Розвивати ядерну енергетику, чи відмовитися від неї? Після аварії на японській АЕС «Фукусіма-1» це питання задавали собі уряди багатьох країн світу. Вони повинні були визначитися і сказати своїм громадянам, чи буде пов’язане їхнє майбутнє з мирним атомом. Більшість урядів зробили вибір на користь ядерної енергетики.
Україна теж підтвердила свої плани щодо подальшого розвитку атомної галузі. Більше того, два місяці тому в регіоні розміщення Хмельницької АЕС пройшли громадські слухання з приводу будівництва двох нових ядерних блоків станції. Розмова з громадськістю вийшла непростою, адже людей хвилює не тільки економічна перспектива, поява нових робочих місць, покращення інфраструктури. Вони хочуть бути впевненими, що будівництво та функціонування нових блоків не загрожуватиме їхньому здоров’ю та безпеці.


Наболілі питання на слуханнях обговорювалися особливо емоційно, але так і залишили певний присмак недосказанності. Наприклад, на майданчику Хмельницької АЕС ще з радянських часів (з середини 1980-х) стоять недобудовані конструкції, які передбачається використовувати при будівництві 3-го і 4-го блоків. Ці споруди не були законсервовані. Вітер, дощ, сонце - все могло вплинути на їх міцність і надійність. І дійсно, частина конструкцій виявилася затопленою, дещо постраждало під час пожежі в 1989 році. Все це тривожить і українське населення, і активістів громадських організацій.
То чи є у людей підстави для занепокоєння? Чи безпечно зводити нові блоки на базі існуючих споруд? Хто приймає це рішення і наскільки воно обгрунтоване? Щоб надати читачам максимум інформації, ми поспілкувались з авторитетними експертами, унікальний професійний досвід яких дозволяє компетентно відповісти на гострі питання.
Це - Віктор Шендерович - заступник головного інженера ВАТ «Київський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» (КІЕП) та Юрій Слюсаренко - перший заступник директора з наукової роботи Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій (ДП НДІБК).

Чого нам варто блок побудувати?
Ще в середині 80-х років минулого століття в будівництво 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС було вкладено чимало коштів і праці. Експерти стверджують: загальні витрати еквівалентні вартості роботи двох тисяч будівельників і монтажників упродовж двох з половиною років.
Спорудження блоків почалося, відповідно, у 1985 і 1986 роках. Однак у 1990 році, після Чорнобильської аварії, Україна оголосила мораторій на будівництво атомних станцій, і роботи на майданчику ХАЕС зупинилися.
На той момент загальний ступінь готовності окремих конструкцій 3-го енергоблока становив від 50 до 70%, у тому числі більшої частини найважливіших споруд - 60-70%. Четвертий енергоблок був побудований приблизно на 20-40%.
На той час встигли звести елементи головного корпусу - будівельні конструкції реакторного та турбінного відділень, блочних насосних і резервних дизельних станцій, а також деяких інших об’єктів.
Мораторій на будівництво АЕС парламент України відмінив у жовтні 1993 року. Однак фінансовий стан вітчизняної енергетики почав стабілізуватися тільки близько 2000 року. Трохи пізніше ясно позначилася глобальна тенденція - потреби суспільства вимагають потужних джерел енергії. Для атомної енергетики настала епоха відродження - почали активно продовжувати терміни експлуатації діючих ядерних блоків і будувати нові.
Існуючі в нашій країні енергетичні потужності, особливо теплові електростанції, в переважній більшості побудовані за часів СРСР, потребують істотної реконструкції, а в ряді випадків - заміни. Крім того, «ядерна» електроенергія і дешевша, і екологічно чистіша за теплову.
У червні 2005 року уряд видав розпорядження «Про підготовчі заходи з будівництва нових енергоблоків Хмельницької АЕС». Цей документ доручав Мінпаливенерго та ДП «Енергоатом» (експлуатуюча організація всіх чотирьох діючих українських АЕС) провести обстеження вже зведених об’єктів і споруд, щоб з’ясувати, чи придатні вони для будівництва 3-го і 4-го блоків Хмельницької станції. Така постановка завдання обгрунтовувалась і вимогами безпеки, і чисто економічною доцільністю. З одного боку, основні споруди АЕС містять елементи важливі для безпеки, і, отже, повинні відповідати вимогам спеціальних норм і правил. З іншого боку, було б розумно використовувати вкладення радянських часів і здешевити заплановане будівництво нових блоків - за розрахунками фахівців, це дозволить зекономити понад півмільярда доларів і прискорить будівництво 3-го і 4-го енергоблоків приблизно на два роки.

Чи може бути новим «добре забуте старе»?
Обстеження побудованих на майданчику ХАЕС конструкцій тривало кілька років - з 2006 по 2009. «Перевіряли все, - каже Віктор Шендерович. - Підкреслюю - всі будівлі та споруди 3-го і 4-го блоків, адже вони простояли без консервації 20 років, частина підвальних приміщень була затоплена водою, оскільки вони не герметизовані. Це обстеження проводилося нашим інститутом із залученням кваліфікованих організацій - ЗАТ «Институт Оргэнергострой» (Москва, РФ) і ДП «КиївНДЛбудміст».
Послужний список цих установ говорить сам за себе. «Институт Оргэнергострой» проводив аналогічні обстеження на Курській, Балаковській, Ростовській, Калінінській АЕС у Росії, а також на АЕС «Бушер» в Ірані та АЕС «Белене» у Болгарії. «КиївНДЛбудміст» (Київська науково-дослідна лабораторія з будівництва мостів) займається не лише проектуванням мостів, а й їх обстеженням у процесі експлуатації. Близько десяти років фахівці лабораторії супроводжують проекти у вітчизняній атомній енергетиці: вони розробили методику виконання контрольно-профілактичних робіт в частині захисних оболонок реакторів і прогнозування їх подальшої експлуатації для Запорізької та Південноукраїнської атомних станцій, у тому числі розробили технічні умови для арматурних канатів.
За словами Віктора Шендеровича, необстежених елементів залишилося дуже мало - тільки в окремих приміщеннях, в які неможливо було дістатися. Однак навіть про стан цих елементів були зроблені висновки - на підставі аналізу аналогічних конструкцій або обстежених ділянок, що перебувають у ще гірших умовах. У приміщеннях блочних насосних станцій були обстежені конструкції на межі “повітря-вода”, які знаходяться у ще несприятливіших умовах, ніж затоплені ділянки. Аналогічна ситуація з окремими елементами скидного каналу. Обстеження каналоутворювачів захисної оболонки, у тому числі тих, які були пошкоджені під час пожежі у 1989 році, не проводилися, оскільки всі вони будуть замінені. Причому додаткові обстеження у частині закладних деталей будуть проведені на етапі розробки нового проекту.
«Обсяг і рівень проведення обстежень, зокрема - якості бетону і металу, дозволяють зробити обгрунтований висновок - використовувати існуючі конструкції при спорудженні 3-го і 4-го енергоблоків можливо. Звичайно, потрібно виконати певні ремонтно-відновлювальні роботи. Вони не є масштабними, але необхідні та вже ведуться на ХАЕС», - зазначає Віктор Шендерович.
Варто сказати, що наприкінці 1970-х років 3-й і 4-й енергоблоки проектувалися для експлуатації упродовж 30 років, відповідно, з урахуванням терміну виведення з експлуатації будівельні конструкції повинні були простояти щонайменше 45 років. Але Україна вже має досвід продовження терміну роботи блоків Рівненської АЕС на 20 років. Тому сьогодні є сенс і підстави для збільшення проектного терміну експлуатації блоків до 50 років, а корпусу реактора та парогенератора - до 60, оскільки це незамінні частини. Відповідно, і вимоги до надійності будівельних конструкцій підвищуються. За результатами обстеження та оцінки технічного стану конструкцій експерти зробили висновки про можливість їх безпечної експлуатації упродовж 75 років.
«Відразу ж поясню, - додає В. Шендерович, - що визначаючи її, ми виходили з наступного: планований термін експлуатації енергоблока - 50 років, «вік» зведених конструкцій - 20 років, до введення блоків в експлуатацію пройде ще 5 років. Скажу більше: у складі техніко-економічного обгрунтування спорудження 3-го і 4-го блоків ХАЕС зроблена додаткова оцінка, яка показує, що подібні будівельні конструкції можуть експлуатуватися упродовж 100 років».
Документи з обстеження 3-го і 4-го блоків пройшли незалежний аналіз у «Державному науково-дослідному інституті будівельних конструкцій» - головній експертній та базовій організації з науково-технічної діяльності у будівництві в Україні. В цілому ДП НДІБК підтвердив висновки цього обстеження.
«Ми не лише всебічно і глибоко проаналізували всі передані нам звіти, але і виїжджали на місце будівництва, досліджували його, - каже Юрій Слюсаренко. - Таким чином, у нас сформувалася власна думка про стан уже зведених конструкцій, і ми підготували свій висновок».
За словами Ю. Слюсаренка, коли експерти оцінюють будівельні конструкції, вони можуть не знати, які наступні технологічні рішення там будуть реалізовані. Конструкції обстежуються на предмет їх стану, зокрема, міцнісних властивостей, відхилень від проекту, порушень в часі, міцності та інших якостей. Дається висновок, чи знаходяться ці конструкції в проектному стані, чи від нього є відхилення. А вже потім проектувальники закладають показники, встановлені при обстеженні, в свої розрахунки, проектують з урахуванням реального стану, моделюють ситуації, здійснюють розрахунки з навантаженнями і впливами. Іншими словами, обстежується сам реальний факт - об’єктивний стан будівельної конструкції. До речі, будівельні конструкції японської АЕС «Фукусіма», які простояли близько 50 років, витримали і землетрус, і цунамі. На їх міцність вплинули тільки вибухи водню.
«В цілому, - резюмує Ю. Слюсаренко, - щодо стану будконструкцій наш інститут зробив позитивні висновки. Обстеження проводили дійсно кваліфіковані організації, повнота дослідження цілком прийнятна. У нас були невеликі зауваження, викликані тим, що недообстеженими залишилися деякі елементи, але найближчим часом необхідні обстеження будуть виконані. Проте, вже очевидно, що на загальний висновок це не вплине. А висновок такий: зведені будівельні конструкції цілком здатні виконувати свої функції».
«Наш інститут вже завершив техніко-економічне обгрунтування спорудження 3-го і 4-го енергоблоків на майданчику Хмельницької АЕС - додає В. Шендерович. - У ньому виконано попередній розрахунок міцності та стійкості будівельних конструкцій з урахуванням збільшених навантажень, пов’язаних з додатковими технічними рішеннями. При цьому розглянуто екстремальні природні впливи, в тому числі і збільшені сейсмічні. А на наступних стадіях проектування будуть обгрунтовані та розроблені технічні і конструктивні рішення для інтеграції існуючих і нових будівельних конструкцій».

Не ми перші...
Прийняття остаточного рішення про використання вже існуючих конструкцій при будівництві нових блоків ХАЕС не стане унікальною подією.
Блок № 2 Волгодонської (Ростовської) АЕС у Росії теж тривалий час перебував у недобудованому стані, був обстежений, добудований і введений в експлуатацію. Так само було з 4-м блоком Калінінської АЕС.
Конструкції будівлі середини 1980-х - початку 1990-х років були використані при спорудженні нових енергоблоків у США, Чехії, Румунії, Словаччині.
Найяскравішим прикладом будівництва з використанням давно зведених конструкцій проектанти вважають АЕС “Бушер” в Ірані, яка простояла недобудованою набагато довше, ніж 3-й і 4-й блоки Хмельницької АЕС, причому в гірших кліматичних умовах. Наприклад, добовий перепад температур в Ірані набагато різкіший, ніж в Україні. До того ж блоки на «Бушері» спочатку планувалося будувати за німецьким проектом, під нього і споруджувалися будівельні конструкції, а в кінці-кінців в Ірані були збудовані блоки за російським проектом.
До речі, раніше зведені конструкції не раз пристосовувались і при спорудженні об’єктів зовсім іншого призначення. «Для прикладу візьмемо наш НСК «Олімпійський», - розповів Ю. Слюсаренко. - У 2008 році теж стояло питання - розбирати його повністю чи реконструювати? Ми провели обстеження і вирішено було зберегти трибуни, відремонтувавши їх. Верхня частина трибун була побудована в 1967 р., їм майже 45 років, і всі ці роки вони експлуатувалися на відкритому повітрі. Тим не менше, після ремонту вони будуть цілком придатні для експлуатації. Плюс - збережена історична цінність стадіону, що дуже важливо для вигляду міста».
Ще один такий об’єкт - будівля Київського апеляційного суду на Солом’янській площі, яку почали будувати ще в 1970-ті роки. Потім її залишили, і будівля простояла більше 20 років. Наприкінці 1990-х - початку 2000-х років її обстежували фахівці НДІБК. Звичайно, різні конструкції ведуть себе по-різному, і, наприклад, довелося демонтувати огороджувальні споруди. Але сам залізобетонний каркас будівлі - потужніша конструкція - лише незначно постраждав від часу. «Залізобетон якраз найкраще поводиться у вологому кліматі, - пояснює Ю. Слюсаренко, - бетон від вологості тільки набирає міцності. Так що в цілому будівля (старий каркас, старий фундамент) була визнана придатною для подальшого будівництва, більше того, в процесі добудови додали ще кілька поверхів».
Наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр. по всій Україні стояли кістяки покинутих недобудованими виробничих будівель. НДІБК отримував чимало замовлень на їх обстеження. Більшість цих споруд зараз вже введено в експлуатацію. «Залізобетонні конструкції, які стоять під відкритим небом, рідко виявляються непридатними для подальшої експлуатації, - підсумував Ю. Слюсаренко. - Якщо ж говорити про атомні електростанції, то це - виключно масивні конструкції. До речі, найрізноманітніші ЗБК і призначені якраз для експлуатації на відкритому повітрі - це гідроелектростанції, мости, дороги і багато іншого».

Ламати - не будувати?
На думку експертів, демонтаж уже зведених будівельних конструкцій 3-го і 4-го енергоблоків ХАЕС триватиме не менше року і коштуватиме українській державній скарбниці додаткових двісті мільйонів доларів.
Є і серйозні технологічні проблеми. «Демонтаж масивних залізобетонних конструкцій - дуже складне завдання, - каже Ю. Слюсаренко. - Постають непрості запитання. Як вчинити з цими конструкціями? Як демонтувати все споруджене? Розрізати? Це нереально - потрібно проводити підривні роботи. Ручного способу не придумаєш. А вибухи в безпосередній близькості до двох діючих блоків атомної станції неприпустимі. Виникне маса додаткових проблем, якими в Україні ніхто ніколи не займався. Простіше знайти новий майданчик для розміщення станції і будувати з нуля, ніж розбирати вже зведені конструкції».
Іншими словами - це навіть не той випадок, коли ламати - не будувати. Та й залишати по сусідству з працюючою АЕС гігантські недобудови «на все життя», напевно, теж не дуже розумно. Залишається сподіватися, що це буде враховано при прийнятті остаточного рішення - використовувати, чи не використовувати вже побудовані конструкції для спорудження нових ядерних блоків.
Проте вже зараз зрозуміло, що це лише одне із запитань, пов’язаних із безпекою. Як мінімум, є ще одне - це проект реакторної установки, яка відрізняється від тих, що працюють на 1-му і 2-му блоках Хмельницької АЕС. Чому обрали її? Краща вона за своїх попередниць? Чи безпечна? Чи «впишеться» у побудовані конструкції? З урахуванням аварій на АЕС це аж ніяк не пусті запитання. Розбираючись з можливістю використання вже зведених будівельних конструкцій, ми, звичайно ж, торкнулися і вибору нової реакторної установки. Але стало ясно, що це тема окремої розмови. Тож - далі буде.

Довідково:
ПАТ «Київський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» (КІЕП) - одне з провідних підприємств у пострадянських країнах, що виконує проектування енергооб’єктів. Інститут засновано в 1944 році. Основними напрямками діяльності є:
• організація і виконання науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт в енергетичній галузі та інших галузях промислового, житлового та цивільного будівництва;
• здійснення авторського нагляду за будівництвом, реконструкцією і технічним переоснащенням на всіх етапах життєвого циклу об’єктів;
• виконання функцій генерального проектувальника;
• надання експертних та консалтингових послуг.
Інститут має досвід роботи як у електроенергетиці, так і в атомній галузі. За більш як півстолітню історію свого існування КІЕП брав участь у проектуванні 69 електростанцій, з них 9 АЕС, 19 ТЕС, 41 ТЕЦ. Одним з основних пріоритетів діяльності інституту є забезпечення безпеки АЕС та інших об’єктів атомної енергетики.
За проектами ПАТ «КІЕП» побудовані і введені в експлуатацію блоки № 3 та № 4 Рівненської АЕС з ВВЕР-1000.
Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» - головний науково-дослідний інститут будівельного комплексу України, який визначає технічну політику в області бетону та залізобетону, будівельних матеріалів та виробів, формує нормативну базу для розрахунків і проектування бетонних, залізобетонних, кам’яних, дерев’яних та інших будівельних конструкцій.
Співробітники інституту виконують комплексні науково-дослідні роботи з визначення стану грунтових основ, фундаментів, несучих і огороджувальних конструкцій будівель і споруд різного призначення. Щорічно інститут виконує оцінку технічного стану більш як 1000 будівель і споруд, розробляє і реалізує на практиці методи їх посилення.
Інститут має великий досвід комплексного виконання робіт з обстеження, оцінки технічного стану будівельних конструкцій і визначення їх життєвого ресурсу, розробки технічних рішень щодо посилення як окремих конструкцій, так і будівель в цілому.
Фахівці інституту брали участь у проектуванні, будівництві та реконструкції великих об’єктів, серед яких: система нафто- і газопроводів із Західного Сибіру до Європи. Також в активі ДП НДІБК оцінка технічного стану конструкцій Дністровської ГЕС і Ташлицької ГАЕС, які тривалий час не експлуатувалися.
В останні роки ДП НДІБК в рамках реалізації «Плану здійснення заходів» (SIР) здійснює експертний супровід експлуатації об’єкта «Укриття» Чорнобильської АЕС, значними є обсяги його робіт зі стабілізації будівельних конструкцій об’єкта та перетворення його на екологічно безпечну систему.

Людмила АНАСТАСЬЄВА.

Comments are now closed for this entry