Різне

Гурт колядників Здолбунівського районного будинку культури виконав кілька маловідомих колядок

Минулі вихідні для здолбунівчан були позначені не тільки чудовими різдвяними святками, а й низкою душевних культурно-масових заходів. З колядками, щедрівками, віншуваннями й побажаннями миру, щастя, злагоди й благополуччя Україні, нашій громаді, кожній родині і кожній людині. Світла новина про народження Спасителя линула знов і знов, а слова вітання «Христос народився!» своєю життєствердною силою сповнювали серця надією й радістю.

Члени Синоду Вселенського патріархату з томосом для ПЦУ

Цьогорічне Різдво Христове є для нашої держави історичною, епохальною датою. Україна сторіччями йшла до визнання своєї автокефальної церкви. І ось року Божого 2019-го у переддень великого православного свята в турецькому Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій підписав томос про автокефалію Православної церкви України.

На церемонії підписання цього історичного документа у патріаршому храмі Святого Георгія були присутні Президент України Петро Порошенко, спікер Верхов­ної Ради Андрій Парубій та інші офіційні особи. Церковну делегацію очолив предстоятель Православної церкви України Епіфаній. Текст томосу було підписано Варфоломієм і вісьмома митрополитами.
Нагадаємо, що 15 грудня 2018 року в Україні відбувся Об’єднавчий собор Православної церкви України, на якому й обрали предстоятеля Епіфанія. «Господь явив нам справжнє різдвяне диво... Свято подвійне – Православна церква України отримала томос про автокефалію. І нашу давню церкву, історія якої сягає часів рівноапостольного князя Володимира, ми, нарешті, визволили. Визволили з-під московської неволі», – сказав Президент України Пет­ро Порошенко після першого богослужіння ПЦУ в храмі Святої Софії у Києві, наголосивши що томос про автокефалію Православної церкви України – це визнання її самостійності.

Вселенський патріарх Варфоломій вітає предстоятеля ПЦУ Епіфанія

 


Надання Україні томосу – це фактично ще одне визнання незалежності нашої держави. Відтепер українська церква увійшла в родину, яка складається з 15 незалежних помісних православних церков.
Історичну церковну реліквію – томос, цей історичний документ, можна було побачити на Різдво у Святій Софії. Вже оприлюднено текст цього документа, до речі дуже гарно оформленого у стилі давніх церковних книг з відповідними церковними церемоніями людьми, посвяченими виконувати такі справи – ченцями на Афоні.

Відповідно до Закону України, який набирає чинності 11 січня 2019 року, Кримінальний кодекс віднині доповнюється трьома новими статтями.
З метою узгодженості дій та практичного застосування законодавчих змін 9 січня відбулася відеоселекторна нарада, в якій взяли участь поліцейські усієї Рівненської області, працівники прокуратури та суду. У нашому районі в кабінеті т.в.о. начальника Здолбунівського відділення поліції Острозького відділу поліції ГУНП у Рівненській області Сергія Смаглюка також зібралися керівники поліцейських підрозділів та місцевої прокуратури.

Ось уже два тижні пан Орест Цап як не в своїй тарілці: ходить такий задуманий, ніби уся поважна ватага парламенту передала йому свої віжки управління країною. Нер­вує, відповідає невпопад, на дружину підозріло зиркає. Натомість з дочкою Лесею, єдиною дитиною, такий погожий, лагідний, як говорить з нею, то наче дбайливо намазує на білий хліб вершкове масло найвищого ґатунку. Бо як батько знає, що скоро доведеться розпрощатися з його Лискою-Лесюнею: його дівчинка виходить заміж. Зненацька, бо вже треба. Сиділа б і далі біля нього його донечка-кралечка, але шлюбна партія підвернулася занадто вигідна: Святослав, майбутній зятьок, син Альберта Едуардовича, керуючого успішним київським банком. Він, єдиний спадкоємець таткових статків, виявився он яким спритним у справах палкого кохання. І плід цього кохання вже визріває в лоні його Лесюні й чекає на законне майбутнє існування в прискіп­ливому щодо дошлюбних стосунків соціумі.

Бувальщина, яка трапилася у Здолбунові напередодні зустрічі нового, 2019-го, року

Отака, схожа до цієї, була ялинка

Мабуть ви, шановні здолбунівчани, особливо ті, котрі колядувати ходили, звернули увагу на те, які у кого ялинки? А вони, погодьтеся, дуже різні. У когось сосонки, у когось ялинки. У когось пухнасті й високі та на півхати, в когось і зовсім маленькі, а коли більші, то трохи кострубаті, із «залисинами», бо це ж дерева з лісу, а ще й родина мусила на ялинці зекономити. А от у декого, є такі панове у Здолбунові, ялинка – писана красуня! Що вже пишна, що вже пухнаста, а як придивитися пильніше, ще й не проста ялинка з лісу з рідкою хвоєю, а випещена декоративна, не зелена, а голуба! А що вже вбрана, як найліпша пані на різдвяному балу! Аякже! Вишукане товариство прийде на гостину, тож господар гонорово прочинить двері світлиці, покаже на царствений атрибут свята й дасть фору усім. На питання «Де взяв?» відповість запитанням: «Де взяв? Де взяв? Секрет! Своїх секретів не розголошуємо!» І дарма, що кожен із гостей щось своє з цього приводу подумає. Один скаже подумки: «Знаємо ми тебе, голубе, давно! Десь у скверику декоративну спиляв, бо давно в тебе все схоплено – нікого в місті не боїшся!» Якась пані в дорогому брендовому платті штовхне свого благовірного під бік: «А бачиш! Отак має бути в людей! А ти: «Піду на ринок та треба, щоб із биркою була, щоб не крадена, щоб усе чесно». І що приніс? Людям показати соромно! Ще й на прикраси поскупився грошей виділити більше!» Якщо на цій гостині присутній хтось із серйозних начальників, то той, звісно, десь не тільки подумки, а й уголос, відкликавши господаря вбік, скаже: «Ти ж дивися, даємо тобі десь на червоне проскочити, тож ти не зловживай, бо завтра прийдуть громадяни під поріг з протестом, поставиш у скрутне в становище і себе, й мене!» Проте господар перерве цю застережну тираду. «Та, що ти, мовляв, друже, хвилюєшся, побійся Бога! Хіба я коли тебе підводив?» І підморгне по-дружньому: «Місця знати треба! Давай краще піднімемо келихи за Різдво!» Ймовірний такий сюжет? Чому б ні! І я десь у когось бачила отаку ялинку. Але ж не упійманий – не злодій. А може ж чоловік вирощує такі ялинки власноруч десь на дачі?

Але від неї залишився отакий пеньок


Гірше, коли вирощує хтось інший, а він тільки зрубує, вибираючи такий час, коли ніхто його за цим заняттям ніколи не зловить. От приміром, за годину-дві до настання нового року. Хто в передноворічній метушні, та ще й у темряві, буде її стерегти? Та й хіба обов’язково самому по ту ялинку йти? Адже можна за якихось півсотні (на пляшку дати) найняти вірного чоловіка, який тебе мало знає, щоб пішов, тихенько спиляв і приніс. Скільки діла! А тоді кинулися всі гуртом та вбрали красуню в давно куп­лені найвишуканіші ялинкові прикраси та й гайда до новорічного столу.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про вибори Президента України», ТОВ редакція Здолбунівської районної газети «Нове життя» повідомляє, що вартість одиниці друкованої площі для проведення передвиборчої агітації на Президентських виборах 31 березня 2019 року складає 3,40 грн за 1см2 на 2-8 сторінках та 4,45 грн за 1 см2 на першій сторінці нашого видання.

От і вступили ми у новий, 2019-й рік. Важким він був. Чимало наших краян в пошуках заробітку чи кращої долі поїхали за кордон. Бо вже, здається, що ні до кого й ні до чого не стало в людей віри. А рік новий вже несе нові несподіванки. Субсидію монетизуватимуть, пенсії та зарплатню поетапно піднімуть, – обіцянки є, але ціни то щодня повзуть догори. Зимові святки, ось Різдво на порозі й колядники скоро застукають у кожні двері, а обличчя в наших краян нерадісні. Над країною, над усіма нами постає ряд важких питань. В ефірах тільки й мови, чи нападе Путін, чи здасться бацька Лукашенко й Білорусь увійде до Росії…
А тут якраз у переддень нового року стартувала виборча кампанія. На телеканалі «1+1» замість Президента вже вітав українців комік Зеленський і мережі гудуть про це нечуване зухвальство. Так, панове, треба визнати, що у новий 2019-й рік ми увійшли з початком дуже непростої передвиборчої кампанії. І те, що вона буде брудна, свідчить вже те, що передвиборчі процеси розпочалися задовго до офіційного старту передвиборчої кампанії. На кожному кроці маячать перед нашим зором потенційні кандидатури, заграють перед нами, потенційним електоратом, і обіцяють, обіцяють, обіцяють…

Я люблю тебе, Ялинко. Люблю, коли у моїм домі пахне хвоєю, витає дух таїни і казки. Забуваю тоді про усі проблеми й негаразди. Думаю про свято. Про Новий рік, Різдво. А ти мене надихаєш: феєрично спалахуєш то синім, то зеленим кольором, або ж червоним, фіолетовим, жовтим… Вогники зразу ж повільно вечорово згасають, а за мить загораються знову, але вже усіма яскравими барвами водночас. – Наталка заворожено дивиться на повільне загорання і згасання ялинкових вогників і на мить замислюється, який же колір вибрати, аби залишався горіти тільки він один? – Може, зелений? Ні, краще оцей таємничо-синій! Але і червоний, і жовтий такі привабливі! Та ні! Нехай вже мерехтить-переливається усіма барвами. Адже від цього так феєрично на душі!

Наталка усе ще в казці. Вірить у казку.
Різдвяний вечір. Наталчині друзі, побувши в неї якісь півгодини, розбіглися хто куди... Хто до родини, а хто на спеціально організовану молоддю Різдвяну вечірку. Запрошували і її. Вона ж відмовилася: не вабить її нині гамірне товариство. Їй не сумно на самоті. Наповнивши келих шампанського, Наталка піднесено, сакрально-магічно виголошує самій собі тост-побажання:
– Щоби сьогодні, у Святвечір на Різдво ми зустрілися і… були разом. Були щасливі...
І раптом зривається з-за столу, мчить до дверей, вдягає пальто, вступає у теплі чобітки. Підводячи губи, пускає лукаві бісики гарній кралі, що сміється до неї у дзеркалі. Іще мить споглядає на романтичні вогники на ялинці, підбадьорливо їм підморгує й виходить на вулицю...

проводять зимові свята учні Здолбунівського ВПУЗТ

Інтелектуальні ігри, благодійні акції та інші цікаві заходи провели у місцевому залізничному училищі протягом грудня 2018-го.

Так, у межах тижня природничо-математичних дисциплін під керівництвом викладача хімії та біології Наталії Шеменюк відбулась інтелектуальна гра «Останній герой» за участю учнів І курсу за спеціальністю «Черговий стрілочного поста. Оператор поста централізації» та за спеціальністю «Машиніст тепловоза, електровоза. Слюсар з ремонту рухомого складу». Метою заходу було підвищити інтерес учнів до природничих наук на основі інтеграції знань з хімії та біології.
Сценарій гри «Останній герой» побудували на основі відомої однойменної телепрограми. На учасників (героїв) – жителів двох племен – Слонів і Мавп, що живуть на двох сусідніх безлюдних островах з архіпелагу «Хімляндія» чекали різноманітні випробування: хімічна естафета «У світі речовин», «Дешифрувальники», «Темна конячка», «Чорна скринька». Переможцем гри, тобто «Останнім героєм», став учень сьомої групи Анатолій Пахольчук.
На Андрія, 13 грудня вихователь гуртожитку А. О. Ковтун та художній керівник В. В. Коломис організували у Здолбунівському ВПУЗТ традиційні, за народним звичаєм, великі вечорниці із кусанням калити, ворожінням та усілякими забавами, піснями й танцями.

23 грудня 2018 року на базі Здолбунівської ЗОШ І-III ст. №1 з метою підтримки обдарованих дітей було проведено районний конкурс «Найрозумніший» серед учнів 4-х класів ЗЗСО району.
Участь у конкурсі спонукала до самостійного міркування, молодші школярі не лише із задоволенням змагалися, але й багато чому вчилися: бути зосередженими, впевненими в собі, швидко діяти й робити висновки на майбутнє.

Народні традиції українців прийшли до нас із давніх-давен. Кожна з них по-своєму цікава та особлива. Першою традицією у новому році є Різдвяний Дідух, якого ставлять на покуті. Та не просто так. Його ставлять на жмут сіна чи соломи, а поруч кладуть хлібину. І стояти це все має на почесному місці аж до Водохреща.

Дідухом називають атрибут українського Різдва, виготовлений з колосків жита, пшениці чи вівса, який символізує урожай, добробут, багатство. Дідух, це символ безсмертного предка, духовного життя українців та духів померлих (від слова ді-дух). Традиція дідуха сягає ще дохристиянських часів. Нині багато людей намагаються відродити прадавні звичаї предків. Це робить і здолбунівчанка Ірина Кухар, яка відроджує українські традиції, виплітаючи з соломи дідухи.

 


– Моє захоплення соломоплетінням почалося ще зі школи. Коли я ходила на гурток «Умілі ручки». Любов до цього ремесла мені прищепив наш викладач Микола Огородник. І ще з шкільної лави усе почалося, – каже Ірина.
Жінка розповідає, що це захоплення згодилося їй і в подальшому навчанні. Адже за фахом вона кравчиня-вишивальниця, і часто під час різних показів їй доводилося декорувати одяг, і робила вона ці прикраси оригінальними: з соломи чи листя кукурудзи. З часом цікаве захоплення стало постійною та улюбленою справою життя.

Напевно, кожна людина хоче жити в такій державі, яка не лише на словах, а й на ділі забезпечує дотримання прав і свобод громадян, надання певних соціальних гарантій. Але не можна забувати, що і на нас, як членів цього суспільства, покладено ряд обов’язків. Мова піде про громадян, які перебувають на обліку в центрі зайнятості. Їх обов’язки полягають у своєчасному наданні відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Проте, трапляються непоодинокі випадки, коли безробітні їх не виконують. Перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, працюють нелегально.
Обов’язки та відповідальність осіб, що перебувають на обліку, чітко прописані у законодавстві, що регулює зайнятість населення. Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про своє працевлаштування на будь-яку роботу, враховуючи тимчасову роботу, стажування, прийняття з випробувальним строком, повідомляти про виконання робіт чи надання послуг за цивільно-правовими договорами, відкриття власної справи, заняття іншою трудовою діяльністю, оформлення пенсійного забезпечення тощо.

Пластуни зі Здолбунівщини завітали на друге пленарне засідання районної ради, та передали Віфлеємський Вогонь Миру голові Здолбунівської районної ради Олегу Дацюку і виконали пісню. На засіданні було розглянуто питання про внесення змін до бюджету на 2018 рік. На третьому пленарному засіданні, яке відбудеться 28 грудня, розглянуть питання щодо комунального некомерційного підприємства «Здолбунівська районна центральна лікарня».

У день, коли Різдвяна зоря сяє над кожною домівкою, сповіщаючи про народження Сина Божого, кожна сім’я сідає за святкову вечерю. Та не лише вдома відзначають це величне свято. Малюки з нетерпінням чекають святкового ранку в садочку. Так, у Здолбунівському дошкільному навчальному закладі «Усмішка» напередодні свята провели для малюків святкову гостину з нагоди Різдва Христового. Завдяки старанням вихователів групи «Білочка», які прищеплюють діткам любов до традицій та християнської історії, свято вдалося напрочуд гарним.
Діти зустрілися з Різдвяною Зіронькою, Звіздарем та іншими біблійними персонажами, які бачили народження Христа. У залі лунали гучні різдвяні пісні та вірші, і, звичайно ж, колядки. Дітки традиційно дарували один одному вітальні листівки, які виготовляли власноруч. Також вручили подаруночки для батьків – майстерно розписане печиво, яке можна не тільки скуштувати, а й використати як прикрасу на ялинку.
Вл. Інф.

Дев’ятнадцятого грудня відбулася чергова сесія Здолбунівської районної ради. Розпочати сесію, яка за часом проведення припала на день Святого Миколая, прийшли учні Здолбунівської музичної школи на чолі з музичним керівником Оленою Камінською. Діти виконали декілька пісень, та отримали подарунки. Тож депутатам створили піднесений настрій для розгляду питань порядку денного.

Загалом на сесію було винесено 22 питання. В основному акцентували увагу на тих, що стосуються соціально-економічного розвитку району. Розглянули та проголосували за зміни до районного бюджету на 2018 рік. Обговорили також план роботи районної ради на 2019 рік, а також питання про хід виконання та зняття з контролю депутатських запитів.
Начальник фінансового управління Володимир Нечипорук ознайомив присутніх з проектом районного бюджету на 2019 рік. Депутати вирішили збільшити у два рази видатки на харчування у школах району для учнів пільгових категорій. Звернули увагу і на харчування у дошкільних навчальних закладах: тут кошти також збільшать у півтора рази. Натомість пільги та субсидії у наступному році буде зменшено до 77 мільйонів гривень.

Засідання Ради регіонального розвитку при Здолбунівській РДА відбулося 14 грудня.

Захід був доволі масштабним, зала БК цементників ледь вмістила делегованих з усього району представників. Обговорювали соціально-економічний розвиток Здолбунівщини протягом останніх років, накреслили й основні напрямки проекту стратегії розвитку нашого району.
Здолбунівщина далеко не пасе задніх. Район перспективний. Енергозбереження, медична реформа, Нова українська школа, активна розбудова спортивної інфраструктури та інше – це напрямки, які розвиваються й надалі матимуть розвиток.

Голова Здолбунівської РДА Сергій Кондрачук, ілюструючи свій звітний виступ графічними зображеннями, пройшовся по всіх галузях, розповівши про те, що зроблено, а чого не вдалося. Було що сказати про галузь освіти в контексті поліпшення матеріальної бази навчальних закладів. Близько тисячі вікон було замінено протягом останніх трьох років у навчальних та позашкільних закладах району коштом бюджету. Окрім цього утеплили фасади, замінили покрівлі, провели ремонтні роботи, обладнали внутрішні санвузли, придбали шкільні автобуси, замінили тепломережі. Такий підхід дав очікуване енергозбереження. У ряді навчальних закладів провели поточні ремонти, на які в районі уже кілька років поспіль виділяють 1,8 млн грн.
У першому кварталі наступного року на Здолбунівщині відкриють оновлений дитячий садочок у Новомильську, а в Івачкові, Новій Мощаниці, Суймах – дітлахи вже відвідують групи у дитсадках.
Та коли в медичній реформі прогрес, адже на Здолбунівщині підписали угоди з сімейними лікарями понад 67% жителів Здолбунівщини, то успіхи у ремонті й будівництві доріг аудиторія сприйняла неоднозначно. Та й сам очільник району в продемонстрованих слайдах показав дороги як кращі, так і ті, де є питання до підрядника і пробоїни він мусить залатати, як тільки зійде сніг.

Сертифікати на отримання спеціалізованого кардіологічного обладнання, закупленого в рамках реалізації проекту Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», вручили голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко та перший заступник голови Рівненської обласної ради Сергій Свисталюк представникам районних лікарень під час проведення шостої обласної медичної конференції.

За словами керівника групи консультаційної підтримки субпроекту в Рівненській області Сергія Рибачка в рамках проекту Світового банку, окрім іншого, відбулася закупівля кардіологічного обладнання для кожної районної лікарні області, а також для рівненської центральної міської та обласної лікарень.

Минулого тижня у багатьох школах, бібліотеках та клубах нашого району відбулися Андріївські вечорниці. Вже декілька років поспіль таким чином відновлюють народні звичаї та традиції наших предків. Усі дійства проходили за українськими обрядами, колоритно, з жартами та веселощами, до яких залучали дорослих та дітей. Проводили цікаві конкурси та трішки ворожили.
Особливо веселе свято організували педагоги Здолбунівської ЗОШ № 7, де учні виконали в’язанку гарних українських пісень і танців. Взяли участь у багатьох цікавих конкурсах. Ну і звичайно не обійшлося на вечорницях без вареників, якими маленькі господині пригощали усіх присутніх. Кожне дійство пройшло по-своєму цікаво та весело.
Вл. інф.
На фото заходи
проведені у ЗОШ № 7

До першого великого зимового свята у Здолбунівському районі відбулося чимало заходів

Святкування дня Святого Миколая у Здолбунівському РБК

А розпочалося свято з богослужіння, яке провели у храмі Успіння Пресвятої Богородиці для дітей вразливих категорій у неділю, 16 грудня. Присутні помолилися за здоров’я дітей, дорослих, мир та злагоду. Після чого кожна дитинка мала змогу поговорити з Миколаєм, розповісти йому про найпотаємніші мрії та отримати подарунок. Традиційну зустріч у храмі організувала Тетяна Павлова, керівник Здолбунівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Святий Миколай вітає мешканців будинку-інтернату


Вісімнадцятого грудня, ті ж дітки були на святі «Що приніс нам Святий Миколай» у Здолбунівському районному будинку культури, де гарно та весело провели час. Зустрілися знову з Миколайчиком та казковими персонажами. Прочитали для Миколая віршики та отримали солодкі подарунки. Захід та подарунки для дітей вразливих категорій організували завдяки районному центру соціальних служб, районній організації Товариства Червоного Хреста України та депутату облради Владиславу Сухляку.

Селом прокотилася новина, що Хомчикова Ніна виходить заміж. Хоча не так давно жінка поховала чоловіка, проте така звістка не дуже й здивувала односельців. Жили як кіт з собакою. Ще замолоду чоловік почав випивати, а потім втратив на пилорамі  руку. Так що Ніна все життя сама тягла господарство на собі, бо ні доброї поради, ні допомоги від чоловіка не мала. Але, як заведено в селі, – терпи, скільки віку відведено.

А от про її нинішнього нареченого – Степана із сусіднього села, розповідали неабищо. Поховав чоловік уже дві дружини. Діти розлетілися десь по світах. От чоловік засумував тяжко та з тої туги помирати надумав. А щоб не завдавати нікому зайвого клопоту, вирішив про власний похорон подбати заздалегідь. Отож про все вирішив домовитися з сусідами, щоб не було пізніше непорозумінь.
Зайшов спершу до Олени Котенко, яку знали в селі як добру куховарку: жодне весілля, похорони, проводи чи хрестини без її участі не відбувалися. Скрізь вона давала лад, всього було наварено-напечено вдосталь, впору та й зі смаком. Олена спочатку неабияк здивувалася пропозиції Степана, але коли він залишив їй завдаток, суму чималеньку, то чом не погодитися. Чоловік розказав, які є в його господі припаси, а що доведеться прикупити, бо, наприклад, кум Петро любить холодець зі свинячих ратиць, то нехай вже посмакує та пом’яне безневинну душу. А з сусідом Миколою не раз пили чарку, закушуючи картоплею з грибами, то нехай і для нього напатрає цієї страви, щоб не забував свого приятеля. Бо може, доведеться зустрітися на тому світі, то щоб образ не було. А ще хотів, щоб і голубці були, бо сам любив ними ласувати.

поради від майстрів рукоділля

Роботи Ірини СЕМЕНЮК

Наближаються новорічні свята, і вже майже усюди панує передсвяткова атмосфера. Кожен обирає подарунки для близьких, планує, де провести Різдво та Новий рік. Ну і, звичайно ж, кожна сім’я традиційно вбирає ялинку та прикрашає оселю. Для декору будинку використовують, як куплені, так і самостійно виготовленні новорічні іграшки та різну атрибутику. Тим паче, що власноруч зроблений декор більше подобається та цінується. І в цьому переконані наші майстрині ручної роботи, які доводять, що самостійно можна зробити дивовижні речі.

НОВОРІЧНИЙ ДЕКОР СВОЇМИ РУКАМИ

Саме виготовленням ялинкових іграшок з фетру та технікою декупажу (вирізані візерунки клеяться на поверхню, яка декорується) займається здовбичанка Ірина Семенюк. Дівчина переконує, що робити це просто і з таким завданням впораються навіть школярі.

Роботи Тетяни КАРДАШ

 


– Робити це не важко, головне мати терпіння. Техніка дуже проста: на банку чи пляшку потрібно за допомогою губки нанести сніжку, дати просохнути, і зробити це ще раз. Потім обрати візерунок на паперовій серветці до вподоби, малюнок вирізати, а ще краще обірвати і приклеїти до банки. А далі, щоб було яскравіше, розфарбувати за допомогою акрилової фарби, як фантазія забажає. Вкінці обов’язково покрити лаком, щоб малюнок не зліз, – розповідає дівчина.
Взагалі технікою декупажу можна оформити багато чого, каже Іра. Це можуть бути звичайні кухонні дошки, посуд, і навіть меблі. Якщо в людини «багата» фантазія, то їй все під силу. Окрім цього дівчина шиє новорічні іграшки з фетру, ними потім прикрашає ялинку, а ще таку іграшку можна подарувати.

І під час масштабних навчальних зборів оперативного резервуІ під час масштабних навчальних зборів оперативного резерву

І цьогоріч, як і щороку, в цей День Збройних Сил України, який відзначається 6 грудня, відбулася урочиста церемонія покладання квітів до могили Невідомого солдата, божественна літургія. А у військових частинах – урочисті збори, вручення державних нагород, святкові концерти. Як і щороку, за традицією, Президент України привітав всіх службовців української армії.

Але ще ніколи не відзначали ми цей день у стані запровадженого в країні воєнного стану, повної бойової готовності та перевірки цієї готовності, військового злагодження оперативного резерву на масштабних навчальних зборах, які проводяться у всіх областях України.
Україна п’ятий рік у війні з російським агресором. За цей час наше військо піднялося в силі, забезпеченні та військовій техніці, окріпло, загартувалося, змужніло, набуло досвіду в реальних воєнних діях. Наше військо і вся Україна платить кров’ю за стримування агресора в тих же межах, щоб не пішов захоплювати нові області. Воно сталоще й надійним щитом Європи перед агресором, у якого нема правил, який ігнорує міжнародне право й тримає в напрузі увесь світ. В літописі нашої української армії й цієї неоголошеної війни будуть навічно вкарбовані як героїчні, так і чорні сторінки. Іловайськ, Дебальцеве, Донецький аеропорт – цього ніколи не забути, як і тих воїнів, кращих українських патріотів, яких ми втратили. Тут, на місцях найкровопролитніших боїв і найбільших втрат, постануть колись меморіали й тисячі українців приходитимуть, щоб поклонитися Героям та вшанувати їхню пам’ять.

Чого досягли міські депутати завдяки ініціативі та наполегливості

Сьомого грудня в Україні відзначили День місцевого самоврядування. Це професійне свято усіх народних обранців, які працюють у сільських, селищних, міських, районних та обласних радах. Система місцевого самоврядування має реагувати на потреби жителів, створювати необхідні умови для покращення життя, реалізації ідей та вирішення проблем. Тому важливо, щоб кожен представник влади виконував свою роботу якісно. Саме цього очікують від них їхні виборці.

Кожен депутат може і повинен подавати різні пропозиції, які мають на меті покращити місто та зробити його максимально комфортним для жителів. Так депутати сьомого скликання міської ради Здолбунова від фракції «Батьківщина», яку очолює Людмила Бабак, подали чимало пропозицій до плану соціально-економічного розвитку Здолбунова на 2016-2020 роки.
– Наше завдання – вирішувати проблеми та покращувати стан міста. Тому депутати від нашої фракції неодноразово зверталися у міську раду з пропозиціями до місцевих програм. Серед них важливі питання ремонту доріг, освітлення та благоустрою дворів, виділення коштів на проектно-кошторисні документації, – зазначила Людмила Бабак.
Чимало депутатських звернень стосовно вирішення цих проблем подав Анатолій Броніч. Частина з них уже реалізовані - поліпшено покриття дороги по вул. Яворницького, реконструйовано вуличне освітлення по вул. Пушкіна, 8 Березня, збудовано тротуари та заїзди до багатоповерхових будинків по вул. Шевченка.

Здолбунівські резервісти вирушають на збори

Розпочалися з понеділка, 3 грудня, пов’язані із запровадженням воєнного стану в Україні та передбачають уточнення завдань оперативного резерву Збройних сил

На минулих вихідних, у суботу, 1 грудня, в Рівному відбувся брифінг представників оперативного командування «Захід». Генерал-лейтенант, командувач військ оперативного командування «Захід» Олександр Павлюк повідомив представникам ЗМІ про призов військовозобов’язаних оперативного резерву першої черги на навчальні збори вже з цього понеділка, 3 грудня.
Олександр Павлюк наголосив, що це не мобілізація, а навчальні збори.
– Це не є мобілізація. Такі заходи ми проводимо постійно, щоб наші військові частини не втратили свої бойові спроможності. В цей час ми не маємо права допустити зниження боєздатності у нашого оперативного резерву, інакше втратимо Україну, – сказав Олександр Павлюк, запевнивши, що до зимових свят всі військові резерву будуть відпущені по домівках до своїх родин.
А щодо мобілізації, то вона буде оголошена лише у випадку відкритої агресії. Якщо це станеться, до Збройних Сил призиватимуть не лише тих, хто буде на зборах, а усіх резервістів та військовозобов’язаних.

пройшли до Міжнародного дня людей з інвалідністю

Свято у Здолбунові

Щирий дитячий сміх, пісні, танці, бульбашкове та паперове шоу – так розважалися дітки з інвалідністю у Здолбунівській районній бібліотеці для дітей та юнацтва та і Мізоцькій спеціальній ЗОШ-інтернаті І-ІІ ст. Розваги для діток влаштували до Міжнародного дня людей з інвалідністю, який відзначається у всьому світі 3 грудня.

Свято для особливих діток у бібліотеці влаштували волонтери та активісти ГО Батьків дітей з інвалідністю «Джерело життя». Окрім діток та їхніх батьків, на святкування прийшли також представники влади та благодійники.
Опісля урочистих промов особливі дітки продемонстрували свої таланти та вміння під час міні-концерту: співали пісні, грали на музичних інструментах, читали вірші і танцювали. А вдячна публіка після кожного виступу юного артиста дарувала захоплені оплески та вигуки: «Браво!». Тож з імпровізованої сцени діти йшли щасливі та веселі. А згодом віддячили своїм благодійникам солодкими подарунками – оригінальним авторським печивом.

Танцювальний дебют особливих діток


Потім малих та дорослих вже веселили рівненські лікарняні клоуни «Червоні носи». Особливо гостям свята припало до душі бульбашкове шоу. Діти не могли стримати емоцій та свого захоплення від дійства, занурювалися у величезну бульбашку та лопали менші мечами з повітряних кульок.
Тож додому дітки йшли з масою позитивних емоцій та оберемком солодких подарунків, які роздали їм наприкінці свята.
Як розповідає голова ГО Батьків дітей з інвалідністю «Джерело життя» Тетяна Ярмолюк, волонтери, батьки та їхні дітки ретельно готувалися до свята. А сприяли його проведенню місцеві благодійники.

Наприкінці минулого тижня в парк моторвагонного рухомого складу регіональної філії «Львівська залізниця» у Здолбунові повернувся капітально відремонтований електропоїзд ЕР9Т № 747 у складі десяти вагонів. Ремонтували рухомий склад на ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод». Там його модернізували, аби покращити умови перевезення пасажирів. З третього грудня цього року відновлений електропоїзд курсує постійно на дільницях Здолбунів-Львів та періодично – Здолбунів-Луцьк.
За інформацією служби приміських пасажирських перевезень регіональної філії «Львівська залізниця», під час проведення капітального ремонту в електропоїзді ЕР9Т № 747 відновили кузови вагонів, замінивши у них пошкоджені елементи, встановили нові двері салонів, сталеві двері службового тамбура, перехідні майданчики, зовнішні розсувні двері. Салони вагонів обладнали блоками сидінь із покращеними ергономічними властивостями, в туалетних приміщеннях трьох вагонів встановили обладнання з підвищеним рівнем комфорту, модернізували систему освітлення вагонів, прожекторних та буферних ліхтарів, встановивши світильники зі світлодіодними елементами. Крім того, у салонах оновили системи оповіщення, встановили системи електронних маршрутних покажчиків та інформаційних табло, а також сучасну протипожежну систему та засоби відеоспостереження.

Розмова з мамою хлопчика з аутизмом

Юлія Люкшин та її син Святослав.

Її світ перевернувся, коли синові було 3,5 роки, а їй – 24. Тоді у маленького гіперактивного хлопчика, який не дуже любить спілкуватися з людьми і дивитися їм в очі, медики виявили розлади аутичного спектру.
Проте Юлія Люкшин не здалася, а почала активно займатися зі своїм сином Святославом. Нині йому шість, він щодня відвідує різні розвиваючі заняття – вчиться комунікувати з суспільством. А наступного року піде до школи. Разом з іншими дітьми. Адже Юля переконана, що Святослав може вчитися у школі з усіма.

- Юлю, розкажи нашим читачам, що таке аутизм. Яка особливість таких діток?
- Коли вводиш слово «аутизм» у пошуковику, результат видає наступне: «Аутизм – це захворювання, що розвивається в дітей у віці приблизно 2 роки і проявляється в специфічних розладах розумової діяльності...». Проте це не захворювання (не передається, не успадковується і т. д.), і не в два роки проявляється, адже діагностувати можна і до року, тільки треба бути дуже уважним. Аутизм для мене – це інше сприйняття навколишнього світу. Це розумовий стан, коли людині важко взаємодіяти з соціумом, зрозуміти всі його традиції, неписані правила (наприклад, поведінки), емоції. А ще люди з аутизмом не вміють брехати. Однак, як кажуть, краще особисто познайомитися з людиною, ніж сто разів почути про неї.

Заняття з сенсорної інтеграції.


- Коли і як ти дізналася про особливість своєї дитини? Що тобі довелося змінити у своєму житті?
- Дізналася я, коли Свят почав ходити в садочок, це в три з половиною роки. Так, він майже не розмовляв і поводився дивно, але я і подумати не могла, що це РАС (розлади аутичного спектру). У здолбунівському садочку нам сказали: «Це не наша дитина, лікуйтесь». Далі – все, як в тумані… Чесно, не пам’ятаю, як почалося наше зі Святом нове життя. Невропатологи, психіатри, ПМПК (психолого-медико-педагогічне консультування), діагноз «Сенсорно-моторна алалія важкого ступеня», направлення на Мізоцьку спеціальну школу-інернат, «Пагінець», «Будинок дитини»... В мене був шок, депресія… Я тоді працювала, то не хотілось вертатись з роботи додому. Це було три роки тому. Точно пам’ятаю, як потрапили зі Святом в лікарню на два тижні, як я злякалась за його життя... Після того до мене прийшло переосмислення: «Саме від мене залежить, яким буде майбутнє мого сина». І тоді ми почали ПРАЦЮВАТИ. Влаштувалися на курси реабілітації в «Будинку дитини» у Рівному, нас за один день оформили в садочок при «Мізоцькій спеціалізованій школі-інтернат І-ІІ ст.». До речі, гарний заклад, подобається ставлення до дітей, заняття зі спеціалістами. Також двічі були в реабілітаційному центрі у Вараші. Ну, звичайно, індивідуальні заняття з логопедами. Особ­ливо вдячна БФ «Погляд», який у Рівному очолює Олена Корсун. Дуже допомагають. А в травні цього року, коли Святу виповнилось шість років, йому офіційно поставили діагноз атиповий аутизм (більш м’яка форма аутизму, яка може не проявлятися протягом багатьох років, у дітей може не бути усіх основних симптомів захворювання – авт.).

Каніс-терапія для особливих діток.


- Як загалом Свят себе веде у сім’ї та з іншими людьми?
- Чужих людей ніби ігнорує, не бачить та не чує, але коли людину знає, вона йому подобається – намагається іти на контакт, дивиться в очі (а цього мало хто удостоюється). А серед добре знайомих людей він розкутий, проявляє свою симпатію обіймашками. Словесно намагається донести, чого він хоче.

Цього тижня в Україні відзначають два суміжних свята – День волонтерів та День благодійності. У нашому районі є багато людей, які охоче відгукуються на допомогу. Можуть і хочуть працювати фізично, підтримувати фінансово, а при потребі й морально. Піклуються про тварин, підтримують наших бійців на передовій, збирають кошти для хворих діток, допомагають самотнім стареньким. І все це роблять без користі для себе.

Мар’яна Рева (зліва) та Юлія КУТИК з лікарняними клоунами

«СКАРБНИЦЯ НАДІЇ»
Турбота про хворих дітей, моральна підтримка батьків та допомога у зборі коштів – усім цим займається благодійний фонд «Скарбниця Надії» на чолі з головою Мар’яною Ревою. – Почалося все зі здачі крові для онкохворої дівчинки, та моя кров не підійшла. Тоді я почала шукати донорів, виявилося, що це дуже важко – знайти здорову людину потрібної групи крові, яка хоче її здати. І так поступово мене «затягнуло», тож я вже дев’ять років цим займаюся, – розповідає жінка. Найважчим у своїй роботі Мар’яна вважає знайомство з батьками нових дітей, які потрапляють в онкогематологічне відділення.
Окрім Мар’яни фонду допомагає близько п’ятдесяти волонтерів, але потреба у помічниках є завжди. Серед них є надзвичайно важлива людина здолбунівчанка Оля Шатілова, яка сім років є координатором руху донорів крові для онко­хворих діток. – Волонтерство моє почалося вісім років тому, коли випадково побачила публікацію в газеті з проханням про допомогу онкохворому хлопцю. Домовилася про зустріч з Мар’яною Ревою, а згодом створили благодійний фонд, розподілили обов’язки, мені випало займатися пошуком донорів крові, – згадує Ольга. За ці роки вдалося зібрати велику базу донорів, тому з минулого року ми запустили проект для допомоги у пошуку донорів для дорослих пацієнтів з різними хворобами. – Але базу даних потрібно постійно оновлювати, бо люди хворіють, переїжджають. Тому всіх, хто може, просимо – здавайте кров, не будьте байдужими, – закликає координатор Оля Шатілова.
Також фонду допомагає десять лікарняних клоунів «Червоні носи», які розважають діток, що потрапили до лікарні. У Рівненську обласну дитячу лікарню клоуни почали приходити найчастіше. Після цього «Червоні носи» вирішили допомогти організувати команди лікарняних клоунів в інших містах України. Тепер діток веселять та підбадьорюють не тільки у Рівненській лікарні. До прикладу, в одній з лікарень Львова координує такі виходи наша землячка Катя Ридош із Цуркова.

Отець Василь у відділенні Рівненської онкогематології

СВЯЩЕНИК-ВОЛОНТЕР
Ще один наш земляк активно допомагає хворим та дітям з особливими потребами. Це мізочанин протоієрей Василь Начев, який заснував соціальний відділ при Рівненській єпархії УПЦ. Робота відділу полягає у допомозі дітям-інвалідам, малозабезпеченим сім’ям та людям, які потрапили у складні життєві обставини. Священик організовує поїздки до джерела Святої Анни, Почаївської Лаври, лялькового театру. Тісно співпрацює з відділенням Рівненської обласної клінічної лікарні, тому при потребі допомагає. Організовує різні свята для особливих та малозабезпечених дітей. – Якщо хтось з людей просить про допомогу, то ми ніколи не відмовляємо – скільки можемо, стільки коштів і даємо, - говорить о. Василь.
Соціальний відділ залучає до співпраці усіх бажаючих. Майже у кожному районі є волонтери. Так священику з нашого району допомагає здовбичанка Сніжана Король. Вона вже два роки підтримує роботу соціального відділу, і пригадує як все починалося, – одного разу пролунав дзвінок від отця Василя, який запропонував поїздку з дітьми-інвалідами до джерела Святої Анни. Там я проводила заняття з дітьми та батьками, було багато знайомств, які перевернули мою свідомість. А ще важко сприймати біди людей, буває, що від них вчишся бути мужнім, – розповідає Сніжана. Хоча волонтером себе не вважає, каже, що таке звання ще не заслужила. Стверджує, що вона просто помічник людей, що роблять добро. Окрім цього допомагає нещодавно створеній ГО Батьків дітей з інвалідність «Джерело життя».

Це стосуватиметься десяти прикордонних областей терміном на 30 днів – з 28 листопада по 28 грудня. Зокрема, це Вінницька, Луганська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Чернігівська, Херсонська, а також внутрішні води Керченської акваторії.

В неділю 25 листопада в акваторії Азовського моря біля Керченської протоки російський агресор атакував наші кораблі, зокрема два українські малі броньовані артилерійські катери «Нікополь» і «Бердянськ» та рейдовий буксир «Яни Капу», які направлялися з Одеси до порту в Маріуполі. Росіяни відкрили вогонь, захопили кораблі та військових. Є шість поранених. Загалом у полоні 24 військових. Через «Червоний хрест» відомо, що поранені моряки перебувають у лікарні в Керчі, два у тяжкому стані. Узятих в полон моряків наразі вже судять.

Декілька тижнів роботи, і на місці поховання коменданта ОУН під псевдо «Хресний» у Гільчі Першій постав пам’ятник. Працювали над його облаштуванням наші земляки. А минулої неділі зійшлися люди, щоб вшанувати пам’ять героя.

Того дня на гільчанському кладовищі зібралося понад два десятки громадян. Прийшли, аби взяти участь в освяченні пам’ятника на місці поховання коменданта ОУН, місцевого священика Павла Назарчука («Хресного»).
Чин освячення здійснив благочинний Здолбунівського благочиння протоієрей Павло Джура. По тому представники влади та громадськості виголосили промови.
Упорядковували могилу коменданта ОУН небайдужі жителі району цієї осені. Фінансував виготовлення та встановлення пам’ятника депутат нашого округу Олександр Дехтярчук.
– Про могилу героя було відомо ще у 1990-х. Проте можливість її впорядкувати з’явилася лише зараз, – розповів сотник Здолбунівської сотні самооборони Юрій Пшеничний.

У суботу, 24 листопада, вшанувати мільйони заморених голодом українців здолбунівчани зібралися біля пам’ятного знака Жертвам голодоморів та політичних репресій. На скорботному заході були присутні представники районної та міської влади, чимало інших людей, які попри холодну погоду, прийшли помолитися за душі загиблих.

 


Представники духовенства відслужили літію, ведучі символічно роздали присутнім шматочки хліба. До пам’ятного знака поклали сніпки пшениці та запалили лампадки. Свідомі громадяни запалили свічки пам’яті на підвіконнях своїх домівок.
Того ж дня, насамкінець меморіального заходу, його учасники зібралися у підземеллі Здолбунівського районного історико-краєзнавчого музею, де також помолилися за упокій українців, загиблих під час геноциду, спланованого тодішньою владою.
Марина КОЛОДИЧ
Фото автора