Кажуть: “Мій дім – моя фортеця”. Багато для кого з нас житлове питання – найболючіше упродовж цілого життя. Хтось змушений винаймати житло, хтось уже втомився жити “усім колгоспом" у маленькій незручній квартирі, а комусь для щастя не вистачає хіба що євроремонту. Чи не уявляли ви, як житимете у прекрасному будинку на березі моря або посеред яблунь у цвіту?..
Наш кореспондент вирішив поцікавитися у перехожих, чи влаштовує їх їхнє житло.

 

 

Володимир Кручок, охоронець:
- Ось уже четвертий рік я з дружиною винаймаю квартиру. Наразі вона мене влаштовує – і ціною, і умовами. Але ж усе життя не будеш винаймати житло, хочеться мати свій кут…
Перспективи я не бачу. Нині багато людей мають проблеми з житлом. Раніше хоч підприємства давали квартири, а тепер, щоб її купити, треба мати безліч грошей. А де їх взяти?
Загалом я мрію про особистий будинок з садом. Уявляю, як він буде виглядати, як буде оздоблений. Ясна річ, як "стукне" пенсійний вік, то поїду в село на батьківщину.


 

Микола Замота, житель м. Здолбунова:
- Маю двокімнатну квартиру на п’ятому поверсі, й вона мене не дуже влаштовує. Це житло старої забудови. Квартира не відповідає ані гігієнічним, ані естетичним вимогам. Хоча вже давно там мешкаю, та ніяк не можу звикнути до цієї квартири. Більше того, в негоду мокріє стеля і пліснявіють стіни, оскільки дірявий дах. Колись його сяк-так ремонтували. Тепер міське будинкоуправління не має коштів. А ми як потерпали від незручностей, так потепаємо й досі. Я вже не говорю про ремонт квартири та сходової клітки.


 

Надія Дедюх, песіонерка:
- Я мешкаю у Здолбунові, маю свій будинок. Можна сказати, що моя "житлова" мрія здійснилася. Я завжди хотіла мати власний будиночок з садом, квітами, щоб у ньому було затишно та комфортно. Тут народилися мої дочки, тут минули їх дитячі роки. Часто до мене приходять внуки і правнуки. Вони допомогають мені поратися на квітникових грядках. Люблю свою оселю і підтримую її в належному порядку.
Фото Євгена ШИЛАНА.
 

Comments are now closed for this entry