Сьогодні нашій районній газеті виповнюється 75 років. Це не просто чергова дата в історії часопису. Ці сім з половоною десятків років літопису життя району, які перетворилися у товстелезні підшивки, - то наша з вами, шановні читачі, історія. Історія складна, іноді болюча, але наша. Вона невід’ємна від життя кожного мешканця Здолбунівщини.
Перший номер газети вийшов у далекому 1939 році, коли західноукраїнські землі перейшли від одного окупанта до іншого. Потім були роки жорстокої і кровопролитної війни з фашизмом, роки національно-визвольних змагань нашого народу, які, однак, не принесли жаданої свободи Україні.


Але, попри все, тривала відбудова зруйнованого війною господарства, роки тяжкої праці на промисловому виробництві і колгоспних полях у сталінський період, часи хрущовської «відлиги», а потім - тоталітаризму. Люди жили і творили, працювали і вчилися, любили і народжували дітей, вірили в краще майбуття.
Поруч з ними завжди була і районка. Журналісти і поліграфісти жили єдиним життям з усім народом. І пожовклі від часу сторінки - це сьогодні чи не єдиний найповніший літопис того життя, тих 75 років, які залишилися назавжди в пам’яті людей.
Творили газету не лише журналісти. На її сторінках публікувались дописи робітників і селян, представників інтелігенції, «Нове життя» відкривало людям десятки і сотні імен творчо обдарованих особистостей. Газета жила всіма болями і тривогами краян, їх насущними проблемами, вона інформувала і надихала, виховувала і закликала, завжди була в гущі мас та на вістрі подій. Так, доводилося і славословити, і оспівувати, і осуджувати, але так жив увесь народ, і це відображалося на сторінках газети.
Здобуття Україною незалежності свіжим подихом волі наповнило життя і районного часопису, змінило підхід колективу до роботи, дало змогу по-новому висвітлювати події в районі, писати вільно на злободенні теми.
Сьогодення районки не можна назвати легким і безтурботним. Проте, не дивлячись на фінансові труднощі, на складну ситуацію в країні, газета твориться і творить, утверджуючи національні і патріотичні почуття в душах людей, переконуючи в правильності обраного Україною європейського шляху. Напевно, наші нащадки колись згадають цей важкий для усіх нас час та належно оцінять і нашу позицію, і наші дії.
У день ювілею ми з вдячністю згадуємо імена наших колег, які всі ці роки самовіддано трудилися на газетярській ниві, ветеранів праці, схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто відійшов у Вічність.
Редакційний колектив сьогодні з радістю приймає вітання друзів і, в свою чергу, також щиро вітає усіх, хто небайдужий до «Нового життя», - наших читачів, передплатників, громадських кореспондентів, листонош. Щиро вдячні Вам за вірність газеті, розуміння і підтримку!
Разом з Вами ми віримо, що 75 літ - це лише віха на довгому життєвому шляху газети, яка і далі служитиме людям, що буде у неї ще багато радісних і щасливих днів, що наш часопис буде літописцем справді нового, кращого життя в рідній Україні.
Колектив “Нового життя”.

Comments are now closed for this entry