не існує. Проте нині про дітей із синдромом Дауна поширюється значно більше інформації. Вони починають ставати частиною соціуму, для них запроваджується інклюзивна освіта. Тетяна переконана, що цих діток не варто цуратися, адже вони – подарунок Небес.

«Коли я народила дитину, мені не сказали, що в неї синдром Дауна»

– Тетяно, поінформуйте, будь ласка наших читачів, що таке синдром Дауна. Яка особ­ливість діток із синдромом Дауна?
– Передусім хочу сказати, що синдром Дауна – це не вирок. Батьків шокує, коли вони чують про такий діагноз своєї дитини. Проте це не хвороба, це – патологія. Синдром вивів учений Джон Даун, а потім назвав його на свою честь. Синдром Дауна – це одна з форм хромосомної патології, при якій у 21-й парі є додаткова третя хромосома. Такі діти мають розумову відсталість. Називають їх ще сонячними за їхню доброту та світлість. Вони потребують любові. Обожнюють обійматися. Тому часто можуть підійти навіть до незнайомої людини, взяти її за руку й обійняти. Вони дружні, легко йдуть на контакт, тож їм дуже необхідне сімейне теп­ло. Дітям, яких виховує лише мама, дуже не вистачає батька. Не раз спостерігала, як такі дітки підходять до чоловіків, тягнуть їх за руки, привертають до себе увагу. А ще вони дуже справедливі. Якщо Юля побачить, що десь на вулиці мама чи тато б’ють свою дитину, навіть якщо та не має синдрому Дауна, то вона заступиться за неї. Не хоче, щоб хтось плакав. А коли бачить сльози, починає плакати також. Дуже співчутлива. Такі дітки не мають злості. Не ображаються, навіть якщо зробити зауваження.

 


Більшість таких дітей народжуються з недостатньою функцією щитовидки, страждають на повну або часткову втрату слуху, вади зору та хвороби серця. Майже всіх їх треба оперувати. Наша Юля вже пережила дві операції, у неї – патологія серця. А так дітки розвиваються нормально. Щоправда, коли дитина виростає, вона продовжує проявляти симпатію спонтанними обіймами чи поцілунками. Аби не виникало неприємних ситуацій, треба це контролювати.

Здаємо газету в друк. Цей день потребує від нас, працівників редакції, особливої зосередженості, уважності, зібраності. Тож у редакції панує особлива тиша. Той, хто дає команди, висловлює їх чітко й лаконічно. Той, хто їх виконує, мусить робити все швидко і якісно.
Хтось останній раз перечитує свою статтю. Редактори – головний і випусковий – перевіряють на наявність помилок усі готові до друку сторінки. Головний редактор, тримаючи в полі зору усі шпальти водночас, ще напружено думає про заголовок до передовиці. Відповідальний за рекламу звіряє вміст реклами на сторінці. А верстальник, що змушений переверстувати деякі шпальти, – не ремствує – така в нас робота.
Бувають у нашому журналістському житті й інші дні, сповнені зустрічей з різними людьми, цікавих інтерв’ю, відвідин найрізноманітніших заходів, круглих столів і прес-конференцій, а за цим розмаїттям неодмінно наступає час, коли усе це переосмислюєш, мудруєш над матеріалом у редакції, нерідко беручи матеріал додому й дописуючи тоді, коли твої домочадці вже повкладаються спати… Коли ж той матеріал – не один, тоді неодмінно заводиш будильник на п’яту ранку…

Стенд для афіші: порожній та з непофарбованою стійкою.

Всі публічні заходи – мітинги, концерти, конференції – стартують зі спортивної афіші. Саме з неї розпочинав кожен спортсмен свій шлях від глядача до спортсмена. Іншого методу залучення вболівальника до спорту просто не існує. Якщо вести мову про наше місто Здолбунів, то протягом останніх п’яти років спортивні вболівальники нашого міста постійно наголошували на недостатньому інформуванні населення про спортивні змагання та досягнення.

ТУМБА СТАДІОНУ Фото з сімейного архіву Пашинського В.А.

 

Наші місцеві керівники всіх рівнів нас вислуховували, кивали головою, але не робили нічого. Тож, геть розчарувавшись пустопорожніми обіцянками, я пішов шляхом волонтерів. Адже вони перші зрозуміли, що влада і народ живуть у двох різних вимірах. Народ – у реальному житті, а влада, з незначним винятком, – у «віртуальному», тільки з реальними офшорами і відкатами.
Пішов я на прийом до міського голови Здолбунова Ігоря Олександровича Ольшевського і попросив допомоги в обладнанні стендів для розміщення у місті спортивних афіш. Він зразу дав вказівку директору комунального підприємства і розпочалася робота. Було виготовлено п’ять стендів.
Їх розміщення планувалось в таких місцях: один – на розі стадіону «Локомотив», другий – при вході на залізничний міст, третій – при вході до центрального міського ринку, четвертий – при вході на ринок «Катеринівський», п’ятий – у селищі «цементників».

У зв’язку з випадком АЧС 28 травня 2018 року було проведено позапланове засідання ДНПК при райдержадміністрації, де ухвалили рішення, згідно з яким індивідуальне господарство у
с. Гільча Друга визначено як неблагополучний пункт (вогнище) АЧС. Зона захисту, тобто територія, яка безпосередньо межує з епізоотичним вогнищем, включає все село Гільча Друга та територію, що його оточує до межі наступних населених пунктів.
Зона спостереження (нагляду) розташована в таких межах: з північної сторони до початку м. Здолбунів; зі східної сторони до початку с. Михайлівка Острозького району; з південної сторони до закінчення с. Дермань Друга; із західної сторони до с. Уїздці включно; лісові та польові мисливські угіддя Здолбунівської ГО УТМР, ГО МРТ «Ліски» (села Кунин, Уїздці, Коршів, Клопіт, Гільча Перша, Йосипівка, Урвенна, Загребля, Залісся, Лідаво, В’юнівщина, Замлинок, Дермань Перша, Дермань Друга, Здовбиця, Новомильськ, Івачкове, Миротин.
У неблагополучному пункті (вогнищі) працювали спеціалісти районного управління Головного управління Держ­продспоживслужби в Рівненській області, Здолбунівської райдержлікарні ветеринарної медицини, працівники Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУ НП в Рівненській області та Урвенська сільська рада, інші. Проводяться відповідні заходи. Туші уражених свиней спалено та захоронено у визначеному місці. У хліві та на прилеглій території проведено дез­інфекцію.

Для 303 випускників із закінченою середньою освітою та для 574 із неповною пролунав Для 303 випускників із закінченою середньою освітою та для 574 із неповною пролунав на Здолбунівщині останній шкільний дзвоник

Свято у Здолбунівській ЗОШ № 5.

На Здолбунівщині 26 травня, як і по всій Україні, для випускників шкіл пролунав останній дзвоник. А для школярів, які повернуться до школи після літніх канікул, він продзеленчав у цьому навчальному році востаннє. Проте для них це тепле родинне свято «Останнього дзвоника» також символічне, адже вони у своїй шкільній освіті піднімаються ще на одну сходинку – переходять до наступного класу.

Для випускників загальноосвітніх шкіл свято «Останнього дзвінка» дуже щемке, зі слізьми на очах, адже вони прощаються зі школою назавжди і постають перед дуже складним вибором подальшої життєвої дороги та долі.
На Здолбунівщині цього року завершили свою шкільну освіту 303 одинадцятикласники. Їм ще належить підтвердити свої знання, скласти ЗНО, проте вони за шкільні парти вже не повернуться. Є ще одна категорія випускників. Це учні дев’ятих класів, частина з яких також за шкільні парти повертатися не планують, а намагатимуться поповнити ряди учнів середніх навчальних закладів – коледжів та професійно-технічних училищ. Дев’ятикласників цьогоріч на Здолбунівщині майже вдвічі більше від одинадцятикласників – їх 574. Більша їх частина вочевидь продовжуватиме навчатися у школі.

Однією з хороших традицій нашого міста є проведення Товариством польської культури Здолбунівщини щорічного свята для дітей.От і минулої неділі, 27 травня, на це дійство, що відбувалось уже звично на подвір’ї костелу Святих апостолів Петра і Павла, зібралось чимало малечі й дорослих. Зі Здолбунова та інших куточків Рівненщини, а також з Луцька.

Небеса благословили усіх сонячним погожим днем. А організатори заходу постаралися, щоб на святі ніхто не нудьгував. Так, вихованці Відокремленого дошкільного відділення “Сонечко” Крупівського НРЦ, яке діє у м. Ківерці, комунальних закладів Рівненської обласної ради “Олександрійська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів”, “Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей”, “Великомежиріцька спеціальна ЗОШ-інтернат I-II ступенів”, “Мізоцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів”, а також Здолбунівських гімназії та загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 залюбки демонстрували свої таланти під час представленої ними концертної програми. Учні суботньо-недільної школи польської мови, що діє при Товаристві польської культури Здолбунівшини, захопили глядачів інсценізацією байки “Шевчик Дратевка”. Зовсім юна здолбунівська бандуристочка Валерія Бєлова подарувала усім пісню.

Пам’ять жертв політичних репресій вшановували минулої неділі в Україні й на Рівненщині. З 2007 року цей день на день на державному рівні відзначається щороку в третю неділю травня.

Жителі нашого краю – Рівненщини, всієї Волині й західної України вже в перші три місяці нової влади, – від кінця вересня 1939-го і по грудень, – дізналися про те, що таке радянський терор. Чимало людей були заарештовані, розпочалося виселення з рідних місць цілих родин.

 


За даними, оприлюдненими 9 червня 1996 р. головою Конгресу української інтелігенції Йосипом Пацулою, – за період з осені 1939 по червень 1941 р. з території Рівненщини було здійснено чотири етапи депортації населення. За два дні 10-11 лютого 1940 р. з одного лише Здолбунівського району було виселено 790 членів сімей згаданих вище «експлуататорів». 194 голови цих сімей були заарештовані раніше, частина з них була засуджена «трійками» й у більшості ці люди були ліквідовані. В цілому в ці два чорні дні 10-11 лютого 1940 р. з Рівненщини було виселено 1601 сім’ю, що складало 7922 особи.

Ця, без перебільшення, трагічна розповідь побудована на логічних припущеннях на основі документів. Ми публікуємо її з надією, що з допомогою наших читачів отримаємо більш повну картину життя Павла Хоменка.

У справах фондів ДАРО, що висвітлюють діяльність українського спортивного клубу «Гарт» в Здолбунові, декілька разів згадується прізвище Павла Хоменка, як члена ревізійної комісії клубу. Що це за людина? Яка її доля?
Зацікавившись, ми перевірили списки жертв політичних репресій у книзі під назвою «Реабілітовані історією», яка на сьогодні вже видана у семи томах. Завдяки цим спискам не одна родина в Україні дізналась правду про своїх рідних і близьких. Скориставшись методикою кандидата історичних наук Андрія Жив’юка, ми розшукали особову справу Павла Хоменка.
Що вдалося дізнатися зі слідчої справи № 682 Здолбунівського РВ НКВС в Рівненській області? Те, що Павло Хоменко обвинувачується за політичними статтями 54-2 та 54-11. Не минуло й трьох місяців від приходу радянських «визволителів» на західноукраїнські землі, як українські активісти вже сиділи по тюрмах. Справа проти Хоменка розпочата 24 грудня 1939 р. і закінчена – 21 березня 1940 р.

влаштували представники Klitscko Foundation влаштували представники Klitscko Foundation для учнів Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4

- Ми дуже гарно працювали, старалися. Коли ти одержимий ідеєю – бути переможцем приречений. Нам ця перемога дісталася… легко! Бо ми були одержимі, - зазначила директор Здолбунівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4 Людмила Панасюк під час відкриття спортивного майданчика від Klitscko Foundation.
А для перемоги справді доклали чималих зусиль. Адже з-поміж семи тисяч шкіл зі всієї України, які брали участь у відкритому конкурсі «Клич друзів – граймо разом» - 2018, обрали лише десять. У цей список увійшла і Здолбунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4. До речі, єдина з Рівненської області.


Загалом це другий майданчик у нашому місті та п’ятий в області. І нині на подвір’ї школи стоїть новеньке спортивне обладнання, де учні можуть зіграти у баскетбол, футбол, настільний теніс, а також робити різноманітні акробатичні вправи на перекладинах.
Встановили майданчик ще на початку цього місяця. А вже минулої суботи його урочисто відкрили. З нагоди такої події до Здолбунова навідалися і представники Klitscko Foundation, які влаштували для учнів школи справжнє спортивне свято з цікавими іграми та забавами.