24 березня - Всесвітній день боротьби із захворюванням на туберкульоз

У 2009 році захворюваність на туберкульоз у Здолбунівському районі становила 80 чоловік на 100 тис. населення, тобто, було вперше виявлено 46 хворих людей. Чим небезпечна недуга, як її діагностувати і як їй запобігти, читайте нижче.


Туберкульоз, захворювання відоме як сухоти, вражав людей протягом багатьох століть. До середини ХVІІІ ст. хворобу вважали спадковою, у 1882 р. Роберт Кох виявив бактерію, яка її викликає. І лише у 1940-50-х роках ХХ ст. винайшли препарати для лікування від цієї недуги, застосування яких значно зменшило захворюваність і смертність від неї. З початку 
90-х років минулого століття кількість хворих на туберкульоз значно збільшилась, і на сьогодні поширення хвороби є серйозною проблемою.
Причинами погіршення епідеміологічної ситуації з туберкульозом в Україні є соціальна криза, безробіття, поширення алкоголізму і наркоманії, бідність, стреси, ріст поєднаної інфекції з ВІЛ/СНІД, міграція через Україну осіб, хворих на туберкульоз, труднощі в отриманні медичної допомоги соціально вразливих груп населення, недостатнє фінансування медицини.
Найважливішою проблемою в Україні є ріст захворюваності туберкульозом з множинною лікарською стійкістю, яка розвивається у хворих, котрі перестають приймати призначені медикаменти. Внаслідок самовільного припинення лікування та нерегулярного прийому ліків хворими на туберкульоз збудник цієї хвороби пристосовується до препаратів і стає стійким до них. І якщо здорова людина заражається цими стійкими бактеріями, то така форма туберкульозу погано лікується – одужують 60% хворих. Дуже важкий перебіг туберкульозу у ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД з різко пригніченим імунітетом. Виліковується від туберкульозу 50-60% серед вперше виявлених таких хворих.
Для виявлення захворілих на туберкульоз в Україні застосовують туберкулін-діагностику, флюорографію, методи клінічного обстеження. Туберкулін-діагностику (проба Манту) проводять дітям і підліткам щорічно. Дітей з вперше виявленими позитивними туберкуліновими пробами в амбулаторних умовах обстежують на наявність туберкульозу, їм призначається курс хіміопрофілактики, а в разі виявлення захворювання – лікування в стаціонарі. Флюорографію проводять усім дорослим і підліткам з 15 років один раз на 2 роки. А деяким категоріям населення, що належать до груп ризику захворювання, - щорічно.
Збудником туберкульозу є мікроорганізми з родини мікобактерій. Практично немає органу людського організму, який не міг би вразити туберкульоз, хоча найчастіше (у 95 % випадків) це – легені. Збудник туберкульозу потрапляє в зовнішнє середовище різними шляхами, залежно від ураженого органу. Якщо це легені, то повітряно-крапельним шляхом. При туберкульозі шлунково-кишкового тракту – з калом, сечостатевої системи – з сечею чи спермою, із нориць при туберкульозі шкіри, кісток, лімфовузлів.
Збудник хвороби може довгий час зберігатися в зовнішньому середовищі: в грунті 1-2 місяці, до року на пасовищі, до 10 місяців в молочних продуктах. Від хворого до здорового інфекція передається при кашлі, розмові, чханні (хворий виділяє аерозоль, який довго знаходиться в повітрі і при вдиханні легко потрапляє до легень), при вживанні молокопродуктів від хворих корів і яєць від хворої птиці. Потрапляння інфекції шляхом прямого контакту можливе у випадку неохайності хворого, коли його руки забруднені мокротинням, при поцілунках. Так найчастіше інфікуються діти.
Не кожна людина, яка контактує із бактеріовиділювачем, одержує інфекцію і хворіє. Це залежить від ступеня заразності хворого, навколишнього середовища, тривалості контакту, інших факторів. Зазвичай при потраплянні в кров невеликої кількості збудника інфекції втручається імунна система і зупиняє її подальше розмноження. При слабкій імунній системі через 8 тижнів після інфікування розвивається захворювання.
Люди, інфіковані туберкульозом, не вважаються хворими і заразними. У інфікованих через 2-10 тижнів з’являється позиивна проба Манту. Дітей з такими результатами направляють на прийом до лікаря-фтизіатра.
Найхарактернішою ознакою туберкульозу легень є тривалий (протягом 3 тижнів і довше) кашель з виділенням мокротиння, який супроводжується й іншими скаргами – на втомлюваність, втрату маси тіла, лихоманку, потіння по ночах, задишку, біль в грудній клітці, втрату апетиту. Найбільший ризик захворіти на туберкульоз мають особи, які контактують із хворими, бездомні, ув’язнені, ВІЛ-інфіковані, хворі на цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка, люди, яким необхідна гормон-терапія.
Хворим з легеневими проявами туберкульозу необхідні триразове дослідження мокротиння на виділення збудника туберкульозу і рентгенологічне обстеження грудної клітки. Чим раніше хворий звернеться до лікаря, тим швидше його вилікують, менше людей заразиться.
Ганна РЕШЕТНЯК,
лікар-фтизіатр.

Comments are now closed for this entry