Любов Олександрівна ЧУБОК.

Любов Олександрівна ЧУБОК.

Вишиванка дорога кожному українцю. З давніх-давен у ній запрошували на весілля, молодята у вишитому одязі брали шлюб. Колись жодне свято не обходилось без вишитих сорочок, і нині українці почали все частіше їх одягати. Популярність вишиванки потужно набирає обертів. За даними дослідження соціологічної групи «Рейтинг», станом на 1 грудня 2014 року одну або кілька вишиванок має кожен третій українець віком 18 і більше років.
Уже кілька літ поспіль в Україні на неофіційному рівні у третій четвер травня відзначається день вишиванки. Заснували його студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2007 році. І відтоді воно набуло неабиякої популярності. Цьогоріч день вишиванки припав на 21 травня. Цього дня чимало наших співвітчизників у вишитому вбранні прийшли на роботу чи навчання, просто прогулювались вулицями.


В Україну поволі повертається й ставлення до вишиванки, як до оберегу. Народні умілиці активно вишивають українські національні сорочки та передають нашим захисникам на Схід, вважаючи, що ті вбережуть воїнів від ворожих куль. А ручна вишивка, виконана з любов’ю, як відомо, має позитивну енергетику і збільшує силу оберегу.
Не лише в Україні зріс попит на наш національний одяг. У квітні цього року авторитетний американський журнал «Vogue» назвав трендом сезону саме українську вишиванку. І прикметно, що причиною її популярності за кордоном послугували не тільки діяльність молодої модельєрки Віти Кім, а й події, які зараз відбуваються на Сході України. «Історично Україна завжди намагалася відокремитися від назви Малоросія і тепер, після багатьох українських подій, включаючи окупацію Криму і Революцію Гідності на Майдані, використання національного українського одягу в повсякденному житті стало зовсім не даниною моді, а об’єднавчою ідеєю» - пише видання.
Любов Олександрівна Чубок, жителька Здолбунова, вишивкою захоплюється з шести років. Якось, побачивши, як вправно мама снує голкою, захотіла й собі спробувати. Тихцем від неньки брала голку й нитки та намагалась повторити нехитрі узори. Але їй це не вдавалося. Тоді мама, побачивши бажання доньки навчитися вишивати, почала розкривати їй ази цього мистец­тва.
Не одне десятиліття жінка займалась улюбленою справою. Заледве випадала вільна хвилина – бралась за вишивання. У творчому доробку Любові Олександрівни чимало рушників, серветок, картин, подушок. А її діти та внуки особливо пишаються сорочками, котрих кожному жінка по декілька вишила. Майстриня ж розповідає, що узори брала ті, які найбільше припадали їй до душі, і щораз до роботи приступала з любов’ю.
- Коли вишиваю - в мене серце співає, - ділиться Любов Олександрівна.
Не забула вона й про себе, бо ж, як кажуть, не повинен бути чоботар без чобіт, - вишила сорочку й собі.
Зараз жінка, на жаль, не вишиває - погіршився зір. Проте умілиця знайшла собі інше заняття - в’яже шкарпетки, які потім передає воякам на передову. За зиму жінці вдалося виготовити і передати 40 пар. Та на цьому Любов Олександрівна зупинятись не збирається і продов­жує в’язати. Каже: “Нехай краще бійцям ці шкарпетки не згодяться, але будуть про запас. Адже завжди є можливість їх роздати іншим”.
...Українськими традиціями, нашою національною культурою варто пишатися. Пам’ятайте про це і одягайте вишиванки не тільки у свята, з гордістю усвідомлюючи: «Я - українець!».
Ірина САМЧУК.
Фото автора.

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали, не мають попередньої модерації. Коментатори які допускатимуть у своїх коментарях грубощі щодо інших учасників дискусії та наклепи (поширення завідомо неправдивдивої інформації, яка порочить іншу особу) - можуть бути забанені адміністратором. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі неавторизованих користувачів друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити