Уже понад тиждень у Здолбунівській ЗОШ І-ІІІ ст.
№ 6 тривають протистояння, які не лише суттєво порушили навчальний процес, а й призвели до конфлікту у батьківському та педагогічному колективах.
Протистояння розпочалися після того, як батько п’ятикласника в ефірі одного з центральних телеканалів розповів, що його син зазнає утисків від однокласників, потерпає від побоїв та знущань. Таке «всеукраїнське» зізнання збурило і середовище батьків, і педколектив, оскільки у більшості тих, хто спілкувався з хлопчиком та його батьками, бачення поданих на широкий загал подій було кардинально іншим.
Свідомо утримаємося від детальної подачі позицій різних сторін конфлікту, коментарів та аналізу ситуації. Адже протягом цього тижня у школі встигли побувати знімальні групи кількох телеканалів, батьківські колективи писали заяви, вчителі пили заспокійливе… У соцмережах же ситуа­цію, що склалася, невтомно коментували не лише люди, котрі до неї причетні безпосередньо, або мають що сказати з позиції свого педагогічного чи іншого професійного досвіду, а й ті, хто просто прагнув встромити й своїх «п’ять копійок». Чимало з таких коментарів, вочевидь, завдавали болю різним сторонам конфлікту. І все б нічого, але найбільша проблема у тому, що усі «дорослі» конфлікти незмінно позначаються на дітях. Які, на жаль, поки що надто малі, щоб усвідомлено критично ставитися до чиїхось думок і вражень...


Відбулася цього тижня і спільна нарада представників районної влади та освітян. Однак в процесі обговорення ситуації чітких рішень ухвалено не було. Наразі чиновники мають намір поспілкуватися зі сторонами конфлікту і спробувати гуртом знайти шлях до порозуміння.
Утім, як би не розвивалися події далі, очевидно одне: з дітьми потрібно обов’язково попрацювати психологам, які можуть глибше, ніж вчителі, представники влади чи правоохоронці, розібратися у причинах конфліктів і спробувати виправити ситуацію. Адже булінг, тобто цькування од­нієї дитини іншими, агресивне переслідування - явище доволі поширене в наших школах. І зазвичай таке насильство залишає відбиток на всьому подальшому житті тих, хто від нього потерпав.
Вочевидь, саме дипломовані психологи мали б спілкуватися і з батьками, аби спробувати зрозуміти, що призвело до такого загострення ситуації. Врешті, утримаємося від порад, бо їх зазвичай найпростіше давати тим, хто перебуває збоку від конфлікту. Лише побажаймо батькам усе ж таки дбати насамперед про інтереси дітей. Бо завдання педагогів - передусім якісно навчати, а батьків - виховати своїх нащадків хорошими і чуйними людьми.
Проблема булінгу останнім часом набула відчутних масштабів не тільки в нашому місті. І як свідчать реалії, насильству в шкільному середо­вищі краще запобігти, ніж потім вирішувати конфліктні ситуації усім миром. Між тим, наслідки булінгу можуть бути набагато страшніші за це - аж до суїциду постраждалих. Тож усім дорослим не зайве знати те, про що йтиметься далі.


 

Хто найчастіше
є жертвами булінгу
За даними різних досліджень, чи не кожен третій учень в Україні так чи інакше постраждав від булінгу в школі:
10 % школярів потерпають від принижень і насмішок постійно, 55 % страждають від знущань однолітків зрідка. Зазвичай в якості об'єкта булінгу обирають тих, хто чимось вирізняється серед однолітків. Відмінність ця може бути будь-якою: особливості зовнішності, манера спілкування, поведінка, незвичне хобі, соціальний статус, національність, релігійна приналежність.
Найчастіше жертвами булінгу є діти, які мають: знижений зір (носять окуляри) чи слух, порушення
опорно-рухового апарату, є фізично слабкими; особливості поведінки - імпульсивні, невпевнені; особливості зовнішності - руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвична форма голови, надмірні худорлявість чи повнота; недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими, ніж з однолітками; страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування уроків з певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, і провокує агресію; слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі); деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання). Нерідко об’єктами булінгу стають діти, у яких немає досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти), і навіть школярі з високим інтелектом, обдарованістю й численними досягненнями.

Наслідки шкільного насилля
Жертви булінгу переживають важкі емоції - почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи: неадекватне сприйняття себе - занижену само­оцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність; негативне сприйняття однолітків - відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі; неадекватне сприйняття реальності - підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози; девіантну поведінку - схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Що можуть зробити батьки
Здебільшого діти соромляться розповідати дорослим, що стали жертвами булінгу. Але якщо донька чи син все-таки підтвердили в розмові, що потерпають від цього, скажіть дитині: “Я тобі вірю” (це допоможе дитині зрозуміти, що ви на її боці); “Мені шкода, що з тобою це сталося” (дитина зрозуміє, що ви їй співчуваєте, хвилюєтесь за неї); “Це не твоя провина” (дитина розумітиме, що її не звинувачують у тому, що сталося); “Таке може трапитись з кожним” (дитина усвідомить, що не самотня: багатьом її одноліткам доводиться зазнавати залякувань та агресії в той чи інший момент свого життя); “Добре, що ти кажеш мені про це” (дитина зрозуміє, що правильно вчинила, звернувшись по допомогу); “Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, аби тобі більше не загрожувала небезпека” (дитина матиме надію та відчуватиме захист). Загалом докладіть максимум зусиль, щоб дитина вам довіряла, будьте з нею чесними, добрими, але й вимогливими до неї.
Крім того, якщо у вас дитина молодшого шкільного віку, обов’язково роз’ясніть їй, що треба не боятись і неод­мінно звернутись по допомогу до дорослих. Їх допомога абсолютно необхідна дитині і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Що можуть вдіяти вчителі
Вирішальна роль у боротьбі з булінгом у школі належить педагогам. Але впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки шкільного керівництва, батьків учнів, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Щоб побороти насильство у школі:
• усі члени шкільної спільноти повинні прийти до єдиної думки: насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість в школі є неприйнятними;
• кожен повинен знати про те, в яких формах може проявлятися насильство і цькування та наскільки жахливими можуть бути їх наслідки;
• у закладі мають бути чіткі, зрозумілі і короткі правила поведінки в класі і в школі загалом, сформовані за участю учнів;
• жодного випадку насильства або цькування і жодної скарги не можна залишати поза увагою. Важливо пояснити учням, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реагувати на такі прояви треба негайно (зупинити бійку, припинити знущання);
• аналізуючи ситуацію, розібратися в тому, що трапилося, вислухати усі сторони, підтримати потерпілого і обов'язково поговорити з кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили і що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога;
• треба пояснити учням, що їх пасивне спостерігання за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і, за необхідності, покликати на допомогу дорослих;
• необхідно запровадити механізми інформування про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати дітям підтримку і конфіденційність, бути тактовними;
• треба організувати заняття для набуття навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конф­ліктів.
Використано матеріали
lt.multycourse.com.ua

Додати коментар

Всі коментарі – це не редакційні матеріали. Якщо ви вважаєте, що якась інформація не відповідає дійсності і маєте на те суттєві підстави - напишіть нам info@newlife.rv.ua і адміністратор розгляне ваш лист у найкоротший термін.
Коментарі друкуються тільки за попередньої модерації.


Захисний код
Оновити